Справа № 2-1379/2010
Іменем України
"05" листопада 2010 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.
при секретарі Павлику В.І.,
із участю: позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, - про визнання права власності на земельну ділянку, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою про визнання за нею в порядку спадкування права власності на земельну ділянку площею 0,0407га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; права на спільне користування земельною ділянкою площею 0,0024га в м. Самборі по вулиці Милярській, 12 Львівської області, що залишилися після смерті чоловіка ОСОБА_5, який помер 12 червня 1996 року. Квартиру він отримав за договором дарування, укладеним між ним та його матір'ю ОСОБА_6. Так як при житті заповіту вона не склала, то спадкування її майна здійснюється по закону. Її син ОСОБА_5 помер, а тому право на спадкування майна його матері за правом представлення набули в тому числі його діти, - відповідачі по справі. ОСОБА_1, будучи спадкоємцем майна по закону першої черги, звернулася до Димитрівської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки на час відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину за законом було видане лише на будинок, а нотаріусом було опущено земельну ділянку під самим будинком, - позивач на даний час отримала відповідь, що видача додаткового свідоцтва про право на спадщину не передбачена. Разом з тим позивач вважає, що відповідачі не можуть претендувати на земельну ділянку, яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, бо вона є власником самої квартири АДРЕСА_1. Оскільки іншого порядку переходу права власності немає, відтак ОСОБА_1 просить в судовому порядку постановити рішення, яким визнати її власником спадкового майна - земельної ділянки.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги та посилалася на обставини, зазначені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1, позов визнала та пояснила, що іншого шляху переходу права власності на земельну ділянку немає, а право власності на землю для обслуговування будинку необхідно визнавати за рішенням суду; що вона за правом представлення не претендує на власність стосовно земельної ділянки.
Відповідач ОСОБА_3 позов визнав та пояснив аналогічне.
Третя особа ОСОБА_4 позов визнав та пояснив, що на даний час він є власником квартири АДРЕСА_2; він також виготовляє власну документацію на землю, оскільки отримав згадану квартиру в дар від ОСОБА_7
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд вважає, що позов про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та право на спільне користування земельною ділянкою підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер 12.06.1996 року. Судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є спадкоємцем майна останнього по закону; отримала свідоцтво про право на спадщину 12.08.2003р. в Димитрівській державній нотаріальній конторі; вступила в управління майном і фактично прийняла спадок - використовувала і використовує земельну ділянку площею 0,0407га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та спільно користується земельною ділянкою площею 0,0024га за адресою в м. Самборі по вул. Милярська, 12 Львівської області, - за призначенням.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_6 при житті належала земельна ділянка площею 0.0407га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Самборі по вул. Милярській, 12 Львівської області. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 померла 17.09.2003 року.
У судовому засіданні встановлена необхідність переходу права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться належний позивача житловий будинок для його обслуговування. Для формального здійснення права на спадкування необхідно в судовому порядку визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 - право власності в порядку спадкування на земельну ділянку в м. Самборі по вул. Милярська, 12 площею 0,0407га, яка належала ОСОБА_6 на підставі Державного акту серії ЛВ-891, оскільки Самбірська державна нотаріальна контора не може видати додаткове свідоцтво про право на спадщину на дане майно.
Із роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.08р. «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що у випадку відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР; у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 529 ЦК України (1963р.) ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_5, а виходячи із спірних правовідносин у даній цивільній справі, - є спадкоємцем земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в м. Самборі по вул. Милярська, 12. Таке право також регламентоване ч. 1 та ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України стосовно переходу права власності на земельну ділянку. Відповідно до ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший розмір не визначений заповітом.
Аналізуючи наведене, суд прийшов до висновку, що на час оформлення спадкування житлового будинку, нотаріусом було безпідставно пропущено спадкування земельної ділянки, що необхідно тепер усунути в судовому порядку, оскільки іншого шляху переходу права власності в порядку спадкування немає. У судовому засіданні позивач наполягала на визнанні права власності на спадкове майно у зв'язку з подальшою необхідністю внесення змін Самбірським управлінням Держкомзему у Львівській області у Книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Відповідачі позов визнали повністю. Судом не встановлено підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачам позову, а тому визнання позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1, чи третьої особи ОСОБА_4 У порядку спадкування позивач отримує право власності на земельну ділянку площею 0,0407га та право на спільне користування земельною ділянкою площею 0,0024га в м. Самборі по вулиці Милярська, 12 Львівської області (Державний акт серії ЛВ-891, виданий 08.02.1999 року з цільовим призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд).
Керуючись ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, ст. 120 ЗК України, ст. ст. 392 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку спадкування по закону майна власником земельної ділянки площею 0,0407га, що розташована у м. Самборі по вул. Милярській, 12 (Державний акт серії ЛВ-891, виданий 08.02.1999року), призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Визнати за ОСОБА_1 право на спільне користування земельною ділянкою площею 0,0024га за адресою м. Самбір вул. Милярська, 12 Львівської області.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.С. Казан.