Справа № 630/235/15-ц Головуючий 1-ї інстанції - Малихін О.О.
Провадження : № 22-ц/790/6565/15 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : грошова допомога
01 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Івах А.П., Пономаренко Ю.А.
при секретарі - Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому у судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа-інтернат І-Ш ступенів)» Харківської обласної ради на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 липня 2015 року
по справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах особи із числа дітей, позбавлених батьківського піклування: ОСОБА_1 до Комунального закладу «Люботинський навчально - виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа - інтернат І-ІІІ ступенів)» Харківської обласної ради, треті особи: Харківська обласна рада, Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації, про зобов»язання проведення перерахунку одноразової грошової допомоги та її сплати,
У квітні 2015 року заступник прокурора Харківської області в інтересах особи із числа дітей, позбавлених батьківського піклування - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа-інтернат І-Ш ступенів)» Харківської обласної ради (далі Заклад) про зобов'язання проведення перерахунку одноразової грошової допомоги та її сплати.
В обґрунтування позову посилався на те, що з 09 липня 2008 року по 30 серпня 2014 року в даному Закладі навчався та виховувався неповнолітній ОСОБА_1., який має статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Проте, при його випуску, відповідачем всупереч ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» була нарахована та виплачена йому одноразова грошова допомога у розмірі не менше 2,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 59,20 грн. замість шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку - 7716грн.
У зв'язку з викладеним, прокурор просив зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_1, з урахуванням виплачених йому раніше 59,20 грн. одноразову допомогу в розмірі 7656,80 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справ.
Представник відповідача позов не визнала, посилалась на обставини, викладені в письмових запереченнях проти позову.
Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 13 липня 2015 року позов задоволено.
Зобов'язано КЗ «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа-інтернат І-Ш ступенів)» Харківської обласної ради провести перерахунок та виплатити одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_1 в сумі 7656,80 грн.
Стягнуто з КЗ «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа-інтернат І-Ш ступенів)» Харківської обласної ради на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.
В апеляційній скарзі Комунальний заклад «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад загальноосвітня школа-інтернат І-Ш ступенів)» Харківської обласної ради просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності дій відповідача безпідставні.
Частинами 1-3 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" (далі Закон№ 2342-ІУ) передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Згідно ч. 7 ст. 8 Закону № 2342-ІУ, випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є особою із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, та випускником КЗ «Люботинський навчально-виховний комплекс» Харківської обласної ради на якого поширюється дія положень ч. 7 ст. 8 Закону. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання представника відповідача стосовно можливості застосування пп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" № 226 від 05.04.1994 року, оскільки п. 2 Прикінцевих положень вище вказаного Закону № 2342-ІУ від 13 січня 2005 року передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 8 ЦПК України, у разі невідповідності правового акта закону України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З врахуванням наведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу Комунального закладу «Люботинський навчально-виховний комплекс (дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів)» Харківської обласної ради відхилити.
Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 24 липня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: