27.08.2009 року Справа № 28/67-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Верхогляд Т.А., Сизько І.А.
при секретарі Вроні С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Муха С.С. представник, довіреність №1132 від 31.12.08;
від відповідача : Остапенко С.К. представник, довіреність №б/н від 04.08.09
розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж “Дніпротепломережа” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.09р. у справі №28/67-09
за позовом Дніпропетровського міського комунального підприємства теплових мереж “Дніпротепломережа”, м.Дніпропетровськ
до житлово-будівельного кооперативу -387, м.Дніпропетровськ
про стягнення 63 070грн.38коп.
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2009р. у справі №28/67-09 (суддя Манько Г.В.) Дніпропетровському міському комунальному підприємству теплових мереж (далі-МКПТМ) “Дніпротепломережа” відмовлено в задоволенні позову про стягнення з житлово-будівельного кооперативу (далі-ЖБК)-387 заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 63070грн.38коп.;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з порушення позивачем вимог ст.257 Цивільного кодексу України щодо додержання ним трирічного строку позовної давності, оскільки заборгованість існувала у відповідача станом на 01.01.2005р., а позовна заява датована 31.12.2008р. та надійшла до суду 08.01.2009р.;
- не погодившись з прийнятим рішенням, Дніпропетровське МКПТМ ”Дніпротепломережа” подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, постановити нове рішення та стягнути з відповідача суму боргу;
- у поданій скарзі йдеться про те, що відповідно до гарантійного листа від 20.03.2000р. відповідач зобов'язався платити поточні платежі та виплачувати існуючу заборгованість в сумі 94000грн., у зв'язку з чим, перебіг позовної давності повинен був закінчитися 21.03.2005року, але здійснення відповідачем проплат в період з березня 2000 по грудень 2005р.р. та підписання акту звіряння взаєморозрахунків слугували підставами для переривання перебігу позовної давності, а також про те, що судом не досліджені обставини стосовно значного перевищення сум оплат відповідачем послуг з теплопостачання в період з березня 2000 -серпня 2008р.р. над сумами виставлених йому рахунків, які підтверджують факт сплати разом з заборгованістю, що виникла до 20.03.2000р. заборгованості, що виникла після цієї дати і свідчить про переривання перебігу строку позовної давності;
- відповідач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.
В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.08.2009р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2009р. Дніпропетровське МКПТМ”Дніпротепломережа” звернулося до господарського суду з позовом та 26.02.2009р. з заявою про уточнення позовних вимог щодо стягнення з ЖБК-387 суми основного боргу вартості відпущеної за договором №12 від 05.01.2000р. теплової енергії в розмірі 63070грн.38коп.
В обґрунтування позовних вимог були покладені обставини по укладенню сторонами вказаного договору, неоплаті відповідачем виставлених згідно з цим договором рахунків.
Як розрахунок ціни позову підприємством надано виписку з оборотно-сальдової відомості.
В заяві про уточнення позовних вимог підприємство посилається на виникнення заборгованості відповідача в сумі 63070грн.38коп. в період з 01.01.1997 по 01.08.2002р.р. внаслідок неоплати послуг з теплопостачання, на знаходження сторін до 05.01.2000р. в бездоговірних відносинах, здіснення платежів відповідачем в цей період не в повному обсязі і виникнення заборгованості в сумі 94000грн., у зв'язку з чим, 20.03.2000р. останнім було надано гарантійний лист, яким визнано заборгованість.
Згідно з оборотно-сальдовою відомістю, наданою в матеріали справи, за надані до укладання договору послуги теплопостачання позивачем, протягом січня 1997 -грудня 1999р.р. пред'явлені до оплати грошові суми, що складають вартість цих послуг.
Обставини по наявності заборгованості та її розміру за вказаний період відповідачем документально не спростовані.
Матеріали справи свідчать також і про те, що 05.01.2000р. Дніпропетровське МКПТМ”Дніпротепломережа” (постачальником) та ЖБК-387 (споживачем) укладено договір №12, на підставі якого постачальник зобов'язався відпускати теплову енергію для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання за адресою: вул.Дементьєва,6 у м.Дніпропетровську.
Відповідно до п.1 цього договору постачальник здійснює нарахування вартості опалення та гарячого водопостачання згідно з тарифами, встановленими державною обласною адміністрацією.
П.4.1 договору на споживача покладено обов'язок проведення оплати нормативної теплової енергії не пізніше 15 числа кожного місяця.
Згідно з п.6.1 даний договір укладено сторонами з 01.01.2000р., дію останнього визначено протягом року. У разі відсутності заяв сторін про розірвання договору не пізніше ніж за місяць до закінчення строку він вважається пролонгованим на наступний рік.
При цьому в п.1.2 договору сторонами передбачено, що опалення здійснюється в середньому 6 місяців, виходячи з розрахунку 175 діб опалювального періоду, гаряче водопостачання -цілорічно.
На виконання умов договору позивачем надавалися послуги з теплопостачання.
Відповідно до оборотно-сальдової відомості оплата за надані послуги пред'являлася відповідачу щомісячно, починаючи з січня 2000р. по липень 2002р. в сумах, зазначених у цій відомості.
23.03.2000р. відповідачем надано позивачу гарантійний лист, на підставі якого кооператив зобов'язується щомісячно сплачувати поточні платежі та погашати заборгованість, що виникла раніше в розмірі 94000грн. протягом двох років (3916грн.67коп. щомісячно).
Факт наявності заборгованості по оплаті послуг, наданих згідно з договором №12 від 05.01.2000р. в процесі розгляду справи відповідачем не оспорено.
Ст.4 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963р.) передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають, у тому числі, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та внаслідок інших дій громадян і організацій.
Згідно з ст. ст.71, 76,79 названого Кодексу загальний строк захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ч.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст.264 Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Щодо досліджуваної справи, то про порушення свого права по отриманню оплати вартості наданих послуг, пред'явленої відповідачу протягом січня 1997 - грудня 1999р.р., позивач дізнався 24.03.2002р., тобто після закінчення дворічного терміну, за який відповідач зобов'язувався погасити заборгованість в гарантійному листі від 23.03.2000р.
Отже, строк позовної давності по зобов'язаннях, які виникли з дій підприємства та кооперативу за січень 1997 -грудень 1999р.р. підлягає обчисленню з 24.03.2002 по 24.03.2005р.р.
Таким чином, станом на момент звернення з позовом, 08.01.2009р., зазначений строк закінчився.
Як випливає зі ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене в частині позовних вимог по стягненню з відповідача заборгованості по зобов'язаннях 1997-1999р.р. слід відмовити.
Доводи скаржника щодо переривання строку позовної давності діями по проведенню часткових оплат відповідачем та підписанню ним 15.11.2005р. акту звірки розрахунків колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки платіжні документи з призначенням платежу по сплаті вартості послуг саме за спірний період в матеріалах справи відсутні, а акт звірки складено взагалі після спливу позовної давності і не може слугувати підставою для її переривання.
Стосовно стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла по зобов'язаннях за договором №12 від 05.01.2000р. слід зазначити, що враховуючи умови, узгоджені сторонами в п.4.1 договору по строку оплати, позовна давність підлягає обчисленню, починаючи з 16 числа кожного місяця.
Останній платіж, згідно з оборотно-сальдовою відомістю, пред'явлено відповідачу у липні 2002р., строк оплати -15.07.2002р., строк позовної давності обчислюється з 16.07.2002 по 16.07.2005р. За попередні місяці обчислення здійснюється аналогічно.
Дані строки також є такими, що закінчилися на момент звернення з позовом, що є підставою для відмови в цьому позові.
Доводи скаржника про переривання позовної давності визнані колегією суддів безпідставними тому, що обставини по проведенню відповідачем дій з визнання саме цього боргу, в залежності від періоду виникнення і виду зобов”язань, підприємством в установленому порядку не доведені.
Надані в матеріали справи банківські виписки по проведенню заліків за рахунок державних субвенцій не є діями, які переривають позовну давність, оскільки відповідні заліки проведені також вже після її спливу.
Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд , - ПОСТАНОВИВ :
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від від 26.02.09р. у справі №28/67-09 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя І.А.Сизько