24 вересня 2009 р.
№ 8/66
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
державного підприємства "Донецька залізниця"
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 04.06.2009р.
у справі
господарського суду
№8/66
Луганської області
за позовом
державного підприємства "Донецька залізниця"
до
приватного підприємства "Промтехніка"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -
стягнення 18 940,00грн.
пр. Кравцова А.О. -дов. №Н-01/2805 від 08.08.08р.
не з'явився
У березні 2009 року державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємства "Промтехніка" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 18 940,00грн. за неправильне зазначення маси вантажу у груповій залізничній накладній №50823460.
Позовні вимоги були вмотивовані комерційними актами №№АQ660219/139 від 01.09.2008р. та АQ660220/140 від 01.09.2008р., якими зафіксовано не відповідність фактичної маси вантажу, виявленої при контрольному переважуванні, вказаній масі вантажу в груповій залізничній накладній №50823460 та ст.ст.24, 118, 122 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.04.2009р. (суддя Середа А.П.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 18 940,00грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 189,40грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00грн., посилаючись на те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки комерційні акти №№АQ660219/139 від 01.09.2008р. та АQ660220/140 від 01.09.2008р. є належними засобами доказування, які засвідчують факт неправильного зазначення вантажовідправником у груповій залізничній накладній №50823460 маси вантажу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Промтехніка" звернулось з апеляційною скаргою до Луганського апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.06.2009р. (судді Журавльова Л.І., Бойченко К.І., Єжова С.С.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не досліджувались відображення у комерційних актах відомостей про наявність чи відсутність захисного маркування, що є обов'язковим у будь-якому випадку та повинно оцінюватись судом, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: п.9 Правил складання актів та ст.ст.32, 33 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові і рішенні та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна -основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони -одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній -основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами ст.24 Статуту залізниць залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст.122 Статуту залізниць встановлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Частиною першою ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
За змістом ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за №567/6855.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Відповідно до п.2.1 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах, дана графа заповнюється вантажовідправником.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі станції відправлення Карахаш Донецької залізниці на станцію Маріуполь Порт Донецької залізниці приватним підприємством "Промтехніка" відправлено вантаж вугільної продукції, що підтверджується залізничною накладною №50823460 від 31.08.2008р.
Пунктом 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.08.01 №796/5987 передбачено, що захисне маркування наноситься відправником з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу.
У графі 1 залізничної накладної на маршрут або групу вагонів №50823460 від 31.08.2008р. відправником зазначено про маркування вантажу вапняком.
За результатами переважування на станції призначення встановлено, що фактична вага вантажу у двох вагонах не відповідає заявленій у накладній, а саме: у вагоні №66110602 виявлено вантаж на 4 800,00кг менше, ніж заявлено у накладній, у вагоні №65204166 на 2 200,00кг менше, ніж заявлено у накладній.
Факт неправильного зазначення відправником маси вантажу засвідчений комерційними актами №№АQ660219/139 та АQ660220/140, які підписано повноважними представниками залізниці та представником вантажоодержувача.
У комерційних актах зазначено, що завантаження у вагоні рівномірна нижче рівня бортів на 30-40 см. з пониженням до торців під кутом, поглиблень немає, факту крадіжки не встановлено, об'єм кузова не вказаний, об'ємна вага вугілля у документах не вказана, двері цільнометалеві, люки щільно закриті, течії вантажу не було.
Судом першої інстанції вказані комерційні акти визнано належними доказами неправильного зазначення маси вантажу у груповій залізничній накладній №50823460 та задоволено позовні вимоги у повному обсязі, але з таким висновком правомірно не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши, що п.9 Правил складання актів передбачено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Таким чином, комерційних актах зазначається, зокрема, про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах.
Отже, відображення у комерційному акті відомостей про наявність чи відсутність захисного маркування є обов'язковим у будь-якому випадку та повинно оцінюватись судом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції не досліджував зазначені обставини, що є порушенням приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, тому дійшов висновку про необхідність скасування рішення першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки комерційні акти складені з порушенням вимог чинного законодавства і не доводять неправильне визначення маси вантажу відправником.
Відповідно до вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського кодексу України встановлено, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.06.2009р. у справі №8/66 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
О. Муравйов