29 вересня 2009 р.
№ 15/93-б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Короткевича О.Є. (доповідач у справі)
суддів:
Заріцької А. О., Хандурін М. І.
розглянувши матеріали касаційного подання
Прокурора міста Києва
на постанову
господарського суду міста Києва від 05.03.2009 року
у справі
№ 15/93-б
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Влас-Тех-Обладнання"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Та-Бор"
про
Банкрутство
визнав подані матеріали достатніми для при
Від скаржника: Савицька О. В. Посв. №231 від 20.07.2005 року
Від заявника: не з'явився
Арб. кер.: не з'явився
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2009 порушено провадження у справі за № 15/93-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Та-Бор" за особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою господарського суду міста Києва від 05.03.2009 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Та-Бор", припинено процедуру розпорядження майном боржника, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №15/93-б та призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "Влас-Тех-Обладнання".
Не погоджуючись з вказаними судовими актом, Прокурор міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в якому просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 05.03.2009 року та припинити провадження у справі №15/93-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Та-Бор", посилаючись на порушення судом вимог ст. ст. 43 ГПК України, а також ст. ст. 6, 52 Закону та просить суд скасувати оскаржувану постанову суду та припинити провадження у справі.
Вищий господарський суд України ухвалою від 10.08.2009 року касаційне подання Прокурора міста Києва на постанову господарського суду міста Києва від 05.03.2009 року прийняв до провадження та призначив скарги до розгляду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку постанову місцевого господарського суду на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника -юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.
Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).
Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.
Згідно з ч. 1 вказаної статті кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2009 року порушено провадження у справі №15/93-б про банкрутство ТОВ "Торгова компанія "Та-Бор" та зобов'язано заявника надати суду додаткові докази в тому числі докази щодо фактичного припинення підприємницької діяльності.
На вимогу суду заявником не було надано доказів витребуваних судом ухвалою від 20.02.2009 року, а судом не здійснено свої повноважень передбачених ст. 38 ГПК України та не витребувано відомості щодо боржника про фактичне припинення підприємницької діяльності, які є необхідними для встановлення обставин справи.
Проте в матеріалах доданих до касаційного подання прокурора м. Києва зазначено, що за період з 11.06.2008 року ТОВ "Торгова компанія "Та-Бор" згідно з декларацією з податку на прибуток підприємства за 2008 рік мало валовий дохід у сумі 39,8 млн. грн.
Господарський судом міста Києва розглянув справу не встановивши обставин наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.
Хоча дослідження цієї обставини має істотне значення для подальшого вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону.
Окрім того, в матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення ”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).
В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, постанову господарського міста Києва від 05.03.2009 року у справі №15/93-б скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
При розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне рішення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційне подання прокурора м. Києва на постанову господарського суду міста Києва від 05.03.2009 року у справі № 15/93-б задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду міста Києва від 05.03.2009 року у справі № 15/93-б скасувати.
3. Матеріали справи № 15/93-б направити на розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий О.Є. Короткевич
Судді А. О. Заріцька
М. І. Хандурін