01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.09.2009 № 36/101
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Стецина І. В.- представник за довіреністю.
від відповідача: Царьов В. І. - представник за довіреністю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Інтер Мед"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2009
у справі № 36/101 (суддя
за позовом ТОВ "Інтер Мед"
до Міністерство оборони України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 3527723,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 36/101 від 13.04.2009 року у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Мед» (надалі - Позивач) до Міністерства оборони України (надалі - Відповідач) про стягнення 3527723,00 грн. було відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.04.2009р. у справі № 36/101 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що є підставами для скасування такого судового рішення.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено той факт, що одночасно з оформленням документів, що підтверджують факт поставки товару, Міністерству було надано рахунок - фактуру, який ї є вимогою про сплату отриманого товару, а отже, висновок суду про відсутність вимоги про сплату товару є невірним.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу не погодився з доводами та вимогами Позивача, викладеними ним в апеляційній скарзі і просить залишити цю скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні 08.09.09 від Позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання, судова колегія вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на те, що вказане клопотання необґрунтоване, неможливість явки представника сторони не підтверджується будь - якими документами, а також, у зв'язку з тим, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009 розгляд справу було відкладено з підстав неявки саме Позивача та поданим ним клопотанням.
В матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи без вказаного представника.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив.
24 грудня 2008 року відповідно до результатів відкритих торгів на закупівлю приладів для вимірювання фізичних та хімічних величин між ТОВ "Інтермед" та Міністерством оборони України було укладено Договір про закупівлю продукції за державні кошти № 13, відповідно до якого Виконавець (ТОВ "Інтермед") зобов'язується поставити для потреб Замовника (Міністерства оборони України) прилади для вимірювання фізичних та хімічних величин (далі - продукцію) згідно Специфікації, а Замовник зобов'язується забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки та за цінами, наведеними в Специфікації.
25 грудня 2008р. між сторонами по справі була підписана додаткова угода до договору №14 від 24.12.2008р. про закупівлю продукції за державні кошти.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне на загальну суму 3 527 105 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН - 0000608 від 25 грудня 2008 року.
Згідно п. 3.2 договору №13 від 24 грудня 2008р. оплата вартості продукції замовником (відповідачем) здійснюється за рахунками - фактурами виконавця.
Порядок розрахунків в договорі сторони визначили в п. 3.3 - оплата фактично поставленої продукції на підставі належним чином оформлених документів.
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Зі змісту ст.ст. 11, 14 та 509 ЦК України вбачається, що договір, зокрема, є підставою виникнення цивільних прав і обов”язків (зобов”язань), які мають виконуватися у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Крім того, згідно змісту ст.ст. 525, 526 та 530 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки сторони при підписанні договору №13 від 24 грудня 2008р. не обумовили строки оплати вартості устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне, а відповідач не направляв на адресу відповідача вимоги про сплату вартості товару, то позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Твердження апелянта про те, що рахунок-фактура № 2512-08/1 від 25 грудня 2008 року є вимогою про оплату вартості отриманого товару, безпідставне, оскільки відповідно до Листа Міністерства фінансів Україна від 27.11.2006 N 31-34000-20-23/25136 рахунок (рахунок - фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відноситься до типових форм, які затверджуються Держкомстатом, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено. Отже, остання не носить характеру вимоги.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що Міністерство прийняло на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість у строк до 31.12.2008 року, що не відповідає дійсності та не підтверджується положеннями договору.
Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору. Отже, закінчення строку дії договору не слід ототожнювати з припиненням зобов'язання сторін, які можуть виконуватись і після закінчення терміну його дії.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, Позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Мед», суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 35, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 у справі № 36/101 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Мед»- без задоволення.
2. Матеріали справи № 36/101 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді