17.09.2009 року Справа № 22/70-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)
суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.
при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Скиба Сергій Григорович, представник, довіреність № б/н від 25.05.2009 року;
від відповідача: Селяков Олег Валентинович, представник, довіреність № 386 від 01.01.2009 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м. Павлоград на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009р. у справі № 22/70-09
за позовом: відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м. Павлоград
до: державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 335 585, 47 грн.
Відкрите акціонерне товариство “Павлоградвугілля”, м. Павлоград звернулося з позовом до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ про стягнення 335 585, 47 грн. як надлишку сплаченої плати за користування вагонами за період з серпня 2008 року по 17 жовтня 2008 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 року по справі № 22/70-09 (суддя Пуппо Л.Д.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що списання грошових коштів залізницею здійснено у відповідності з Правилами користування вагонами і контейнерами, застосування нових ставок плати за користування вагонів є правомірним з огляду на те, що нормативні акти або їх окремі положення, що носять тимчасовий характер з визначеним строком їх дії, втрачають чинність із закінченням встановленого строку і видання окремого нормативно-правового акту про втрату чинності таких нормативних актів не потребується.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права та вказуючи наступне.
Наказом Міністерства транспорту та звязку України № 818 від 07.07.2008 року затверджено нові підвищені ставки плати за користування вантажними вагонами, в пункті 3 якого до 17.10.2008 року було передбачено, що наказ набирає чинності одночасно з набранням чинності розпорядження Кабінету Міністрів України про визнання таким, що втратили чинність пунктів 1 та 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 року № 706-р “Про заходи щодо підвищення ефективності використання залізничних вантажних вагонів”. Як вказує скаржник, у звязку з тим, що 30.07.2008 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження № 1039-р “Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 року № 706 та додатка до нього” (пункт 2 вказаного розпорядження та додаток до нього не були змінені), набрання чинності нових ставок плати за користування вагонами не було спричинене розпорядженням № 1039-р, отже наказ Міністерства транспорту та звязку України № 818 від 07.07.2008 року не набрав чинності і у залізниці відсутні підстави для нарахування нових підвищених ставок плати за користування вагонами.
Крім цього, скаржник зауважує, що нові підвищені ставки набрали чинності тільки 17.10.2008 року (Наказ Міністерства транспорту та звязку України № 1149 від 18.09.2008 року “Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту та звязку України від 07.07.2008 року № 818”, зареєстрований у Мінюсті 06.10.2008 року за № 930/15621) з огляду на 10 денний строк набрання чинності нормативно-правовими актами міністерств та інших органів виконавчої влади з моменту їх державної реєстрації.
Вважає, що рішення суду першої інстанції суперечить вимогами статті 4 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між залізницею та відкритим акціонерним товариством “Павлоградвугілля” було укладено наступні договори: від 09.09.2005 року № ПР/МД-05-1/131/НЮ/ФЛ-12/1978-У про експлуатацію залізничної підїздної колії відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, яка примикає до станції Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці; від 25.11.2003 року № ПР/МД-03-1/126-НЮ- про експлуатацію залізничної підїздної колії Державного відкритого акціонерного товариства “Вантажно-транспортне підприємство “Павлоградвантажтранс” -дочірнє підприємство Державної холдінгової компанії “Павлоградвугілля”, яка примикає до станції Богуславський Придніпровської залізниці; від 30.05.2007 року № ПР/М-07-1/132-/НЮ/07-12/2101-У про експлуатацію залізничної підїздної колії відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, яка примикає до станції Ароматна Придніпровської залізниці.
Наведеними договорами сторони узгодили, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами (а.с.14, 19 та 23(обор.стор)).
Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України, Правилами користування вагонами за користування вагонами (парку залізниць України, парку залізниць інших держав, які належать підприємствам, орендованими) вноситься плата.
Як вбачається з Акту звірки сум плати за користування вагонами від 17.03.2009 року у період з серпня 2008 року по 17 жовтня 2008 року залізницею відповідно до наказу Міністерства транспорту та звязку України від 07.07.2008 року № 818 було списано з особового рахунку відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” 681 499, 14 грн. (з урахуванням ПДВ) як плата за користування вагонами, а позивач зазначає, що плата за користування вагонами згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 року № 706-р у спірний період складає 402 092, 95 грн. (з урахуванням ПДВ) і вказує різницю -279 406, 19 грн. (а.с.42).
Пунктом 3 Наказу Міністерства транспорту та звязку України від 07.07.2008 року № 818 “Про встановлення ставок плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці” (в редакції від 07.07.2008 року) передбачено, що цей наказ набирає чинності одночасно з набранням чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України про визнання такими, що втратили чинність, пунктів 1 та 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 N 706-р "Про заходи щодо підвищення ефективності використання залізничних вантажних вагонів".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.07.2008 року № 1039-р пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2004 р. N 706 "Про заходи щодо підвищення ефективності використання залізничних вантажних вагонів" та додаток до нього визнано таким, що втратив чинність.
Пунктом 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 N 706-р "Про заходи щодо підвищення ефективності використання залізничних вантажних вагонів" передбачено: “Мінтрансзв'язку: - подати до 1 грудня 2004 р. Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо механізму індексації тарифів з урахуванням зміни індексу цін виробників промислової продукції та механізму стимулювання придбання нових залізничних вантажних вагонів у власність підприємствами - користувачами транспортних послуг; - забезпечити у 2004 році збільшення на 20 відсотків обсягів фінансування ремонту вагонів на вагоноремонтних підприємствах та до кінця поточного року забезпечити переобладнання із заміною кузова 450 вагонів, не придатних для перевезення вантажів”.
Доводи скаржника, що наказ Міністерства транспорту та звязку України № 818 від 07.07.2008 року, яким встановлені нові підвищені ставки плати за користування вагонами, не набрав чинності з огляду на відсутність в розпорядженні Кабінету Міністрів України від 30.07.2008 року № 1039-р зазначення про втрату чинності пунктом 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 N 706-р, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки за змістом наведеного вище пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 N 706-р вбачається, що виконання передбачених дій до 01.12.2004 року та протягом 2004 року зумовлює втрату чинності пунктом 2 такого розпорядження з 01.01.2005 року. Тобто, пункт 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 N 706-р, носив тимчасовий характер і був обумовлений певним періодом дії, по закінченні такого періоду останній автоматично втрачає чинність і видання окремого нормативного акту про втрату чинності не потребує.
Таким чином, наказ Міністерства транспорту та звязку України від 07.07.2008 року № 818 “Про встановлення ставок плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці” набрав чинності одночасно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.07.2008 року № 1039-р, тобто з 30.07.2008 року.
Щодо міркувань скаржника про набрання чинності наказом Міністерства транспорту та звязку України від 07.07.2008 року № 818 “Про встановлення ставок плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці” тільки з 17.10.2008 року з огляду на наказ Міністерства транспорту та звязку України № 1149 від 18.09.2008 року “Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту та звязку України від 07.07.2008 року № 818”, зареєстрований у Мінюсті 06.10.2008 року за № 930/15621, та 10 денний строк набрання чинності нормативно-правовими актами міністерств та інших органів виконавчої влади з моменту їх державної реєстрації, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Наказ Міністерства транспорту та звязку України від 07.07.2008 року № 818 “Про встановлення ставок плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці” відповідно до Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 03.10.1992 року № 439/92” з 17.10.2008 року діє в новій редакції, а саме пункт 3 названого наказу: “Цей наказ набирає чинності одночасно з набранням чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України про визнання такими, що втратили чинність, пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 N 706-р "Про заходи щодо підвищення ефективності використання залізничних вантажних вагонів" та додатка до нього”. При цьому слід вказати, що ставки плати за користування вагонами залишилися незмінними з 30.07.2008 року.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування ставок плати за користування вагонами, встановлених наказом Міністерства транспорту та звязку України від 07.07.2008 року № 818 “Про встановлення ставок плати за користування вантажними вагонами Укрзалізниці”, за спірний період є правомірним.
Підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.
На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м. Павлоград -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2009 року по справі № 22/70-09-залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М.Лисенко
Суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Виноградник