Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
12:48
31.12.2010 р. Справа № 2а-2577/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Мельника О.М.
при секретарі судового засідання Бондарь В.О., розглянувши адміністративну справу
за позовомДочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миколаївський портовий елеватор", вул. 1-а Слобідська, 122/1, м.Миколаїв,54004
доКонтрольно ревізійного управління у Миколаївській області, вул. Спаська, 42-а, м.Миколаїв,54001
треті особи1. ОСОБА_1 акціонерна компанія "Хліб України", вул. Саксаганського, 1,Київ601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 2.Реєстраційна палата виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, к. 408,Миколаїв,54000
провизнання відсутності компетенції та визнання протиправними дій з призначення та проведення ревізії,
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 11, від 25.05.10;
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 14-13-20-14/43, від 13.01.10;
від 3-ї особи: не з'явився, повідомлений належним чином, ;
від 3-ї особи: не з'явився, повідомлений належним чином, ;
Дочірнє підприємство ОСОБА_1 акціонерна компанія «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»(далі позивач) звернулось до Контрольно ревізійного управління в Миколаївській області (далі: відповідач) про визнання відсутності компетенції (повноважень) на проведення ревізії та визнання протиправними дій з призначення і проведення ревізії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.04.2010 року працівниками Контрольно-ревізійного відділу в м.Миколаєві розпочато планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності. Дану перевірку позивач вважає протиправною оскільки ч.1 статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»визначено підстави проведення перевірки та вичерпний перелік суб'єктів господарювання, що підпадають під поняття «підконтрольної установи». Зважаючи на те, що підприємство не є суб'єктом господарювання державного сектору економіки, не отримувало коштів з бюджетів усіх рівнів, не використовує і не використовувало в періоді, що перевіряється, державного чи комунального майна позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, порушено вимоги «Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуваннями і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 619 (далі: Порядок), перевірка проводиться без погодження з органами державної податкової служби, без врахування вимог п.2, 4, про перевірку підприємство повідомлене не було завчасно всупереч вимогам ч.4 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Позивачем надано пояснення, в яких наголошено про те, що підприємство відповідно до статуту створено ДАК «Хліб України»шляхом реорганізації державного підприємства Миколаївський портовий елеватор на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 року «1218 «Про прискорення приватизації хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств» за рахунок коштів ВАТ ДАК «Хліб України»статутний капітал утворено за рахунок внесків ДАК «Хліб України», тобто власником підприємства є засновник, а те, що власником засновника є держава в особі Кабінету Міністрів України не є підставою для визначення відповідачем позивача як «підконтрольної установи».
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення, вважає позовні вимоги необґрунтованими, призначення та проведення перевірки правомірним, а позов таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна у порівнянні з іншими господарськими товариствами, які створюються у загальному порядку. ОСОБА_1 майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності і відчуження його можливе тільки органами приватизації. ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»не став власником майна, яке було передане йому до статутного фонду. Відповідно до статуту ДАК «Хліб України»компанії належить на праві господарського відання майно, передане засновником до статутного фонду компанії, у тому числі кошти; на праві власності: продукція, вироблена Компанією в результаті господарської діяльності; одержані доходи; доходи (дивіденди) від володіння корпоративними правами, які належать Компанії; інше майно, набуте на законних підставах. Зважаючи на те, що єдиним засновником ДАК «Хліб України»є держава в особі Кабінету Міністрів України та згідно п.50 Статуту ДАК «Хліб України» у державній власності перебуває 100% акцій, компанія є суб'єктом господарювання державного сектору економіки. Позивач заснований та є дочірнім підприємством ДАК «Хліб України», і відповідно до положень статуту майно Компанії передається підприємству в користування. Статтею 22 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання державного сектору економіки віднесено суб'єктів, які діють на сонові лише державної власності, а також суб'єктів, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Так, позивач відноситься до суб'єкта господарювання державного сектору економіки, тому є підконтрольною установою. Ревізію призначено відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 19.03.2010 року №12992/1/1-10. Перед початком ревізії позивачеві був направлений лист від 01.04.2010 року №01-14/214 з повідомленням про дату ревізії, та підстави її проведення. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуваннями і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 619 порушений не був, проведення ревізії було скоординоване, позивач не включений до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок на ІІ квартал 2010 року з боку ДПА у Миколаївській області.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 року до участі в справі було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 палату Миколаївського міськвиконкому, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерну компанію «Хліб України».
27.09.2010 року до суду надійшли письмові пояснення від Державної акціонерної компанії «Хліб України», згідно яких, дочірнє підприємство позивач утворено не державою, а компанією за рахунок коштів, що є власністю засновника, тому не підконтрольне відповідачеві.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
Заслухавши думку сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією ( 254к/96-ВР ) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12.04.2010 року працівниками Контрольно-ревізійного відділу в м.Миколаєві розпочато проведення планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідно до направлень №51 та №52.
02.10.2006 р. листом за № 25-16/593 ГоловКРУ України було надано роз'яснення щодо окремих питань проведення перевірок. Стосовно питання ревізії використання державного та комунального майна було вказано, що відповідно до статті 2 Закону України ”Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” підприємства і організації, які використовують (використовували в періоді, який ревізується) державне майно, вважаються підконтрольними установами, однак ревізії підлягає тільки період, впродовж якого використовувалось державне майно і тільки в частині його використання. Інші сторони фінансово-господарської діяльність ревізує мого підприємства не перевіряються.
Відповідно до статті 2 Закону України ”Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Як вбачається з пункту 2 статті 22 Господарського кодексу України передбачено, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Тобто, для віднесення до суб'єкта господарювання державного сектору економіки необхідна наявність саме державної частки у статутному фонді.
Статтями 167-172 Господарського кодексу України встановлений порядок здійснення корпоративних прав держави. Корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України для здійснення необхідних заходів з управління корпоративними правами держави, координації діяльності органів виконавчої влади у цій сфері та надання необхідних відомостей іншим органам державної влади, відповідно до законодавства формує і веде реєстр корпоративних прав держави.
Постановою КМУ від 29.10.2003 р. № 1679 «Про формування і ведення Реєстру корпоративних прав держави» Фонд державного майна уповноважений формувати і вести Реєстр корпоративних прав держави. Підприємство позивача не включене до реєстру державних корпоративних прав, так як в статутному фонді товариства не має державної частки. (Відомості Реєстру корпоративних прав держави розміщені на web-сторінці Фонду державного майна України в Internet за адресою: www.spfu.gov.ua. Доступ до інформації Реєстру корпоративних прав держави є відкритим.) Відомості щодо наявності державного майна у ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор» в Реєстрі відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 57 Господарського кодексу України: Статут юридичної особи затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996р. №1000, ОСОБА_1 акціонерна компанія „Хліб України” була створена у вигляді ВАТ, тобто з моменту створення ДАК „Хліб України” набула статусу господарського товариства з колективною формою власності. Дочірні підприємства Компанії були передані до статутного фонду ДАК згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5.11.1997р. №1218. Постановою Кабінету міністрів України від 14.03.2001р. №240 затверджена нова редакція Статуту Компанії, з 24.07.2001р. ОСОБА_1 комісією з цінних паперів та фондового ринку здійснено реєстрацію випуску ОСОБА_1 акцій Компанії „Хліб України” на загальну суму НОМЕР_1 грн. з урахуванням вартості майна дочірніх підприємств, в т.ч. і ДП „Миколаївський портовий елеватор”. Компанія є відкритим акціонерним товариством з колективною формою власності. Отже, дочірні підприємства є підприємствами колективної форми власності і не відносяться до державних (державних корпоратизованих) підприємств.
Відповідно до зареєстрованого реєстраційно-ліцензійною палатою виконкому міської ради м. Миколаєва 12 вересня 2001 р. за реєстраційним №11944/а Статуту ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»зазначено, що Статут затверджено рішенням Спостережної ради Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 24.03.2001 року протокол №1.
Тобто Засновником дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»є ДАК «Хліб України», порушень норм чинного законодавства про реєстрацію юридичної особи державним реєстратором не виявлено та прийнято затверджений Статут на реєстрацію.
У відповідності до Статуту ДАК «Хліб України», затвердженого постановою КМУ № 240 від 14.03.2001 року у редакції 10.09.2010 року, визначено, що Компанія діє на принципах повної господарської самостійності і самоокупності. Пунктом 21 встановлено, що Компанія має право в установленому законодавством порядку: 5) утворювати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, бути засновником дочірніх підприємств, суб'єктів господарювання як на території України, так і за її межами, наділяючи їх основними засобами та обіговими коштами.
Статут ДАК «Хліб України», відповідно до постанови КМУ №1000 від 22 серпня 1996 року, розроблений Фондом державного майна із погодженням з Міністерством економіки та Антимонопольним комітетом та затверджений Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до внесених змін до Статуту Позивача, які затверджені рішенням Спостережної ради Державної акціонерної компанії «Хліб України»від 17.11.2003 року протокол №4 визначено: «Підприємство наділяється статутним фондом у розмірі 4894900,00 грн. за рахунок внесків Компанії.»
Таким чином, статутний фонд ДП ДАК «Хліб України»«Миколаївський портовий елеватор»утворено за рахунок внесків Компанії.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач по справі має приватну форму власності, що було встановлено під час огляду в судовому засіданні реєстраційної справи позивача та огляду реєстраційної картки від 15.08.2005 року заповненої за допомогою офісної техніки, на зворотньому боці, всупереч вимогам діючого законодавства було рукописно дозаповнено відомості щодо форми власності керівника та інше. В судовому засіданні даний факт був встановлений за допомогою пояснень представника ОСОБА_4 палати Миколаївського міськвиконкому, яка пояснила, що картка заповнена машинописним способом, а в тій частині де зроблено записи рукописно, пояснити їх походження не може. Позивачем для огляду надавався другий екземпляр реєстраційної картки, в якому відсутні записи виконані рукописним способом. Станом на 31.08.2005 року в довідці ЄДРПОУ №1913-3897 зазначено форму власності «приватна власність». В 2006 році згідно довідки №19/11-1985 також зазначено зазначено форму власності «приватна власність». Пояснити чому було внесено в державний реєстр інформацію щодо форми власності позивача в 2007 році, представник ОСОБА_4 палати Миколаївського міськвиконкому не зміг, оскільки після 15.08.2005 року позивач не подавав відомостей та реєстраційних карток не заповнював.
Таким чином, позивачем в судовому засіданні було доведено, що він не належить до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, не отримував коштів з бюджетів усіх рівнів, не використовує і не використовував в періоді, що перевіряється, державного чи комунального майна.
Протягом розгляду справи Відповідачем, що є суб'єктом владних повноважень, протилежного не доведено, жодних доказів на підтвердження своїх доводів представником Відповідача протягом розгляду справи не надано, що суперечить положенню статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів: обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Статтею 4 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправними дій з призначення і проведення ревізії.
В частині визнання відсутності компетенції (повноважень) на проведення ревізії відповідачем, суд вважає, що позивач не вірно обрав спосіб захисту прав. Так, відповідно до вимог ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень…
Таким чином, позивач звернувся щодо визнання протиправними дій відповідача та реалізував своє право на захист порушених прав, а спір щодо реалізації компетенції в сфері управління за суб'єктним складом може бути лише між суб'єктами владних повноважень як позивачем так і відповідачем, тому в цій частині позовних вимог належить відмовити в задоволенні.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області та структурних територіальних відділів управління щодо призначення і проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" "Миколаївський портовий елеватор" за 2009 рік та звітний період 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.М. Мельник