01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.08.2009 № 05-5-2/24218
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання:
представників сторін
- позивача: Вакуленко С.В., дов.від 22.06.09,
- відповідача: Шанюк О.М., дов.від 18.08.09,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстріміс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2009
у справі № 05-5-2/24218 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстріміс"
до Закритого акціонерного товариства "Український інститут по проектуванню підприємств оборонної промисловості та машинобудування "Укрпромпроект"
про визнання договору недійсним та стягнення 163558,41 грн. заборгованості та штрафних санкцій
Товариство з обмеженою відповідальністю “Екстріміс” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства “Український інститут по проектуванню підприємств промисловості та машинобудування “Укрпромпроект” (далі - відповідач) про визнання договору недійсним та стягнення 163558,41 грн. заборгованості та штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.09 № 05-5-2/24218 позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п.п.1, 4, 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалу мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували повноваження п.Жежери І.М. в якості директора товариства та надавали йому повноваження підписувати позовні заяви від імені товариства; не подано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі; позов заявлено з різними позовними вимогами, з різними підставами їх виникнення та з різним обґрунтуванням цих вимог, що виключає можливість їх спільного розгляду в одному судовому провадження.
Не погодившись з ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати на розгляд місцевого господарського суду. Доводи скарги мотивовані тим, що позовну заяву підписано директором товариства та вказано його посаду; в разі наявності сумнівів щодо особи, яка підписала позовну заяву, суд має право витребувати докази стосовно підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву; заявлена вимога є вимогою майнового характеру, тому позивачем сплачено державне мито в розмірі 1% ціни заявленого позову; позовною вимогою є визнання договору недійсним, а вимоги про стягнення коштів є юридичним наслідком визнання договору недійсним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.09 Товариству з обмеженою відповідальністю “Екстріміс” відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали, розгляд скарги призначено на 31.08.09.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін оскаржувану ухвалу, оскільки вона є законною та обґрунтованою. Зокрема, він погоджується з думкою суду, що позивач зобов'язаний був також додати до позовних матеріалів докази сплати державного мита за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру; вимога про стягнення боргу не є юридичним наслідком визнання договору недійсним.
Частиною 2 ст.106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Суддя, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не вивчаючи питання по суті позовних вимог.
Форма і зміст позовної заяви визначені ст.54 ГПК України, а ст.57 зазначеного кодексу визначає документи, що додаються до позовної заяви.
В даній справі суддею було повернуто без розгляду позовну заяву з мотивів відсутності доказу підтвердження повноважень п. Жежери І.М. на підписання позовної заяви; не подано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі; позов заявлено з різними позовними вимогами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині неподання позивачем доказі сплати державного мита у встановленому розмірі.
Пунктом 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.1993 № 15, встановлено, що позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів.
У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер.
Позивачем заявлено позов про визнання недійсним договору та стягнення заборгованості, тобто позовні вимоги носять одночасно майновий і немайновий характер.
До позовних матеріалів додане платіжне доручення про сплату державного мита в сумі 1636 грн., що відповідає сумі, яка повинна бути сплачена при стягненні 163558,41 грн. заборгованості. Докази сплати державного мита за вимоги немайнового характеру (про визнання договору недійсним) в позовних матеріалах відсутні.
Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано повернув позовну заяву в цій частині на підставі п.4 ст.64 ГПК України.
Що стосується повернення позовної заяви по п.п.1, 5 ГПК України, то колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив помилкові висновки щодо підстав повернення.
Зокрема, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Екстріміс” було підписано директором товариства п. Жежерою І.М. Посаду “директор” було зазначено навпроти підпису п. Жежери І.М.
Відповідно до ч.1 ст.54 ГПК України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Юридична особа відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Отже, від імені юридичної особи позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.
Згідно з ч.5 ст.65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення дії від імені підприємства, представляє його інтереси, зокрема, в органах державної влади, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами.
Водночас за наявності у місцевого господарського суду сумнівів щодо повноважень посадової особи підприємства (організації) на підписання позовної заяви він не позбавлений права і можливості витребувати з урахуванням приписів частини другої ст.28 і частини першої ст.38 ГПК України додаткові докази (п.14 листа Вищого господарського суду України від 14.12.07 № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”).
Пунктом 5 ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження Київський апеляційний господарський суд зобов'язав позивача надати докази призначення п.Жежери І.М. на посаду директора товару.
В судовому засіданні 31.08.09 представник позивача надав копію довідки № 179 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якій в графі “керівник” Товариства з обмеженою відповідальністю “Екстріміс” зазначено “Жежера Ігор Михайлович”.
Тобто, подану позовну заяву було підписано повноважною особою.
Що стосується порушення позивачем правил поєднання позовних вимог.
На думку колегії суддів місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що в поданій позовній заяві об'єднано декілька вимог з різними підставами виникнення та з різним обґрунтуванням цих вимог.
Згідно з ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78 № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.
При цьому слід зазначити, що за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення. Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму, зберігання за договором схову тощо. У такому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною господарський суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє.
Якщо угода визнається недійсною лише на майбутнє господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках порушені (оспорювані) права і охоронювані законом інтереси сторони за угодою, які виникли до визнання її недійсною, підлягають судовому захистові на загальних підставах (п. 3.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”).
Переглянувши зміст позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що в поданій позивачем позовній заяві вимогою є визнання недійсним договору суборенди, а вимоги про стягнення коштів є юридичним наслідком визнання договору недійсним.
Статтею 63 ГПК України передбачено декілька різних підстав повернення позовної заяви і доданих до неї документів. Отже, для повернення позовної заяви достатньо лише однієї з підстав, зазначених у ст. 63 ГПК України (в даному випадку щодо несплати державного мита у встановленому розмірі).
Враховуючи викладене вище, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Екстріміс” підлягає частковому задоволенню
Керуючись ст.ст.99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Екстріміс” задовольнити частково.
2. Резолютивну частину ухвали Господарського суду міста Києва від 01.07.09 у справі № 05-5-2/24218 викласти в наступній редакції:
“Керуючись п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України,
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Екстріміс” і додані до неї документи повернути без розгляду”.
3. Позовну заяву і додані до неї документи повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Екстріміс”.
4. Матеріали справи № 05-5-2/24218 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
07.09.09 (відправлено)