01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.08.2009 № 30/215
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача - Мальований О.О. (довір. №63 від 25.08.09);
Мельник А.П. (довір. №1 від 14.05.09);
Від відповідача - Плясун О.І. ( довір. №544 від 03.08.09);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009
у справі № 30/215 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Ремонтно-будівельне управління №3”
до Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”
про стягнення 430332,48 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі №30/215 позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” на користь Відкритого акціонерного товариства „Ремонтно-будівельне управління №3” 327 373,52 грн. основного боргу, 81 123,14 грн. збитків від інфляції, 20 460,84 грн. - 3% річних, 4 303,32 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено. Повернуто Відкритому акціонерному товариству „Ремонтно-будівельне управління №3” з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 3 321,46 грн.
Рішення суду першої інстанції грунтується на тому, що матеріали справи свідчать про неналежне виконання умов укладеної між позивачем та відповідачем угоди №2/3 про розстрочення заборгованості, щодо помісячної оплати боргу по 15 000 грн. до 31.12.07р., в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.05.07р. становить 327 373,52 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі відповідач вказує про те, що господарським судом при прийнятті рішення не вірно зроблено перерахунок індексу інфляції, що призвело до невірного винесення рішення.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Між Департаментом експлуатації каналізаційного господарства Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київ водоканал” (боржник) та Відкритим акціонерним товариством „Ремонтно-будівельне управління №3” (кредитор) укладено угоду №2/3 про розстрочення заборгованості.
Відповідно до п.1.1 угоди боржник приймає на себе зобов'язання щодо сплати кредитору заборгованості, яка визначена у п.2.1 на умовах даної угоди.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що боржник (відповідач) має заборгованість перед кредитором (позивач) за договором №5/2 від 16.01.03р., яка станом на 1 січня 2004р. становила 540 185,80 грн.
Відповідно до п.3.1 угоди боржник сплачує кредитору заборгованість в розмірі 540 185,80 грн. в термін до 31.12.07р. помісячно рівними частинами (по 15 100 грн.) згідно з графіком погашення (додаток №1 до угоди) не пізніше п'ятнадцятого числа кожного місяця, починаючи з 01.01.05р.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом при прийнятті рішення не враховано надані відповідачем докази - платіжні доручення погашення заборгованості, оскільки з акту звірки взаєморозрахунків (а.с.19), підписаним та скріпленим печатками позивача та відповідача вбачається, що станом на 1 травня 2007р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 323373,52 грн. З платіжних доручень на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, як на доказ погашення заборгованості, не вбачається факту сплати відповідачем заборгованості в розмірі 323373,52 грн. саме по угоді №2/3 про розстрочення заборгованості.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно д ст.11 Цивільного кодексу України зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наявних в матеріалах справи доказів можна зробити висновок про те, що відповідач умови договору виконує не належним чином, зокрема умову щодо помісячної оплати боргу по 15 100 грн. до 31.12.2007р., в результаті чого виникла заборгованість, яка, як зазначалось вище, підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків, складеним станом на 01.05.2007р.
Відповідно до ст.193 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 327 373,52 грн.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем застосовано невірний середній розмір інфляції, та погоджується з розрахованими судом збитками від зміни індексу інфляції, які становлять 81 123,14 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Підлягає задоволенню й вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 20 460,84 грн., яка правомірно задоволено місцевим господарським судом. Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, належних доказів на спростування висновків суду відповідачем не надано.
З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку , що в оскаржуваному рішенні була дана належна юридична оцінка обставинам справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі №30/215 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 30/215 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
28.08.09 (відправлено)