03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/8843/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Саадулаєв А.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
19 серпня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Оніщука М.І.,
суддів Українець Л.Д., Крижанівської Г.В.,
при секретарі Троц В.О.,
за участю:
представника позивача ДзюбенкаР.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 62, 63), просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та відсотками у розмірі 11 704 долари 56 центів США та 44 939 грн. 10 коп. пені, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо вчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.04.2015 позов задоволено - стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 11 704 долари 56 центів США, що за курсом НБУ станом на 09.04.2015 складає 275 174 грн. 20 коп., яка складається із: 8 023 долари 06 центів США - заборгованість за кредитом, 3 681 долар 50 центів США - заборгованість за відсотками та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 44 939 грн. 10 коп., з яких: 25 590 грн. 99 коп. - пеня за прострочення сплати за кредитом; 18 348 грн. 11 коп. - пеня за прострочення сплати відсотків. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом норм матеріального права, просить змінити рішення суду в частині визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України, а в іншій частині рішення суду залишити без змін. Зазначає, що у суду першої інстанції не було підстав для зазначення суми заборгованості у гривні, оскільки кредитні кошти надавались у доларах США і позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками також було заявлено у валюті кредиту, що повністю узгоджується з вимогами закону.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, а тому колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника апелянта, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Рішення суду оскаржено позивачем лише в частині стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України.
В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам процесуального закону.
Так, стягуючи з відповідача заборгованість за кредитним договором суд першої інстанції виходив з того, що така заборгованість повинна бути визначена і стягнута у національній валюті України.
З вказаним висновком суду погодитись не можливо, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 07.12.2007 між АКіБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11265391000.
Згідно п. 1.1, п. 1.2 Кредитного договору, відповідачу був наданий кредит в сумі 15 850 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 07.12.2014 згідно з графіком погашення кредиту та сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 13% річних.
06.02.2009 між АКіБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про згоду забезпечувати змінене зобов'язання. Сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть використовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11265391000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме № 11265391001. Кінцевий термін виконання основного зобов'язання змінено на 08.12.2016.
09.02.2009 АКіБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про згоду забезпечувати змінене зобов'язання. Сторони домовились, що для ідентифікації Договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме № 11265391000, так і реєстраційний номер Договору в системі обліку Банку, а саме № 11265391001. Також сторони домовились про зміну графіку погашення кредиту.
Станом на 02.03.2015 у відповідача виникла заборгованість по виконанню зобов'язань за Договором, яка відповідно до наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку складає 11 704,56 доларів США, яка складається з: 8 023,06 доларів США - заборгованість за кредитом, 3 681,50 доларів США - заборгованість за відсотками.
Крім того, відповідач має заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 44 939,10 грн., з яких: 25 590,99 грн. - пеня за прострочення сплати за кредитом; 18 348,11 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків.
Відповідно до п. 1.3.1. Договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13% річних.
Згідно п. 4.1. Договору, за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених Договором та/або «Кредитним договором», зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті.
Суд першої інстанції, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та вимоги закону дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми кредиту, відсотків за його користування, а також пені, передбаченої договором.
Разом з цим, суд першої інстанції допустився помилки визначивши суму заборгованості в еквіваленті у національній валюті України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач подавши до суду заяву про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом та відсотками лише в валюті договору, а саме в доларах США без зазначення гривневого еквіваленту.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Отже, сума заборгованості в рішенні суду повинна бути виражена в доларах США, оскільки надання кредиту за даним кредитним договором є валютною операцією.
Суд помилково в своєму рішенні посилається на ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, якими передбачено, що грошове зобов'язання має бути виражене у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Вказана норма права не може бути застосована до сформованих правовідносин, оскільки в п. 1.1 договору визначено суму кредиту в іноземній валюті з зазначенням еквіваленту в гривні, а не навпаки. А тому, до правовідносин за Кредитним договором потрібно застосовувати положення ч. 3 ст. 533 ЦК України, відповідно до якої - використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Позивач на момент видачі валютного кредиту мав відповідну ліцензію та дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, тому видача валютного кредиту і вираження зобов'язання відповідача у валюті є правомірною, оскільки позивач мав право видавати кредит у валюті, а отже позивач має право вимагати повернення грошових коштів саме в тій валюті, в якій надавався кредит.
Таку ж позицію закріплено в п. 14 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» в якому зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Вищевикладене в повній мірі знайшло своє відображення і в новій редакції Закону України «Про виконавче провадження», в якому міститься окрема стаття для врегулювання процедури виконання судових рішень при обчисленні боргу в них саме в іноземній валюті (ст. 53 Закону).
Крім цього, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Дана правова позиція знайшла своє підтвердження в Постанові ВСУ від 24.09.2014 у справі № 6-145цс15, в якій зазначено, що в силу ст.ст. 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93 вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній банком частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а отже в цій частині підлягає зміні, шляхом виключення з резолютивної частини рішення визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України, а саме: « … що за курсом НБУ станом на 09.04.2015 складає 275 174,20 грн., …».
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в оскаржуваній частині.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року в частині визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України - змінити.
Виключити з резолютивної частини заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року визначення стягнення суми заборгованості з зазначенням еквіваленту в національній валюті України, а саме: « … що за курсом НБУ станом на 09.04.2015 складає 275 174,20 грн., …»
В іншій частині заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді