20 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Побірченко Т.І., Пікуль А.А.
при секретарі: Бугаю О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Шуліки Аліни Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки припиненим,
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/9897/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки припиненим задоволено.
Правовідносини за договором іпотеки від 01 червня 2005 року, що був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, визнано припиненими.
Не погодившись із таким рішенням суду Шуліка А.В. в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити у повному обсязі та відмовити в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 Зазначає, що суд, визнавши кредитний договір недійсним, всупереч положенням цивільного кодексу не застосував реституцію, чим допустив порушення ч. 1 ст. 216 ЦК України. Також, вважає, що судом було порушено положення ст. ст. 212, 213 ЦПК України.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_6 заперечувала проти апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.
Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи банк повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності представника особи, що подала апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 червня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № КІG0GA0000686, відповідно до якого банк надав ОСОБА_7 кредит в сумі 216 840 грн. на строк до 01 червня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, комісій та інших платежів, передбачених договором (а.с.11-12).
З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язань за вказаним кредитним договором, того ж дня між ПАТ КБ «Приват Банк» та його дочкою - ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно умов якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.13-14)
ОСОБА_7 неналежним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 14 серпня 2014 року становить 599 006,36 грн., з яких: 119 858,18 грн. - заборгованість за кредитом; 247 648,31 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 231 499, 87 грн. - пеня.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.
З листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченко М.В. від 11 листопада 2014 року №409/02-14/26/2012 вбачається, що спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 прийняла його дружина - ОСОБА_6 Дочка померлого - ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_6 (а.с.69).
26 грудня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, на квартиру АДРЕСА_1, шляхом надання йому права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати припиненими правовідносини за договором іпотеки від 01 червня 2005 року.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» та законність та обґрунтованість зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, визнав припиненими правовідносини за договором іпотеки від 01 червня 2005 року, що був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Статтею 523 ЦК України визначено, що порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником.
Відтак, у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину, якщо іпотекодавець не погоджується забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, договір іпотеки на підставі ч. 1 ст. 523 ЦК України припиняється (постанова Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13).
Як було встановлено, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після ОСОБА_7, є його дружина дружина - ОСОБА_6 Відповідачка ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_6
Таким чином, установивши, що ОСОБА_2 не надала ПАТ КБ «ПриватБанк» згоду забезпечувати виконання зобов'язання ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки від 01 червня 2005 року, що був укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, та відмовив з задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на неправильне застосування положень ст. 216 ЦК України та на те, що суд, мав застосувати реституцію, оскільки судом не вирішувалося питання про недійсність кредитного договору. Предметом судового розгляду було наявність чи відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Також, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції положень ст. ст. 212, 213 ЦПК України.
Як убачається із матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» вже зверталось до суду з аналогічним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 12 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.Києва від 12 березня 2013 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки банком від імені ОСОБА_9 Проте, зазначені судові рішення ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20 листопада 2013 року були скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.34-36). Скасовуючи ухвалені у справі рішення суд касаційної інстанції посилався на порушення судом вимог ст.17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.523, 608 ЦК України. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що в ході нового судового розгляду необхідно з'ясувати чи не припинилася іпотека у зв'язку зі смертю боржника. Нового судового розгляду не відбулося, позов був залишений без розгляду, а позивач пред'явив аналогічний позов до іншого суду.
Всі викладені у апеляційній скарзі обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: Т.І. Побірченко
А.А.Пікуль