24 вересня 2009 р.
№ 28/86/09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Муравйов О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
комунального підприємства "Луганський центр утилізації відходів"
на постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2009р.
у справі
господарського суду
№ 28/86/09
Запорізької області
за позовом
комунального підприємства "Луганський центр утилізації відходів"
до
приватного підприємства "Агроком"
про
за участю
представників сторін:
позивача -
відповідача -
стягнення 217 782,00грн.
Роговенко С.В. дов. № 276 від 22.09.2009
Грібанов А.В. дов. б/н від 22.09.2009
не з'явився
У січні 2009 року Комунальне підприємство “Луганський центр утилізації відходів ” звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом до Приватного підприємства “Агроком” про стягнення санкцій в розмірі 217782,00 грн., які складаються з 199800,00 грн. штрафу і 17982,00 грн. пені за невиконання умов договору купівлі-продажу від 21.07.2008.
Позовні вимоги були вмотивовані односторонньою відмовою та невиконанням приватним підприємством "Агроком" умов договору купівлі-продажу 555 пластикових контейнерів для сміття, за що умовами договору передбачено штраф та пеня.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.02.2009 (суддя Яцун О.В.), залишеним без змін Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2009 ( головуючий суддя Коробка Н.Д., судді Кагітіна Л.П., Хуторний В.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення обґрунтовані договором від 21.07.2008, згідно з умовами якого відповідач продає, а позивач купує контейнери для сміття пластикові об'ємом 1,1 м3 у кількості 555 штук за ціною 1800 грн. за одну одиницю. Відповідач свої зобов'язання щодо поставки позивачу товару не виконав через те, що надсилання позивачем відповідачу попередніх заявок на кожну партію товару з зазначенням кількості товару є обов'язковою передумовою здійснення відповідачем поставки, а оскільки таких доказів Комунальне підприємство “Луганський центр утилізації відходів" не надало, суди визнали позовні вимоги не доведеними належними доказами.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Комунальне підприємство “Луганський центр утилізації відходів" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та судові витрати покласти на відповідача.
Порушенням норм процесуального права заявник вважає нерівність сторін в процесі судового розгляду справи, упередженість суддів, нерозгляд головою Запорізького апеляційного господарського суду відводу колегії суддів, які розглянули апеляційну скаргу по суті.
Неправильним застосуванням норм матеріального права Комунальне підприємство “Луганський центр утилізації відходів" вважає неврахування судами Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2008 № 274 " Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти", що діяла на момент виникнення суперечки, згідно з якою умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від умов тендерної ( цінової) пропозиції учасника -переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції, а істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватись після підписання договору.
Крім того, КП “Луганський центр утилізації відходів" вважає, що суди неправильно оцінили докази -відмову відповідача від виконання умов договору.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 21.07.2008 між Комунальним підприємством “Луганський центр утилізації відходів"(покупець) і Приватним підприємством "Агроком" (продавець) як переможцем за результатами проведення тендеру було укладено договір купівлі-продажу (далі -Договір), згідно з умовами якого продавець продає, а покупець купує контейнери для сміття пластикові об'ємом 1,1 м3 у кількості 555 штук за ціною 1800,00 грн. за одну одиницю, загальною вартістю 999000,00 грн.
Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2008.
Розділом 5 Договору сторони узгодили порядок доставки та розрахунків, а саме встановлено, що заявки подаються поштою або факсом не менш, ніж за один день до моменту поставки. Покупець здійснює оплату товару поетапно за попередню партію, що поставлялась за умови отримання чергової згідно графіку поставки товару. Відповідно до п. 6.1 Договору доставка товару здійснюється транспортом відповідача поетапно протягом 60 календарних днів згідно з графіком поставки товару.
Сторонами був узгоджений графік поставки товару (додаток до Договору), згідно з яким відповідач зобов'язався протягом з 21 серпня 2008р. по 21 листопада 2008р. (60 днів) поставити позивачу товар (555 контейнерів): партія №1 -з 21.08.2008 р. по 21.09.2008 р.; партія № 2 -з 21.09.2008 р. по 21.10.2008 р.; партія № 3 -з 21.10.2008 р. по 21.11.2008 р.
Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що за порушення строків постачання стягується штраф у розмірі 20 відсотків від вартості невиконаних зобов'язань відповідно до умов Договору.
В пункті 8.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну поставку товару згідно з заявкою відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за кожний день прострочки.
Судами встановлено, що у встановлені Договором терміни продавець товар покупцю - Комунальному підприємству “Луганський центр утилізації відходів" не поставив, а покупець не здійснював оплату за товар.
Листом без дати та без номера відповідач повідомив позивача про неможливість виконати свої зобов'язання за Договором: поставити товар за цінами, зазначеними в Договорі, просив повідомити про можливість коригування ціни, зазначеної в Договорі, і кількості контейнерів.
В своєму листі до позивача вих. № 112 від 21.11.2008 відповідач зазначив, що вважає ситуацію форс-мажорною і не може виконати Договір.
Листом вих. № 134 від 29.01.2009 відповідач запропонував позивачу внести зміни до Договору в частині ціни на товар згідно з Додатком 1, а у випадку відмови -розірвати Договір.
Однак, відповідей на ці листи відповідач не отримав, зміни до Договору в установленому законом порядку сторонами внесені не були і Договір діяв в первісній редакції.
Судами встановлено, що предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 217782,00 грн., які складаються з 199800,00 грн. штрафу і 17982,00 грн. пені за неналежне виконання умов Договору.
Вирішуючи справу по суті, суди виходили зі ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Умовами Договору, а саме п.п. 5.1, 6.1, передбачена доставка товару транспортом відповідача і лише після отримання від позивача заявки, яка надається поштою або факсом. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме з моменту отримання цієї заявки у відповідача виникає зобов'язання протягом 60 календарних днів (п.6.1Договору), згідно з графіком поставити товар.
Доказів надсилання передбачених умовами Договору заявок поштою або факсом позивач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав, а надсилання позивачем відповідачу заявок з зазначенням кількості товару суди визнали обов'язковою передумовою здійснення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки контейнерів.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Однак, ст. 613 Цивільного кодексу України встановлює співвідношення між простроченням боржника через прострочення кредитора, за яким кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Судами встановлено, що умовами Договору передбачена доставка товару транспортом відповідача лише після отримання від позивача заявки, яка надається поштою або факсом. Доказів надсилання передбачених умовами Договору заявок поштою або факсом позивач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав, а надсилання позивачем відповідачу заявок з зазначенням кількості товару суди визнали обов'язковою передумовою здійснення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки контейнерів.
Комунальне підприємство “Луганський центр утилізації відходів" в касаційній скарзі посилається на неврахування судами Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2008 № 274 " Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти", що діяла на момент виникнення суперечки, згідно з якою умови договору про закупівлю не повинні відрізнятись від умов тендерної ( цінової) пропозиції учасника -переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції, а істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватись після підписання договору.
Однак, ця Постанова не має безпосереднього відношення до предмету спору, оскільки позовні вимоги заявлені за невиконання укладеного та не зміненого сторонами Договору про стягнення передбачених Договором санкцій.
Крім того, КП “Луганський центр утилізації відходів" в касаційній скарзі вважає, що суди неправильно оцінили докази -відмову відповідача від виконання умов договору. Однак, ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, нерозгляд головою Запорізького апеляційного господарського суду відводу колегії суддів, які розглянули апеляційну скаргу по суті, то з матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 28.05.2009 оголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі. Заяви про відвід головуючого колегії суддів надійшла до Запорізького апеляційного господарського суду 02.06.2009, тобто після закінчення апеляційного перегляду справи.
Згідно ч.4 ст.20 Господарського процесуального кодексу України відвід судді повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги комунального підприємства "Луганський центр утилізації відходів", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу комунального підприємства "Луганський центр утилізації відходів" залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.05.2009р. у справі № 28/86/09 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
О. Муравйов