01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.08.2009 № 42/262
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Іванов В. М - представник за довіреністю,
від відповідача: Галака О. В. - представник за довіреністю,
Сторонський Р. Я. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.03.2009
у справі № 42/262 (суддя
за позовом Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "РУДІС"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про розірвання договору
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.03.09 у справі № 42/262 у позові Дочірньої компанії "Укргазвидобування" (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудіс» (надалі - Відповідач) про розірвання договору № 429 від 13.05.04р. про спільну виробничу та інвестиційну діяльність, було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.03.09 у справі № 42/262 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, також, судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неправомірно робить висновки, що збитки, понесені спільною діяльністю в 2007 відбулися не в результаті неправомірних дій оператора, який не уклав договір із НАК «Нафтогаз України», а в результаті дій Позивача, що діяв відповідно до вимог діючого законодавства. У результаті неправомірних дій Оператора - ТОВ «БК «Рудіс», ДК «Укргазвидобування» не отримало значні кошти, які б могла використати для виробничих потреб.
Відповідач надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами та вимогами Позивача, викладеними ним в апеляційній скарзі і вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2009р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить залишити це рішення без змін, а подану на нього Позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.
15 травня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «РУДІС» (далі - сторона 1) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - сторона -2) укладено договір № 129 про спільну діяльність.
Відповідно до 1.1. даного Договору, спільна діяльність - діяльність сторін, яка відповідає чинному законодавству України про спільну діяльність підприємств, регулюється цим договором і пов'язана з опрацюванням геолого-технічної інформації та виконання робіт, направлених на відновлення та збільшення видобутку вуглеводнів з застосуванням різних технологічних методів та обладнання на свердловинах, які є Об'єктами спільної діяльності, а також подальшою реалізацією видобутих вуглеводнів та отримання прибутку.
Згідно до п. 2.1 Договору, його метою є отримання прибутку за рахунок відновлення та збільшення видобутку вуглеводнів на свердловинах: № 161 Більського родовища, № 26, № 15, № 18 Кулічіхінського родовища, № 7 Яблунівського родовища, № 109, № 112 Абазівського родовища, № 81 Західно-Солохівського родовища, (а також інших свердловин, які будуть визначенні сторонами як Об'єкти спільної діяльності в додатках до Договору).
В силу положень п. 2.2 Договору, сторони беруть на себе зобов'язання об'єднати свої грошові, матеріальні, трудові, інформаційні ресурси, виробничо-технічних потенціал для спільного досягнення мети спільної діяльності.
Розмір та порядок внесення сторонами грошових та майнових внесків, сторони узгодили розділом 5 Договору.
Як встановлено п. 5.1 договору внеском ТОВ «Бурова компанія «РУДІС» у спільну діяльність є майно, техніка, грошові кошти, відповідні роботи та послуги, пов'язанні з відновленням або збільшенням видобутку вуглеводнів на свердловинах, об'єктах спільної діяльності, загальна сума яких становить до 12 450 000, 00 грн.: внески у спільну діяльність з боку сторони-1 здійснюється у обсягах та у терміни, що встановлюється Програмами спільної діяльності. У випадку збільшення або зменшення кількості об'єктів спільної діяльності, які додатково погоджуються сторонами в додатках до цього договору, загальна сума внеску строни-1 відповідно змінюється.
Внеском сторони -2 в спільну діяльність є право користування свердловинами; 161 Більського родовища, № 26, № 15, № 18 Кулічихінського родовища, № 109, № 112 Абазівського родовища, № 81 Західно-Солохівського родовища (а також інші свердловини, які будуть визначені сторонам як об'єкти спільної діяльності в додатках до Договору), яке підлягає експертній оцінці та передається на баланс спільної діяльності на строк дії даного Договору за актом приймання передачі в терміни, що передбачаються програмами спільної діяльності: датою передачі зазначеного права на баланс спільної діяльності є дата підписання акту приймання-передачі між стороною-2 та оператором.
П. 3.1 Договору, сторони передбачили, що виконання договору здійснюється на підставі Програм спільної діяльності, проекти яких розробляється оператором спільної діяльності, погоджуються Комітетом управління спільною діяльністю та затверджується сторонами.
Згідно до п. 1.6 Договору, оператор спільної діяльності - уповноважена сторона, визначена договором, яка здійснює ведення спільних справ, поточне керівництво спільною діяльністю та ведення балансу спільної діяльності. Оператором за даним Договором -сторона-1 (відповідач).
Для координації спільних дій та досягнення мети спільної діяльності сторони утворюють Комітет управління спільною діяльністю (п. 6.1 Договору).
Формою роботи комітету є -засідання (п. 6.2 Договору).
В подальшому сторони укладали додаткову угоду № 4, якою скоригували частину пунктів Договору, а також на виконання умов Договору підписали та затвердили акт приймання - передачі, додатки до нього та програми робіт спільної діяльності.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач належним чином не довів наявність істотних порушень умов Договору з боку Відповідача, що можуть слугувати підставою для розірвання договору в силу вимог ст. 651 ЦК України, а тому позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
За правовою природою укладений між сторонами Договір є договір простого товариства. В силу положень ст. 1131 Цивільного кодексу України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Ст. 1137 Цивільного кодексу України, передбачає, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.
Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною.
Згідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу положень ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як видно з матеріалів справи, однією із підстав звернення Позивача до господарського суду є порушення умов Договору Відповідачем, а саме: не укладення договору на реалізацію газу в 2007 році з НАК «Нафтогаз України» в супереч вимог Постанови КМУ N 1729 від 27 грудня 2001 р. «Про забезпечення споживачів природним газом».
Однак, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач на виконання вимог Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та умов Договору, Листом № 51 від 23 січня 2007 року направив проект договору з пропозицією укласти договір поставки природного газу, НАК «Нафтогаз України» в свою чергу, своїми Листами від 26 березня 2007 року № 6/1-488-2251 та від 19 листопада 2007 року № 6/1-1863-6220, НАК «Нафтогаз України» прийняла пропозицію щодо укладення договору поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України» та учасниками вищевказаного Договору про спільну діяльність за ціною 318,78 грн. за 1 тис. куб м. в т.ч. ПДВ.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що видобутий протягом 2007 року в рамках Договору про спільну діяльність природний газ загальним обсягом 44 184,5 тис. куб. м., Позивач передав до НАК «Нафтогаз України», як газ невизначеного власника за цінами, встановленими для дочірніх структур НАК «Нафтогаз України», що Позивачем не заперечується, а також підтверджується листом № 2-02-02039 від 18 березня 2008 року.
Оскільки даний об'єм газу не був переданий структурним підрозділом Позивача відповідачу, як оператору спільної діяльності, відповідно останній позбавлений був можливості здійснити подальшу реалізацію природного газу 2007 року видобутку НАК «Нафтогаз України».
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що надані Позивачем акти приймання-передачі на доказ того, що природній газ 2007 року видобутку був переданий Відповідачу, не приймаються до розгляду як належні докази, оскільки вони підписані лише зі сторони позивача. Інших доказів передачі Відповідачу газу 2007 року видобутку Позивач не надав.
Газ, що видобутий спільною діяльністю в 2007 році обсягом 44 184,5 тис. м. куб. був переданий НАК «Нафтогаз України», а отже порушень ст. З Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Постанови КМУ N 1729 від 27 грудня 2001 р. «Про забезпечення споживачів природним газом» не відбулось.
Крім того, як вбачається з протоколу засідання комітету управління спільною діяльністю від 11.02.2009 року, спільна діяльність отримала прибуток в 2008 році в сумі 6254000,00 грн., що також спростовує твердження Позивача щодо збитковості спільної діяльності та вини в цьому відповідача.
Відповідно до п. 12 Додаткової угоди № 4 від 30.01.2006 року до Договору № 129 від 13.05.2004 року позивач взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з облаштування свердловин № 201, 203, 300 Північно-Яблунівської площі, № 161 Більського родовища, № 26 та 18 Кулічихінського родовища вузлами комерційного обліку за рахунок коштів спільної діяльності, у строки, згідно з вимогами НАК «Нафтогаз України», про що укладається відповідний договір.
На засіданні комітету управління спільною діяльністю відповідачем було запропоновано спрямувати частину отриманого за 2008 рік прибутку на фінансування облаштування свердловини № 161 Більського родовища вузлами комерційного обліку, однак представники Позивача проголосували проти, також Відповідачем було запропоновано використати амортизаційні відрахування за 2008 та 2009 роки на фінансування облаштування свердловини № 161 Більського родовища вузлами комерційного обліку, однак представники позивача також проголосувати проти цього рішення, що підтверджується Протоколом комітету управління спільною діяльністю від 11.02.2009 року (копія протоколу в справі).
Отже, посилання Позивача, як на підставу для розірвання оспорюваного договору, на неприймання участі Відповідачем в будівництві комерційних вузлів обліку природного газу, судовою колегією не приймаються, оскільки, не вбачається порушення п.12 Додаткової угоди № 4 від 30.01.2006 року до Договору.
Однією з підстав розірвання Договору, позивач вважає заподіяння йому шкоди внаслідок неправильного буріння свердловини № 2 Дубрівської та № 4 Північно-Яблунівської ліцензійних площ.
Позивач стверджує, що відповідач порушив умови Програми робіт № 2 та без узгодження на Комітеті спільної діяльності прийняв рішення про закриття свердловини.
Однак, як було правомірно встановлено судом першої інстанції, що в Програмі робіт № 2 пунктами 7 і 8 передбачено «РЕКУЛЬТИВАЦІЯ» і «ДЕМОНТАЖ ОБЛАДНАННЯ», саме ці роботи були виконані відповідачем.
Позивач не надав жодних доказів щодо того, що саме порушив Відповідач, виконуючи роботи на свердловині № 2 Дубрівської площі відповідно до Програми робіт.
Відповідно до п. 6.5. Договору, встановлено, що Відповідач діє на підставі даного Договору, який є достатньою підставою для підтвердження його повноважень перед третіми особами. Також, Відповідач має право представляти інтереси спільної діяльності у взаємовідносинах з органами державної влади і діяти у зазначених взаємовідносинах без довіреності та укладати необхідні угоди від імені спільної діяльності.
Однак, умовами Договору не передбачено, що Відповідач повинен узгоджувати з позивачем питання щодо ліквідації свердловин і доказів зворотнього надано не було.
Порядок консервації або ліквідації свердловин визначений у діючому законодавстві України і Сторони ніяким чином не можуть його змінювати.
Свердловина № 2 Дубрівької площі була ліквідована відповідно до вимог нормативно правових актів України, зокрема: п. 2.4.1 Положення про порядок ліквідації нафтових, газових і інших свердловин і списання витрат на їх спорудження, яке затверджено постановою Держгіртехнагляду СРСР від 27.12.1989 р за № 19. Правильність таких дій підтверджується Висновком № 1133 від 06.11.2007 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Полтавській області та Висновком Карпатського експертно-технічного центру № 26-05-25-3602.07 від 11.10.2007 року.
В протоколі засідання Комітету Управління Спільною діяльністю від 19.10.2005р., передбачено здійснення першочергового буріння свердловини № 4 замість свердловини № 3 (Північно-Яблунівська площа) за рахунок доходів спільної діяльності.
При цьому види робіт та вартість фінансування для свердловини № 4 залишаються без змін, нарівні витрат, передбачених Програмою для свердловини №3.
У змінах і доповненнях до Програм робіт (підписаних членами Комітету, затверджених та скріплених печатками сторін) від 30.01.2006 року передбачено, що ДК «Укргазвидобування» зобов'язаний у строк до 15 лютого 2006 року укласти з оператором спільної діяльності - ТОВ «БК «РУДІС», договір на буріння свердловини №4 Північно-Яблунівської площі на наступних умовах - підрядником має виступати ДК «Укргазвидобуваня», і він зобов'язаний використовувати буровий комплекс «УРАЛМАШ» з електроприводом, монтаж бурового комплексу повинен бути закінчений у строк до 01 квітня 2006 року.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач діяв виключно в рамках діючого законодавства та повноважень, наданих Договором про спільну діяльність, твердження Позивача про завдання збитків Відповідачем спільній діяльності є безпідставними, а отже, позовні вимоги Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про розірвання договору є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, в даному випадку, Позивачем по справі, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2009р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2009р. у справі № 42/262 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - без задоволення.
2. Матеріали справи № 42/262 повернути до Господарського суду м. Києва
Головуючий суддя
Судді