01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.09.2009 № 24/109
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача - не з'явились;
відповідача - Перетятько В.Є. (дов. від 24.07.2009 року, б/н);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Симпатик"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.07.2009
у справі № 24/109 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М 15"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Симпатик"
про стягнення 6509,21 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2009 року у справі № 24/109 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “М 15” (далі - позивач, ТОВ “М 15”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Симпатик” (далі - відповідач, ТОВ “Симпатик”) про стягнення 6 509,21 грн., позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Симпатик” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “М 15” 6 509,21 грн. заборгованості за договором, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Симпатик” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення від 15.07.2009 року в повному обсязі та прийняти нове про відмову позивачу у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме, суд розглянув справу за відсутності представників сторін, чим порушив їх права на захист та у зв'язку із чим у відповідача не було змоги надати докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Симпатик” взятих на себе за договором зобов'язань в добровільному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Симпатик” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 08.09.2009 року.
08.09.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце слухання справи по розгляду апеляційної скарги, керуючись ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
В судовому засіданні представник відповідача усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Симпатик” (Покупець) уклало договір поставки № Р-949 з Товариством з обмеженою відповідальністю “М 15” (Постачальник), згідно умов якого Постачальник зобов'язався поставити товар Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначається у Протоколі узгодження ціни та асортименту та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно ст. 3 договору, асортимент на конкретну поставку товару, кількість, час та місце поставки товару визначається замовленням Покупця, яке він складає на підставі асортиментного переліку Постачальника. Замовлення може містити і інші положення, які визначаються за взаємною згодою сторін. Замовлення направляються Постачальнику факсом або особисто, на розсуд Покупця. Якщо після отримання Замовлення, до кінця робочого дня (18:00), Постачальник не повідомив Покупця про неможливість повністю або частково виконати Замовлення, останнє вважається прийнятим в повному обсязі на умовах, вказаних в Замовленні. В разі затримки поставки або поставки товару, який не відповідає Замовленню, Покупець має право відмовитись від прийняття такого товару. При передачі товару Постачальник зобов'язаний передати всю, належним чином оформлену документацію на товар, а Покупець зобов'язаний прийняти та підписати всі необхідні документи. У разі неможливості Покупця продати прийнятий товар до кінця терміну придатності, Покупець повинен повідомити про це Постачальника не менш, ніж за 45 діб до кінця терміну придатності товару, а Постачальник прийняти товар від Покупця.
Відповідно до ст. 7 договору, підставою для проведення оплати є накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура та податкова накладна. Оплата за поставлений товар згідно умов цього договору здійснюється покупцем на поточний рахунок Постачальника щотижнево, в обумовлений сторонами день, по мірі його реалізації. Днем здійснення платежу вважається день, в якому сума, що підлягає оплаті, списується з рахунку Покупця.
Згідно п. 8.7 договору, у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару, що встановлений п. 7.3 даного договору, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.
Як зазначено у ст. 9 договору, він набуває чинності в момент його підписання сторонами та діє до 31.12.2006 року. Умови договору вважаються виконаними після виконання обома сторонами всіх своїх зобов'язань за даним договором. Якщо після закінчення дії договору сторони не мають претензій одна до одної, строк дії договору вважається продовженим ще на один рік.
30.12.2007 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 949 від 01.06.2006 року, якою сторони погодили продовжити дію договору № 949 від 01.06.2006 року до 31.12.2008 року.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як визначено ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На виконання умов договору, ТОВ “М 15” поставило ТОВ “Симпатик” товар на загальну суму 6 304,32 грн., що підтверджується видатковими накладними від 18.09.2008 року № 0000008292 на суму 4 317,12 грн., від 25.09.2008 року № 0000008550 на суму 993,60 грн., від 02.10.2008 року № 0000008868 на суму 993,60 грн.
23.09.2008 року ТОВ “Симпатик” частково оплатило поставлений товар в сумі 1 663,00 грн.
Відповідно до видаткової накладної від 16.01.2009 року № М30-000378, ТОВ “Симпатик” повернуло товар на суму 298,68 грн. позивачеві.
Отже, відповідно до акту звіряння розрахунків № 1 від 16.03.2009 року заборгованість відповідача за відвантажений товар, враховуючи, що згідно п. 7.3 договору, оплата здійснюється Покупцем щотижнево, в обумовлений сторонами день, по мірі його реалізації, становить 6 509,21 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Стаття 626 ЦК України зазначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, до дати прийняття рішення судом першої інстанції - до 15.07.2009 року, ТОВ “Симпатик” перерахувало позивачеві 6 509,21 грн. заборгованості за договором поставки № Р-949 від 01.06.2006 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.06.2009 року № 58115 та від 14.07.2009 року № 58535 та випискою банку.
Таким чином, на день прийняття оскаржуваного рішення між сторонами був відсутній предмет спору.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Однак, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, оскільки в порушення норм процесуального права, розглянув справу у відсутності представників сторін, чим порушив їх право на захист та позбавив можливості надати в судове засідання зазначені платіжні доручення, що призвело до прийняття невірного рішення по справі.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю “М 15” доведено вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2009 року.
Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, у зв'язку із чим, враховуючи, що провадження у даній справі підлягає припиненню, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального та процесуального права, що привело до неповного з'ясування обставин справи та прийняття неправильного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Симпатик” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2009 року по справі № 24/109 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “М 15” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Симпатик” про стягнення 6 509,21 грн. скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
4. В іншій частині апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Симпатик” залишити без задоволення.
5. Справу № 24/109 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
08.09.09 (відправлено)