10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"28" квітня 2011 р. Справа № 2-а-72/11
номер рядка статистичного звіту 10.3.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області на постанову Корецького районного суду Рівненської області від "18" лютого 2011 р. у справі № 2-а-72/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
Позивач 28.01.2011 року звернувся до Корецького районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до УПФУ в Корецькому районі Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2010 рр. та на майбутнє.
Ухвалою Корецького районного суду Рівненської області від 31.01.2011 р. позовні вимоги ОСОБА_3 за період з 2006 р. по 01.07.2010 р. залишено без розгляду.
Постановою цього ж суду від 18 лютого 2011 року позовні вимоги позивача задоволено частково за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення №118859 (а.с.5). Таким чином останній є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, є безпідставними.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Проте, суд першої інстанції в своїй постанові неправильно зазначив дату, з якої належить проводити такі нарахування.
Так, згідно постанови суд першої інстанції зобов'язав відповідача провести перерахунок щомісячного державного підвищення до пенсії позивачу та виплатити йому необхідні кошти починаючи з 01.07. 2010 року по 31.12.2010 року.
Однак, із позову видно те, що позивач з ним звернувся до суду 28.01.2011 року, в зв'язку з чим, виходячи із вимог ч.2 ст.99 КАС України, він має право на перерахунок зазначених виплат не з 01.07.2010 р., а з 28.07.2010 р.
А його позовні вимоги за періоди з 01.07.2010 р. по 27.07.2010 р. включно слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом 1-ї інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання в частині періоду задоволення вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Корецького районного суду Рівненської області від 18.02.2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання дій управління Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області неправомірними, зобов'язання останнього провести перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.07.2010 р. по 27.07.2010 р. включно - скасувати, і його позовні вимоги за вказаний період часу - залишити без розгляду.
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_3 с.Жадківка,Корецький район, Рівненська область,34707
3- відповідачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Корецькому районі Рівненської області вул.Старомонастирська,8,м.Корець,Рівненська область,34700
вид відправки - проста.