Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"08" вересня 2009 р. Справа № 5/45-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя (доповідач), судді ,
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивач -Довганюк Р.М.
відповідач - не з”явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго" м. Суми (вх. № 1248 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 13.04.09 р. по справі № 5/45-09
за позовом ВАТ "Сумиобленерго" м. Суми
до ВАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії м. Суми
про зобов"язання вчинити дії по укладенню договору
встановила:
У січні 2009 року ВАТ "Сумиобленерго" звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просило зобов'язати відповідача укласти договір про сумісне підвішення проводів мовлення на повітряних лініях електропередач напругою 0,4 кВ в редакції, запропонованій позивачем та направленій відповідачу 27.10.08 р. з листом пропозицією щодо укладення договору № 17/7994 від 24.10.08 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 13 квітня 2009 року по справі № 5/45-09 (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено частково.
Вирішено вважати укладеним договір про сумісне підвішення проводів мовлення на повітряних лініях електропередач напругою 0,4 кВ між сторонами по справі в редакції запропонованій позивачем, за винятком п.п. 2.9 та 3.2 договору, які вирішено викласти в редакції відповідача.
Позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій не погоджується з рішенням суду щодо викладення п. 3.2 Договору в редакції відповідача, яка передбачає, що договірна ціна повинна складати 139 364,78 грн. виходячи із розрахунку вартості обслуговування 1 км проводів мовлення 12 грн. Свою правову позицію обґрунтовує тим, що договірна ціна базується на вимогах Методики розрахунку вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвищеними проводами радіотрансляційних мереж, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 11.06.2004р. № 310, яка, за твердженнями позивача, є діючим нормативним актом, регулюючим порядок обраховування розміру компенсації підприємств зв'язку за сумісне підвішення проводів мовлення на опорах ПЛ. Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено для надання сторонами додаткових доказів по справі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, в яких з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, посилаючись на те, що розмір щорічної компенсації власників ПМ (відповідача) за витрати, пов'язані з наявністю на лініях електропередач проводів мовлення в сумі 12 грн., встановлений спільним листом Держкомзв'язку України від 06.11.1997р. № 300 та Міністерства енергетики України від 23.10.1997р. № 02/22-466, а позивач, у разі понесення ним додаткових витрат, які не компенсуються зазначеною оплатою, не позбавлений можливості подати відповідачу кошторис, в якому враховується фактично здійснена протягом звітного періоду номенклатура робіт, обумовлена додатковими витратами На думку відповідача, зазначена позивачем Методика розрахунку встановлює лише механізм визначення розміру компенсації додаткових витрат, а не розрахунок фіксованої ціни обслуговування 1 км повітряної лінії. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.
Позивач на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. надав додаткові пояснення відносно визначення розміру компенсації витрат, пов'язаних з експлуатацією повітряних ліній електропередач, з документальним обґрунтуванням.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.08.2009р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги поза межами строку, встановленого ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено для надання сторонами додаткових пояснень по справі.
На виконання вимог ухвали від 04.08.2009р. відповідач надав свої заперечення на письмові пояснення ВАТ «Сумиобленерго» щодо обґрунтованості розрахунку вартості обслуговування повітряних ліній.
В судове засідання 08.09.2009р. відповідач не з"явився, але надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою його представника.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а в наданій позивачем апеляційній скарзі, запереченнях відповідача та додаткових поясненнях сторін достатньо повно викладені всі обставини стосовно суті спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, про що не заперечував в судовому засіданні представник позивача.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2009 року без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01 жовтня 2003 року між сторонами по справі укладено договір про сумісне підвішення проводів мовлення на повітряних лініях електропередач напругою 0,4 кВ. Відповідно до умов зазначеного договору позивач здійснював на території Сумської області підвіску 9935,25 км радіотрансляційних ліній відповідача на власних опорах.
Згідно з п.4.1 зазначеного договору його дія закінчується 01.10.04р., а за умови відсутності заяви про розірвання договору за один місяць до його закінчення - він автоматично продовжується на кожний наступний рік.
29.08.08р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист про розірвання договору про сумісне підвішення проводів мовлення на повітряних лініях електропередач напругою 0,4 кВ від 01.10.03р.
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідачу було запропоновано укласти новий договір з тим самим предметом на нових умовах, а у випадку небажання укласти новий договір - демонтувати все обладнання.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що на сьогоднішній день відповідач не виявив бажання щодо укладення договору про сумісне підвішення проводів мовлення на повітряних лініях електропередач напругою 0,4 кВ на нових умовах, проте безпідставно користується опорами позивача для підвіски 9935,25 км власних радіотрансляційних ліній.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилається на те, що проти укладення договору не заперечує, але пункт 3.2 Договору в редакції, запропонованій Позивачем вважає таким, що не відповідає чинному законодавству, а в пунктах 2.7, 2.9, 4.3 та 4.4. позивачем не повністю враховані вимоги чинного законодавства України.
Відповідно до п. 3.2. редакції договору, запропонованої позивачем, договірна ціна по договору за рік складає 421 094 грн. 56 коп. (Чотириста двадцять одна тисяча дев'яносто чотири гривні 56 коп.), в т.ч. ПДВ 20 %. Договірна ціна по договору обрахована, виходячи з 43,51 грн. за 1 км повітряної лінії. В обґрунтування запропонованого розміру договірної ціни позивач посилається на Методику розрахунку вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвищеними проводами радіотрансляційних мереж, затверджену наказом Міністерства палива та енергетики України від 11.06.04р. № 310. Тому вважає, що запропонована ним договірна ціна повністю відповідає розміру фактичних витрат, які здійснюються на обслуговування ліній.
В обґрунтування своїх заперечень проти п. 3.2. договору в редакції позивача відповідач посилається на те, що спільним листом Держкомзв'язку України від 06.11.97 р. № 300 та Міністерства енергетики України від 23.10.97 р. №02/22-466 був встановлений розмір щорічної компенсації власників ПМ, тобто Відповідача, за додаткові витрати, пов'язані з наявністю на лініях електропередач проводів проводового мовлення в сумі 12 грн. за 1 км повітряної лінії електропередачі напругою 0,4 кВ, що і було встановлено п. 1.2. Договору від 01.10.2003р. про використання опор для підвішення проводів та компенсації додаткових витрат, укладеному між сторонами.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні визначився, що запропонований позивачем розмір договірної ціни є необгрнутованим, та безпідставним, оскільки Методика розрахунку вартості обслуговування повітряних ліній, на яку посилається позивач, встановлює лише механізм визначення розміру компенсації (за фактично здійснену роботу протягом звітного періоду) додаткових витрат позивача за збільшення норм часу під час обслуговування ПЛ із сумісно підвішеними проводами, а не розрахунок фіксованої ціни обслуговування 1 км повітряної лінії.
Тому, п. 3.2 договору, за висновками суду першої інстанції, вирішено викласти в редакції, запропонованій відповідачем, яка передбачає, що договірна ціна повинна складати 139 364,78 грн., виходячи із розрахунку вартості обслуговування 1 км проводів мовлення 12 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для викладення п. 3.2 Договору в редакції позивача, оскільки останній не довів належними документальними доказами та матеріально не обґрунтував наявність правових підстав для застосування саме його редакції зазначеного пункту Договору..
Позивач в апеляційній скарзі з рішенням в зазначеній частині не погодився, наголошує на тому, що Методика розрахунку вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвищеними проводами радіотрансляційних мереж, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 11.06.04р. № 310 (далі. Методика), є єдиним діючим нормативним актом, який визначає порядок обрахування розміру компенсацій підприємств зв'язку за сумісне під вішення проводів мовлення на опорах ПЛ., вважає, що редакція відповідача п. 3.2 Договору не підкріплена жодним нормативним актом та жодним розрахунком.
Колегія суддів визнає помилковість позиції позивача в зв'язку з тим, що наказ Міністерства палива та енергетики України від 11.06.2004р. № 310, яким затверджений та введений в дію галузевий нормативний документ «Розрахунок вартості обслуговування повітряних ліній напругою 380 В із сумісно підвішеними проводами радіотрансляційних мереж. Методика», та на який посилається позивач в обґрунтування розрахунку договірної ціни, не є нормативно-правовим актом, обов'язковим для відповідача, а є лише галузевим нормативним документом Міністерства палива та енергетики.
Відповідно до п. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
В даних правовідносинах обов'язковою умовою договору є договірна ціна, яка обраховується виходячи із розміру щорічної компенсації витрат з боку підприємств зв'язку. Слід зазначити, що такий порядок визначення розміру щорічної компенсації встановлюється не сторонами за договором, а органом центральної виконавчої влади на підставі Положення про взаємовідносини підприємств електроенергетики і зв'язку при проектуванні, будівництві, реконструкції та експлуатації електромереж 0,4 кВ із сумісним підвишенням проводів проводового мовлення (далі, Положення), затвердженого спільним наказом Міністерства зв'язку України від 07.03.1997р., Міністерства енергетики та електрифікації України від 20.03.1997р. № 27 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.07.1997р. № 265/2069..
Чинне на даний час Положення поширюється на підприємства Міненерго України, що мають на балансі ПЛ з підвишеними на опорах проводами ПМ, та на підприємства Мінзв'язку України, що мають на балансі розподільні мережі ПМ.
Пункт 25 даного Положення встановлює, що розмір компенсації затрат, які понесли енергопідприємства за виконання робіт, пов'язаних із сумісним підвишенням проводів проводового мовлення, визначається щорічно до 1 грудня спільною угодою Міненерго України і Мінзв'язку України на підставі пропозиції об'єднання «Укртелеком»та підвідомчих організацій Міненерго.
Такою спільною угодою, складеною на виконання п. 25 Положення є лист Держкомзв'язку України від 06.11.1997р. № 300 та Міністерства енергетики України від 23.10.1997р. № 02/22-466, в якому встановлено розмір щорічної компенсації власників ПМ за додаткові витрати, пов'язані з наявністю на лініях електропередач проводів проводового мовлення в сумі 12 грн. за 1 км повітряної лінії електропередачі напругою 0,4 кВ, яку повинні сплачувати обласні підприємства електрозв'язку енергопостачальним компаніям за додаткові витрати, пов'язані з наявністю на лініях електропередачі проводів проводового мовлення.
З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність умов для зміни п. 3.2 договору, оскільки позивач не обґрунтував належними доказами наявність підстав для внесення змін до п. 3.2 Договору, не довів того факту, що зміст цього пункту суперечить вимогам чинного законодавства, а тому вимоги позивача щодо внесення змін у договір, які передбачають встановлення конкретної суми компенсації додаткових витрат у розрахунку з 43,51 грн. за 1 км повітряної лінії, правомірно визнані судом першої інстанції необґрунтованими..
З висновками місцевого господарського суду в неоскарженій частині рішення колегія суддів погоджується, оскільки викладені умови договору не суперечать вимогам чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2009 року по справі № 5/45-09 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Сумиобленерго" м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 13.04.2009р. по справі № 5/45-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст підписано 09 вересня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді