24.09.2009 року Справа № 14/249-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Чорний Олександр Петрович, представник, довіреність № 310 від 29.12.2008 року;
від відповідача: Руссу Світлана Григорівна, представник, довіреність № 69-09/27 від 12.05.2009 року;
розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2009р. у справі № 14/249-09
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю підприємства “Автотехцентр-3000”, м. Лубни
до: відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 1 832, 67 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство “Автотехцентр-3000”, м.Лубни звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м.Дніпропетровськ про стягнення 1 832, 67 грн. за договором купівлі-продажу № 171/69-08/5 від 14.12.2007 року, з яких 1282, 93 грн. -основна заборгованість, 154, 10 грн. -пеня, 256, 59 грн. -штрафу, 116, 75 грн. -інфляційних збитків, 22, 30 грн. -3% річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2009 року по справі № 14/249-09 (суддя Панна С.П.) позов задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач свої зобовязання за договором виконав -поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними; доказів оплати поставленого товару відповідачем не надано і в силу приписів статей 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відкрите акціонерне товариство “Дніпроважмаш” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило зазначене рішення господарського суду скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на наступне.
Скаржник посилається на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України і зазначає про розрахунок пені позивачем не по окремим поставкам, а на загальну суму боргу, вважає, що позивач необґрунтовано збільшив нарахування пені, вказавши 24%:365= 0, 066% - пеню за кожен день прострочення.
Щодо стягнення штрафу вказує на застосування до відповідача подвійної відповідальності за порушення строків оплати, як у вигляді пені, так і вигляді штрафу.
Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги повинні бути прийняті до уваги частково з наступних підстав.
Між сторонами у справі 14.12.2007 року укладено договір № 171/69-08/5 купівлі-продажу (далі-Договір), згідно п.1.1 якого, продавець (позивач) зобовязується поставити та передати, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити запасні частини до вантажних автомобілів, що в подальшому іменується “Товар”, цена, номенклатура і кількість якого відповідають товаросупровідним документам (видатковим накладним, актам прийому-передачі та ін.), які є невідємною частиною цього Договору.
Пунктом 3.3 Договору сторони узгодили, що оплата за товар, який поставляється відповідно до цього Договору, повинна бути здійснена в гривнях на п/р продавця в наступному порядку: покупець зобовязаний здійснити оплату у розмірі 100% від вартості отриманого ним товару протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних товаросупровідних документів.
Зобовязання продавця по поставці товару вважаються виконаними з моменту підписання сторонами товаросупровідних документів (п.4.3 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за Договором виконав. Так, згідно видаткових накладних № 5638/3 від 07.10.2008 року, № 5805/3 від 16.10.2008 року, № 5956/3 від 29.10.2008 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1576, 91 грн. Вказані видаткові накладні підписані представником відповідача Шапкою Ю.М. на підставі довіреності ЯПЕ № 569121 від 02.10.2008 року. Відповідач частково оплатив заборгованість у розмірі 293, 98 грн. Його борг складає 1282, 93 грн. (а.с. 5, 14-17).
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу у сумі 1282, 93 грн.
Положення статті 625 Цивільного кодексу України зазначають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
З урахуванням наведеного задоволенню підлягає стягнення інфляційних збитків у розмірі 116, 75 грн., нарахованих позивачем за період з грудня 2008 року по квітень 2008 року, а також стягнення 3% річних у сумі 22, 30 грн., нарахованих позивачем з 11.11.2008 року по 10.06.2009 року.
Пунктами 7.4, 7.5 Договору сторони обумовили, що у випадку порушення строку оплати, встановленого в п.3.3 цього Договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобовязання за кожен календарний день прострочки у виконанні зобовязання; у випадку порушення більш ніж на 5 календарних днів строку оплати, встановленого п. 3.3 цього Договору, покупець зобовязується на 6 календарний день сплатити продавцю одноразовий штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.
Доводи скаржника про розрахунок пені позивачем не по окремим поставкам, а на загальну суму боргу, з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, необґрунтоване збільшення позивачем пені (зазначення 24%:365= 0, 066% замість 0, 065% - пеню за кожен день прострочення) приймаються до уваги судовою колегією з огляду на наступне.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Так, по видатковій накладній № № 5638/3 від 07.10.2008 року відповідач отримав товар на загальну суму 1331, 38 грн. та частково оплатив такий товар на суму 293, 98 грн., отже заборгованість склала 1037, 40 грн. Відповідно до п.3.3 Договору останній день оплати -20.10.2008 року (07.10.2008 року + 10 банківських днів). З урахуванням положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до п.7.4 Договору кількість днів прострочення виконання грошового зобовязання (1037, 40 грн.) складає 182 дні (в період з 21.10.2008 року по 21.04.2009 року).
По накладній № 5805/3 від 16.10.2008 року відповідно до п.3.3 Договору останній день оплати 145, 13 грн. відповідачем -29.10.2008 року (16.10.2008 року + 10 банківських днів). З урахуванням положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до п.7.4 Договору кількість днів прострочення виконання грошового зобовязання (145, 13 грн.) складає 182 дні (в період з 30.10.2008 року по 30.04.2009 року).
По накладній № 5956/3 від 29.10.2008 року відповідно до п.3.3 Договору останній день оплати 100, 40 грн. відповідачем - 11.11.2008 року (29.10.2008 року + 10 банківських днів). З урахуванням положень ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до п. 7.4 Договору кількість днів прострочення виконання грошового зобовязання (100, 40 грн.) складає 182 дні (в період з 12.11.2008 року по 12.05.2009 року).
Таким чином, кількість днів прострочення - 182 дні -однакова для кожної з поставок. Отже, в даному випадку нарахування пені на загальну суму заборгованості - 1 282, 93 грн. за 182 дні прострочки є можливим.
Щодо вирахування пені за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання, то 24% (подвійна облікова ставка НБУ за рік) : 365 (кількість днів у році) = 0,06575% - це точніше округлений відсоток подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
З урахуванням наведеного при обчисленні пені за Договором її сума складає 153, 52 грн. (1282, 93грн.*0,06575%*182 дні:100).
Отже, судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення пені у розмірі 154,10 грн.
Судова колегія приймає до уваги зауваження скаржника про застосування до нього подвійної відповідальності за порушення строків оплати, як у вигляді пені, так і вигляді штрафу, з огляду на наступне.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
Статтею 1 цього Закону, який є спеціальною нормою в цих правовідносинах, передбачено для платників грошових коштів за прострочку платежу єдиний вид відповідальності -пеню.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності.
Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне те й саме правопорушення.
У звязку з вищевикладеним судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині покладання на відповідача додаткової відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20% від суми боргу.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покласти на сторони відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м.Дніпропетровськ -задовольнити частково.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2009 року по справі № 14/249-09 в частині стягнення 256, 59 грн. штрафу скасувати, відмовивши в цій частині в задоволенні позову.
В частині стягнення пені та судових витрат рішення змінити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м.Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю підприємства “Автотехцентр-3000”, м. Лубни 153, 52 грн. пені, 87,70 грн. державного мита, 101,4 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю підприємства “Автотехцентр-3000”, м. Лубни на користь відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м.Дніпропетровськ 43,90 грн. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Виноградник