10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"28" квітня 2011 р. Справа № 2-а-53/11/0606
номер рядка статистичного звіту 10.3.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Поліщука М.Г.
суддів: Капустинського М.М.
ОСОБА_1,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі Житомирської області на постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від "21" лютого 2011 р. у справі № 2-а-53/11/0606 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,
Позивач 03.02.2011 р. звернувся до Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до УПФУ в Володарсько-Волинському районі Житомирської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання зробити перерахунок недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за визначені періоди 2007-2010 років.
Постановою цього суду від 21 лютого 2011 року позов задоволено частково, за серпень 2010 р., а позовні вимоги ОСОБА_3 за період з 09.07.2007 р. по 31.07.2010 р. залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причину своєї неявки не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст.196 та п.2 ч.1 ст.197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Тому, згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення № 119773 (а.с.9).
Таким чином останній є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни» в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 Закону.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Доводи апелянта, що при застосуванні частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є помилковими, оскільки судова колегія вважає, що наявність такої норми не є підставою для відмови в реалізації громадянами, які мають статус дитини війни, конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і встановлюється в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Таким чином апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Проте, суд першої інстанції в своїй постанові не конкретизував період, за який позов задоволено, а саме зобов”язав відповідача провести перерахунок доплати до пенсії позивачу та виплатити йому необхідні кошти за серпень 2010 р.
З огляду на те, що позивач звернувся з позовом до суду 03.02.2011 року, та просив суд задовольнити його вимоги за визначені періоди 2007-2010 років, зокрема у 2010 році: з 01.01.2010 р. по 20.08.2010 р., суд першої інстанції повинен був прийти до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню відповідно до ч.2 ст.99 КАС України в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме, починаючи з 03.08.2010 р. по 20.08.2010 р. (дата, по яку позивачем заявлено позовну вимогу).
А позовні вимоги за період з 01.08.2010р. по 02.08.2010р. включно слід залишити без розгляду у відповідності до вимог ч.2 ст.99 та ч.1 ст.100 КАС України, так як пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга - підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.
Керуючись ст.ст. 99,100, 196, 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Володарсько-Волинському районі Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 21.02.2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 Ларіоновоича за період з 01.08.2010 року по 02.08.2010 року включно скасувати, та позовні вимоги в цй частині - залишити без розгляду.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.Г. Поліщук
судді: М.М. Капустинський
ОСОБА_1
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Бондар Василь Ларіонович вул.Жовтнева,6,с.Краївщина,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12101
3- відповідачу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Володарсько-Волинському районі Житомирської області вул.Леніна,1,смт.Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100