09.09.2009 року Справа № 22/179-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді -Тищик І.В. (доповідач)
суддів -Верхогляд Т.А., Чоха Л.В.
при секретарі -Савін В.Ю.
за участю представників сторін:
позивач -Романов О.Р.
відповідач -Гашицька І.В.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.09 року у справі № 22/179-09
за позовом державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпро- петровськ
до відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг
про стягнення 51 448,90 грн.,
У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень за березень 2009 року у сумі 51 448,90 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2009 року у справі №22/179-09 (суддя Пуппо Л.Д. ) позовні вимоги задоволені, штрафні санкції стягнуто з відповідача у повному обсязі. Вмотивовуючи рішення, господарський суд прийшов до висновку про те, що правомірність нарахування штрафних санкцій підтверджується приписами ст. 106 Статуту залізниць України; перебування відповідача у процедурі банкрутства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не звільняє останнього від сплати вказаного штрафу, оскільки дія мораторію не поширюється на спірні правовідносини.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм процесуального та матеріального права.
Скаржник з посиланням на ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” стверджує, що протягом дії мораторію штрафні санкції підприємству нараховуватися не повинні. На думку скаржника мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов'язань.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, сторони перебувають у договірних відносинах щодо організації перевезень вантажів залізницею. На виконання договору сторонами були заплановані перевезення вантажів на березень 2009 року.
Відповідно до ст. 20 Статуту залізниць України виконання перевезень враховується в обліковій картці встановленої Правилами форми. Картка підписується начальником станції і вантажовідправником по закінченні кожної звітної доби і являється засобом обліку виконання плану вантажниж перевезень та основним документом, за яким на підставі ст.ст.106-109 Статуту залізниць України нараховується штраф за невиконання плану перевезення вантажовідправником та залізницею.
Відповідачем план перевезень в березні 2009 року виконаний не був, що посвідчується належним чином оформленими обліковими картками №№ 2014,100/140,17/240, в зв'язку з чим, на підставі вищевказаних норм вантажовідправнику був нарахований штраф у сумі 51448,90 грн., за стягненням якого залізниця звернулася до господарського суду.
Відповідач факт невиконання плану перевезень за березень 2009 року не заперечує, однак, вважає нарахування штрафних санкцій неправомірним в силу приписів ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки підприємство перебуває у процедурі банкрутства і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Однак, з даним твердженням погодитись не можна.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Сплата штрафу за невиконання плану перевезень вантажів як залізницею, так і вантажовідправником передбачена ст. 106 Статуту залізниць України. За вказаних обставин штраф позивачем нарахований правомірно.
Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів визначений як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Протягом дії мораторію, в силу ст. 12 даного Закону, на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
З зазначених норм убачається, що дія мораторію обіймає питання виконання грошових зобов'язань та зобов'язань зі сплати податків та зборів, термін оплати яких настав до введення мораторію; однак, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборі, які виникли після введення мораторію, а отже, не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Порушення провадження у справі про банкрутство не означає завершення підприємницької діяльності боржника; підприємство має право укладати договори, вчиняти інші правочини, внаслідок яких у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних підставах.
Як підставно дійшов висновку господарський суд, грошових зобов'язань між сторонами немає, а має місце невиконання відповідачем узгоджених дій. Так, на виконання зобов'язань залізницею вантажовідправнику були подані вагони, які відповідач повинен був завантажити та передати позивачу для перевезення, що скаржником виконано не було.
Колегія суддів зважає на те, що спірні правовідносини виникли у березні 2009 року, тоді як справу про банкрутство відповідача порушено у грудні 2008 року; таким чином, позивач по відношенню до відповідача являється поточним кредитором, на вимоги якого не розповсюджуються наслідки, встановлені ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог скаржника щодо скасування останнього. Доводи скаржника не приймаються в силу вищевикладеного.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2009 р. у справі № 22/179-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Т.А.Верхогляд
Л.В.Чоха