01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.08.2009 № 50/352
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Фурман В.М. - юрист
від відповідача - представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ фірма "Полюс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2009
у справі № 50/352 (суддя
за позовом ТОВ фірма "Полюс"
до ТОВ "Новус"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про розірвання договору та стягнення 330144,65 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2009 у справі №50/352 у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю „Полюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новус” про розірвання договору та стягнення 330 144,65 грн. було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Позивач вважає, що рішення підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
07.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Полюс» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новус"(відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 12 (далі - договір).
Відповідно до умов п. 1.1, п. 2, п. 3 договору відповідач зобов'язався продати (відвантажити) бульдозер Т-130 з бульдозерним обладнанням та зрихлювачем в кількості одна одиниця, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Пунктами 2.5 і 3.2 договору передбачено, що загальна сума купівлі-продажу складає 306000 грн.; позивач зобов'язався здійснити оплату поетапно: 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 33 333, 33 грн. - передплата 65% від загальної вартості суми договору; решта суми - 106 000,00 грн. - на протязі десяти банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі, у т. ч. ПДВ у сумі 17 666, 66 грн.
Згідно п.5.2. договору перехід права власності на товар відбувається в момент 100% (сто відсоткової) оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, 31.01.2008 позивачем було здійснено оплату товару на суму 97 000,00 грн. на підставі рахунку-фактури № СФ-00059 від 31.01.2008, що підтверджується платіжним дорученням № 65, 11.02.2008 було здійснено оплату на суму 103000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 86, 22.02.2008 було здійснено оплату на суму 106 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 142. Належним чином засвідчені копії вказаних документів наявні в матеріалах справи та підтверджують вищевикладене.
У відповідності до видаткової накладної від 08.02.2008 № РН-0045 (а.с 14, т. 1) відповідач передав позивачу бульдозер Т-130 з капітального ремонту у кількості 1 одиниця.
У відповідності до пунктів 2.2., 2.3. договору гарантійний термін на товар встановлено у шість (6) місяців з моменту прийому-передачі або 600 мотогодин. У випадку відвантаження неякісної продукції продавець зобов'язався ліквідувати всі недоліки продукції по першій вимозі покупця.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Полюс» після тривалої роботи бульдозера 02.04.2008 направило відповідачу претензію про відшкодування нанесених збитків, викликаних його простоєм, яка склала 22 335 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Новус» визнало претензію та перерахувало суму збитків позивачу.
06.10.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Полюс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Новус” про розірвання договору купівлі-продажу № 12 від 07.02.2008 р. та стягнення 330144,65 грн., посилаючись на те, що на даний час ТО В фірма «Полюс» не може використовувати отриманий бульдозер у зв'язку з його технічною несправністю та відсутністю документів на нього.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Згідно з пунктом 2 статті 675 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
Пунктом 3 статті 690 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.
У відповідності до пунктів 2.2. договору гарантійний термін на товар встановлено у шість (6) місяців з моменту прийому-передачі або 600 мотогодин.
Оскільки передача товару позивачу відбулася 08.02.2008, то згідно з пунктом 2.2. договору гарантійний строк на переданий бульдозер Т-130 встановлений до 09.08.2008.
Таким чином, позивач вправі був пред'являти вимогу у зв'язку з недоліками отриманого товару у період з 08.02.2008 до 09.08.2008, чим він і скористався, пред'явивши претензію відповідачу 02.04.2008 про відшкодування збитків, яка відповідачем була задоволена повністю і збитки відшкодовані.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду, будь-які інші не задоволені Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус» претензії щодо якості переданого позивачу бульдозеру Т-130 з бульдозерним обладнанням та зрихлювачем, які б були належним чином направлені відповідачу протягом гарантійного строку, як і не надав доказів направлення таких звернень та отримання їх відповідачем..
Щодо заперечень позивача викладених в апеляційній скарзі про те, що відповідач не передав позивачу документи на бульдозер Т-130, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до статті 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Позивач, згідно з пунктом 5.2 договору повинен був отримати транспортний засіб разом з документами на нього, а при їх відсутності мав реальну можливість відмовитись від отримання товару.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач після отримання бульдозеру Т-130 не зареєстрував бульдозер в державних органах і використовував його протягом шести місяців для виконання земляних робіт у м. Чернівці, а також до подачі позову позивач не звертався до відповідача з вимогою про передачу відповідних документів на зазначений транспортний засіб та не встановлював розумного строку для їх передання, як це передбачено пунктом 1 статті 666 ЦК України, тому підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом 2 статті 666 ЦК України, відсутні.
Також, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 24 144,56 грн., посилаючись при цьому на ст. 623 ЦК України та зазначаючи, що Товариству з обмеженою відповідальністю „Полюс” нанесено значних матеріальних збитків.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Поняття збитків надається ст. 22 ЦК, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: 1) протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; 2) наявність збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; 4) вина боржника.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до 54 ГПК тягар доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання контрагентом, наявність збитків, а також причинного зв'язку між першим та другим лежить на позивачеві.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій за період з 07.02.2008 до 15.07.2008 в сумі 24 144,65 гри., позивач не обґрунтував та не довів факту порушення відповідачем виконання зобов'язань за договором № 12 від 08.02.2008, наявність збитків, а також підстави застосування правових наслідків зумовлених цим порушенням.
В пункті 2 статті 651, якою встановлені підстави для розірвання договору за рішенням суду встановлюються, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. ЗЗ Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що позивач не обґрунтував та не надав належних доказів порушення відповідачем господарських зобов'язань за договором № 12 від 08.02.2008 щодо якості переданого товару, приймаючи до уваги, що позивач не встановив відповідачу розумний строк для передання документів на куплений транспортний засіб, тоді як отриманим бульдозером Т-1'30 користувався тривалий час за призначенням, а також зважаючи на те, що з даним позовом, який ґрунтується на твердженнях про неякісність отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Полюс» звернулося до господарського суду міста Києва після закінчення гарантійного строку, встановленого договором, то за таких обставин підстави для задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу № 12 від 08.02.2008 та стягнення з відповідача збитків і штрафних санкцій - відсутні.
Таким чином, враховуючи те, що в апеляційній скарзі позивачем не надано доказів на підтвердження своїх заперечень, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню та вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Полюс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.02.2009р. по справі №50/352- без змін.
2. Матеріали справи № 50/352 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді