01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.09.2009 № 37/100
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача - Триньова Я.О. (дов. від 01.01.2009 року, б/н);
відповідача - Безкоровайний О.В. (дов. від 10.07.2009 року № Д07/2009/07/10-1);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Діловий Центр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2009
у справі № 37/100 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Діловий Центр"
до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
про визнання недійсним господарського зобов"язання, відновлення тарифів, які існували до підвищення, а також зобов"язання вчинити дії
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2009 року у справі № 37/100 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Діловий Центр” (далі - позивач, ТОВ “Компанія Діловий Центр”) до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (далі - відповідач, АЕК “Київенерго”) про визнання недійсним господарського зобов'язання, відновлення тарифів, які існували до підвищення, а також зобов'язання вчинити дії, в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Діловий Центр” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове на користь позивача (задовольнити позов у повному обсязі), всі судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, у зв'язку із невірним трактуванням норм ст.ст. 20, 173 Господарського кодексу України, суд не визнав направлені відповідачем на адресу позивача листи-повідомлення господарським зобов'язанням.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Діловий Центр” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 15 хв. 03.09.2009 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2009 року, у зв'язку з терміновим службовим відрядженням головуючого судді Андрієнка В.В., розгляд справи № 37/100 було призначено на 14 год. 45 хв. 08.09.2009 року
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” надала письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Діловий Центр” без задоволення, а спірне рішення від 28.04.2009 року - без змін.
08.09.2009 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники сторін.
В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Діловий Центр” усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове на користь позивача (задовольнити позов у повному обсязі), всі судові витрати покласти на відповідача; представник відповідача усно просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2009 року АЕК “Київенерго” (Енергопостачальна організація) уклало договір № 1710071 на постачання теплової енергії у гарячій воді з ТОВ “Компанія Діловий Центр” (Абонент), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.
При цьому, відповідно до п. 2.1 договору, при виконані умов цього договору, а також у вирішенні всіх, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Відповідно до п. 2.2.3 договору, Енергопостачальна організація зобов'язалась при зміні тарифів (додаток № 3 до договору) повідомляти Абонента у п'ятиденний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м. Києва про їх змінення.
Згідно п. 8.1 та п. 8.4 договору, договір набуває чинності з дня підписання та діє до 31.12.2004 року. договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
У зв'язку із введенням в дію з 01.12.2008 року Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) від 30.10.2008 року № 1489 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги, з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”, 12.11.2008 року АЕК “Київенерго” на виконання умов договору направило на адресу відповідача листа № 048-21-10231/1710072/1, яким повідомило про нові тарифи.
Аналогічні листи були направлені АЕК “Київенерго” з повідомленням про нові тарифи 28.11.2008 року № 048-21-10890/1710071/4 у зв'язку із введення в дію з 01.12.2008 року Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) від 27.11.2008 року № 1662 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги, з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”, 09.01.2009 року № 048-21-107/1710072/4 у зв'язку із введенням в дію Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) від 25.12.2008 року № 1780/1 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги, з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”, від 30.12.2008 року № 1792 “Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) від 27.11.2008 року № 1663”, та 09.01.2009 року № 048-21-107/1710071/4 у зв'язку із введенням в дію Розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) від 25.12.2008 року № 1780/1 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги, з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”, від 30.12.2008 року № 1792 “Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) від 27.11.2008 року № 1663”.
Вважаючи, що шляхом підвищення тарифів відповідач як єдиний теплопостачальник послуг зловживає монопольним становищем, чим порушуються права позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Діловий Центр” з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати господарські зобов'язання за вказаними додатковими угодами № 048-21-10231/1710072/1 від 12.11.2008 року, № 048-21-10890/1710071/4 від 28.11.2008 року, № 048-21-107/1710072/4 від 09.01.2009 року та № 048-21-107/1710071/4 від 09.01.2009 року недійсними, за вказаний період (з 01.12.2008 року по 28.02.2009 року) зобов'язати відповідача зробити перерахунок за спожиті послуги за тарифами, що існували станом на 01.11.2009 року, скорегувати відповідні бухгалтерські документи та зобов'язати відповідача надлишок коштів (64 225,39 грн.) зарахувати на наступний розрахунковий період як передоплату.
При цьому, позивач вважає, що зазначені листи - повідомлення за своєю правовою природою є господарськими зобов'язаннями, в зв'язку з чим за переконанням позивача дані господарські зобов'язання суперечать діючому законодавству, ТОВ “Компанія Діловий Центр” просить визнати їх недійсними, згідно ст. 207 Господарського кодексу України недійсними.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Аналізуючи викладене, судова колегія зазначає, що оскаржувані листи № 048-21-10231/1710072/1 від 12.11.2008 року, № 048-21-10890/1710071/4 від 28.11.2008 року, № 048-21-107/1710072/4 від 09.01.2009 року, № 048-21-107/1710071/4 від 09.01.2009 року за своїми ознаками до зазначених актів не відносяться, оскільки носять інформаційний характер та можуть бути використані лише як доказ і не може бути самостійним предметом позову, оскільки предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. При цьому вимога має ґрунтуватись на підставі позову, до якої не можуть відноситись такі обставини, які виступають доказами у справі. З оскаржуваними листами закон не пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків; вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять у підставу позову.
Твердження ТОВ “Компанія Діловий Центр”, що зазначені листи є додатковими угодами до договору, вірно не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки в розумінні норм чинного законодавства, укладення додаткових угод до договору допускається лише за згодою сторін. Оскаржувані листи носять інформативний характер, складені та підписані одноособово відповідачем не потребують погодження позивачем. Відтак, зазначені листи № 048-21-10231/1710072/1 від 12.11.2008 року, № 048-21-10890/1710071/4 від 28.11.2008 року, № 048-21-107/1710072/4 від 09.01.2009 року, № 048-21-107/1710071/4 від 09.01.2009 року не є додатковими угодами до договорів.
Крім того, зазначені листи не створюють господарські зобов'язання в розумінні статті 173 Господарського кодексу України, згідно якої господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Посилання ТОВ “Компанія Діловий Центр” на ст. 207 Господарського кодексу України є безпідставними, оскільки зазначена стаття не встановлює особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила недійсності господарських зобов'язань, які не відповідають вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). А оскільки спірні листи не є господарським зобов'язанням, то ст. 207 Господарського кодексу України не може до них застосовуватись.
Отже, ТОВ “Компанія Діловий Центр”, звертаючись до господарського суду за захистом, на його думку, порушеного права, обрав невірний спосіб захисту.
Як зазначено у п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 року № 01-8/2229, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з рішенням місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині визнання недійсними господарських зобов'язань за додатковими угодами № 048-21-10231/1710072/1 від 12.11.2008 року, № 048-21-10890/1710071/4 від 28.11.2008 року, № 048-21-107/1710072/4 від 09.01.2009 року, № 048-21-107/1710071/4 від 09.01.2009 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Крім того, ТОВ “Компанія Діловий Центр” також просить за вказаний період (з 01.12.2008 року по 28.02.2009 року) зобов'язати відповідача зробити перерахунок за спожиті послуги за тарифами, що існували станом на 01.11.2009 року та скорегувати відповідні бухгалтерські документи та зобов'язати відповідача надлишок коштів (64 225,39 грн.) зарахувати на наступний розрахунковий період як передоплату.
Як визначено у ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, особа має право звернутись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. При цьому, неодмінною ознакою порушення права або охоронюваного законом інтересу є настання негативних наслідків для суб'єкта порушеного права.
При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження порушення його прав та охоронюваних законом інтересів оскаржуваними листами. Більш того, навіть нарахування АЕК “Київенерго” позивачеві вартості теплової енергії за завищеними тарифами автоматично не кореспондується з обов'язком споживача сплачувати вартість теплової енергії за завищеними тарифами, оскільки відповідно до частини 6 статті 19 Закону України “Про теплопостачання”, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, при цьому вартість фактично отриманої теплової енергії визначається виходячи з розміру чинних діючих тарифів.
Крім того, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Отже, в розумінні даної норми ТОВ “Компанія Діловий Центр” не позбавлено права самостійно визначати вартість спожитої теплової енергії, виходячи з обсягів спожитої теплової енергії та розміру тарифів, затверджених в установленому порядку, та відповідно сплачувати теплопостачальній організації вартість теплової енергії згідно власного розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб'єкта господарювання керуватись тими чи іншими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, здійснювати перерахунок та коригувати бухгалтерські документи, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ “Компанія Діловий Центр” щодо зобов'язання відповідача здійснити за вказаний період (з 01.12.2008 року по 28.02.2009 року) перерахунок за спожиті послуги за тарифами, що існували станом на 01.11.2009 року та скорегувати відповідні бухгалтерські документи та зобов'язати відповідача надлишок коштів (64 225,39 грн.) зарахувати на наступний розрахунковий період як передоплату, є незаконними та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Діловий Центр” не доведено вимоги апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 28.04.2009 року по справі № 37/100 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Діловий Центр” до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” про визнання недійсним господарського зобов'язання, відновлення тарифів, які існували до підвищення, а також зобов'язання вчинити дії залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Діловий Центр” - без задоволення.
2. Справу № 37/100 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
08.09.09 (відправлено)