01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.08.2009 № 4/206
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
представників ситорін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОмніТел Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2009
у справі № 4/206 (суддя
за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Печерської філії ПриватБанку
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОмніТел Україна"
про стягнення 123161,23 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.09 позов задоволено повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ОмніТел Україна” на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк” в особі Печерської філії ПриватБанку 92452 грн. 79 коп. заборгованості по кредиту, 12857 грн. 43 коп. несплачених процентів за користування кредитом, 17851 грн. 01 коп. пені, 1231 грн. 61 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та залишити позов без розгляду.
Скарга мотивована тим, що розрахунок заборгованості за договором від 22.11.07 № 39 станом на 02.02.09 не завірений та є роздруківкою з комп'ютера, не підтверджений первинними документами.
Позивач та відповідач в судове засідання, яке відбулося 26.08.09, повноважних представників не направили. Однак, їх було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 06.08.09, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.97 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, про належне повідомлення позивача та відповідача у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання сторонами ухвали суду від 06.08.09.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
22.11.07 між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі-позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОмніТел Україна" (далі-відповідач, клієнт) було укладено договір № 39 мікро - ов про надання Овердрафт - мікро кредиту.
Згідно з п. 1.1. договору банк при наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати "овердрафт - мікро" обслуговування клієнта, яке полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого договором. Овердрафт надається для поповнення обігових коштів та проведення поточних розрахунків клієнта.
В п. 1.3. договору від 22.11.07 № 39 зазначено, що лімітом є сума грошових коштів, в межах якої банк зобов'язується проводити оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку, балансу підприємства і звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних та займаних коштів, платіжеспроможності, кредитної історії і інших показників в співвідношенні з внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України.
Перелік ліміту проводиться банком не менш одного разу в два місяці в строк не пізніше 20 числа місяця. Зміни ліміту проводяться за згодою сторін і рахуються прийнятими датою укладення додаткової угоди про величину знову встановленого ліміту.
На момент підписання цього договору ліміт складав 50 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.5. договору від 22.11.07 № 39 "овердрафт - мікро" кредитування Клієнта здійснюється Банком в межах ліміту та строку, встановлених цим Договором, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.
Періодом безперервного користування кредитом є проміжок часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.
Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного використання кредитом. Кінцевою датою періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.
Клієнт зобов'язується проводити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом (п. 2.2.3. договору від 22.11.07 № 39).
Згідно з п. 3.7. договору від 22.11.07 № 39 при непогашенні кредиту в який-небудь із строків заборгованість в частині своєчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 1.1. додатку № 1 до договору для розрахунку процентів за користування кредитом встановлюється диференційована процентна ставка. Процентна ставка на момент розрахунку залежить від строку існування непогашеного залишку за кредитом і визначається наступною таблицею: протягом 1-3 днів - 18%, протягом 4-7 днів - 20 %, протягом 8-15 днів - 23 %, протягом 16-30 днів - 26 %.
Матеріали справи свідчать, що згідно з умовами п.1.3. договору, клієнту банком проводився перерахунок кредитного ліміту, про що було укладено відповідну додаткову угоду від 19.03.08 до договору.
В пункті 1 додаткової угоди від 19.03.08 зазначено, що на момент підписання договору ліміт кредитування становив 100 000,00 грн..
Відповідно до виписки з поточного рахунку відповідача № 26008052705015 період безперервного користування - з 15.04.08 по 15.05.08.
16.05.08 винесено кредит на рахунок простроченої заборгованості, що підтверджується випискою по вказаному вище рахунку.
Відповідачем не було виконано свої зобов'язання за договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач покладені на нього зобов'язання за кредитним договором не виконав, доказів про сплату боргу не надав, а тому вимога позивача щодо стягнення 92452,79грн. заборгованість по кредиту та 12857,43 грн. несплачених процентів за користування кредитом підлягає задоволенню.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Бездіяльність відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
В пункті 4.1. договору від 22.11.07 № 39 зазначено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 3.1., 3.2., 3.3. цього договору, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4., 1.5., 2.2.3., 2.2.4., 2.2.5., 2.3.4. цього договору, винагороди, передбаченої п.п. 2.2.6., 3.4. договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банк України, що діяла в період, за який виплачується пеня.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача пені в сумі 17851, 01 грн..
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.09 у справі № 4/206 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.09 у справі № 4/206 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 4/206 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
27.08.09 (відправлено)