Справа № 1-590/12
Провадження № 1/1015/333/2012
іменем України
28.11.2012 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Гришка О.М.
при секретарі Губко Ю.М., Жилко Я.А.
за участю прокурора Алфьорової Г.В., Чимириса О.В., Губіної Л.Н.
захисника ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
23 лютого 2010 року близько 18 години ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в гаражному приміщенні по вулиці Шевченка, 79 в с. Личанка Києво-Святошинського району Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_5, маючи умисел на спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень та реалізуючи вказаний умисел, з підлоги гаражного приміщення, правою рукою схопив сокиру, після чого, тримаючи сокиру у правій руці, умисно кинув сокиру в напрямку ОСОБА_5, влучивши останньому сокирою в область лівої скронево-потиличної ділянки голови, спричинивши цим самим потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді лінійної рани після хірургічної обробки в лівій скронево-потиличній ділянці, трепанаційний дефект кісток склепіння черепа в лівій скроневій ділянці з лініями перелому, що відходять від нього на основу черепа (результати хірургічної обробки багато-уламкового перелому лівої скроневої ділянки, згідно протоколу операції), пошкодження твердої мозкової оболонки (згідно протоколу операції), забій - розможення головного мозку, множинні вторинні крововиливи в стовбур мозку, набряк-набухання головного мозку.
01.03.2010 року о 18 год. 15 хв. ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень, помер в Боярській ЦРЛ Києво-Святошинського району Київської області.
Відповідно до висновку експерта № 93/Д/82 тр. від 30.03.2010 року, смерть ОСОБА_5 наступила в результаті відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася переломом кісток черепа, забоєм - розможенням головного мозку.
Відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за
критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку із настанням
смерті.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав, суду пояснив, що з ОСОБА_5 вони товаришували останні 20 років. 23.02.2010 року в обідній час йому зателефонував ОСОБА_5 і запитав, чи може він йому дати мішок картоплі, він сказав, щоб ОСОБА_5 прийшов до нього. ОСОБА_5 прийшов та приніс пляшку горілки та палку ковбаси. Він допоміг ОСОБА_5 донести мішок з картоплею та завантажити до службового автомобіля ОСОБА_5, після цього автомобіль поїхав, а ОСОБА_5 залишився у нього і запропонував випити пляшку горілки. Коли випили пляшку горілки, ОСОБА_5 запропонував придбати ще горілки. Вони пішли до магазину і придбали пляшку горілки, а коли повертаючись підійшли до будинку, то біля воріт побачили автомобіль, з якого вийшли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ОСОБА_5 запросив цих чоловіків також вжити горілки разом із ними. ОСОБА_4 всіх запросив до гаражного приміщення на подвір'ї біля його будинку, де він, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вжили пляшку горілки. ОСОБА_6 горілки не вживав. Згодом у нього із ОСОБА_5 виникла сварка, але причини сварки він не пам'ятає. Під час сварки ОСОБА_2 перекинув стіл та вдарив його кулаком в обличчя, від чого він впав на підлогу. Коли вставав з підлоги, то рукою намацав якусь дерев'яну палицю, яку кинув в напрямку ОСОБА_5, який в на той момент вибігав із гаражного приміщення. Після цього побачив, що ОСОБА_5 на вулиці присів на купу снігу, а предметом, який він кинув виявилися сокира, яка лежала біля ОСОБА_5 Підійшовши до ОСОБА_5, він підняв сокиру та заніс в гараж. Після цього пішов спати, оскільки не усвідомлював, що заподіяв ОСОБА_5 щось непоправне. Через деякий час його розбудили працівники міліції, яким він дав пояснення. Визнає, що в результаті його протиправних дій помер ОСОБА_5, в чому розкаюється, дуже шкодує з приводу вчиненого, готовий нести покарання за свої дії, але стверджує, що не мав наміру позбавляти ОСОБА_5 життя, між ними ніколи ніяких конфліктів та суперечок не було, навпаки вони дружили, допомагали один одному. Цивільний позов потерпілої визнає. Просить призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, дати можливість відшкодувати потерпілій завдану моральну шкоду.
Крім показів підсудного, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину підтверджується сукупністю доказів, які були зібрані у справі та досліджені під час судового слідства, а саме:
- показами потерпілої ОСОБА_2, яка суду пояснила, що загиблий ОСОБА_5 - її чоловік. 23.02.2010 року вона перебувала в м. Києві, коли близько 20 години 30 хвилин їй зателефонувала мешканка с. Личанка ОСОБА_8 та повідомила, що ОСОБА_5 розбив собі голову та сказала, щоб вона терміново приїхала в с. Личанка. Почувши це, вона на таксі виїхала в с. Личанку, по дорозі ОСОБА_8 знову зателефонувала та повідомила, що ОСОБА_5 забрали до Боярської ЦРЛ, тому вона поїхала туди. Коли приїхала до лікарні, лікар повідомив, що чоловіка необхідно негайно оперувати. 01.03.2010 року її чоловік помер у лікарні. Потерпіла наполягала, що у діях ОСОБА_4 є саме склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за що він і повинен відповідати перед законом. Під час розгляду кримінальної справи потерпіла заявила позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в судовому засіданні уточнила позовні вимоги, повідомила, що матеріальна шкода їй відшкодована в повному обсязі, а також їй відшкодовано 30 000 грн. моральної шкоди, просила стягнути з підсудного на свою користь 470000 грн. у відшкодування моральної шкоди; розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди пояснила глибиною перенесених нею моральних стражданнях, пов'язаних з передчасною смертю чоловіка, перенесеному з даного приводу стресом, порушенням спокою, нормального життєвого ритму;
- показами свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що з підсудним та ОСОБА_5 знайомий близько 18 років, підтримує з ними дружні стосунки, не перебуває у родинних відносинах з підсудним та його сім'єю. 23.02.2010 року був на місці подій вже після трагедії. Все, що сталося знає зі слів. Коли приїхав, то побачив біля воріт гаражного приміщення на землі без свідомості ОСОБА_5, голова якого була у крові. Там були усі сусіди, усі гуртом взяли його та занесли до гаражного приміщення, де поклали його на рядно, яке винесла ОСОБА_10, хтось викликав швидку медичну допомогу. Коли ОСОБА_5 заносили, він хрипів та дихав, але нічого не говорив. Чутно було запах алкоголю. Біля ОСОБА_5 сторонніх предметів він не бачив. ОСОБА_4 там не було, він його не бачив, і як йому сказала його дружина, він спав у хаті у нетверезому стані. Коли приїхала швидка медична допомога,свідок супроводжував ОСОБА_5 до лікарні, де його одразу ж поклали до реанімації. Після цього до лікарні приїхала ОСОБА_2, а потім працівники міліції, яким він надав пояснення. Також свідок зазначив, що місце перед гаражним приміщенням не освітлювалось, на подвір'ї та на вулиці світла не було. Стверджував, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завжди були дружні відносини, ніяких конфліктів ніколи між ними не було, спиртним вони не зловживали, охарактеризував обох з позитивної сторони, як добрих, працьовитих людей;
- оголошеними в судовому засіданні відповідно до ст.ст. 306, 314 КПК України показами свідка ОСОБА_10, яка відмовилась давати покази суду відповідно до ст. 63 Конституції України, що ОСОБА_4 - її чоловік. 23.02.2010 року ввечері ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вживали горілку в гаражному приміщенні. Близько 19 години ОСОБА_4 прийшов до будинку, перебувався у стані сильного алкогольного сп'яніння. Вона з донькою допомогли йому зняти верхній одяг і провели його до кімнати і поклали на диван. ОСОБА_4 був настільки п'яний, що не міг навіть розмовляти. ОСОБА_11 вона вийшла на подвір'я і побачила, що біля гаража на снігу в напівсидячому положенні знаходиться ОСОБА_5, який був без свідомості, більше нікого на подвір'ї не було. На голові у ОСОБА_5 була кров, але рани на голові вона не бачила. Біля ОСОБА_5 ніяких предметів вона не бачила. Вона злякалася, забігла до хати і звернулася до доньки, щоб вона викликала швидку медичну допомогу. ОСОБА_12 від сусідів викликала швидку медичну допомогу. ОСОБА_11 до ОСОБА_5 підійшли сусіди і вони всі разом занесли його до приміщенні гаражу, де постелили ковдру і поклали його туди, голову замотали марлею, щоб зупинити кров. ОСОБА_11 чекали поки приїде швидка медична допомога, по приїзду якої ОСОБА_5 забрали до лікарні. В цей час її чоловік спав у будинку. Через деякий час до їхнього будинку приїхали працівники міліції, розбудили його. Від працівників міліції в подальшому вона дізналася, що ОСОБА_4 кинув сокирою в ОСОБА_5 і влучив йому по голові (том 1 а.с. 53-54);
- оголошеними в судовому засіданні відповідно до ст.ст. 306, 314 КПК України показами свідка ОСОБА_12, яка відмовилась давати показання суду відповідно до ст. 63 Конституції України, що ОСОБА_4 - її батько. 23.02.2010 року ввечері ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вживали горілку в гаражному приміщенні. Близько 19 години ОСОБА_4 прийшов до будинку, перебувався у стані сильного алкогольного сп'яніння. Вона з матір'ю допомогли йому зняти верхній одяг і провели його до кімнати і поклали на диван. ОСОБА_4 був настільки п'яний, що не міг навіть розмовляти. Матір вийшла на подвір'я, після чого забігла до хати і звернулася до неї, щоб вона викликала швидку медичну допомогу. Від сусідів вона викликала швидку медичну допомогу. До ОСОБА_5 підійшли сусіди і вони всі гуртом занесли його до приміщенні гаражу, де постелили ковдру і поклали його туди, голову замотали марлею, щоб зупинити кров. ОСОБА_11 чекали поки приїде швидка медична допомога, по приїзду якої ОСОБА_5 забрали до лікарні. В цей час її батько спав у будинку. Через деякий час до їхнього будинку приїхали працівники міліції, розбудили його. Від працівників міліції вона з матір'ю дізналися, що батько кинув сокирою в ОСОБА_5 і влучив йому по голові (том 1 а.с. 55-56);
- оголошеними в судовому засіданні відповідно до ст.ст. 306, 314 КПК України показами свідка ОСОБА_6, який будучи допитаним на досудовому слідстві показав, що 23.02.2010 року він знаходився за своїм місцем проживання разом з ОСОБА_7 Близько в після обідній час на мобільний телефон ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_5 і запросив їх до нього додому в с. Личанка. Вони з ОСОБА_7 погодилися і сіли в його автомобіль НОМЕР_1 жовтого кольору та направилися до ОСОБА_5 додому. Приїхавши, побачили, що ОСОБА_5 за місцем його проживання не було. ОСОБА_7 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_5, який повідомив, що знаходиться у свого товариша та запропонував їм приїхати до нього, розповів куди їхати. Вони сіли до автомобіля і під'їхали до воріт одного із будинків в с. Личанка, куди їм пояснив ОСОБА_5 Під'їхавши до будинку, зустріли ОСОБА_5 з невідомим чоловіком, в подальшому з'ясувалося, що невідомого чоловіка звали ОСОБА_6, останнього в той день він бачив вперше. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 підійшли до нього з ОСОБА_7, ОСОБА_6 запропонував пройти до гаражного приміщення, що біля будинку та вжити з ними горілку. ОСОБА_7 погодився піти з ними, а він вирішив піти за компанію, наміру вживати горілку у нього не було, бо вже на протязі тривалого часу спиртних напоїв не вживає. Сергій завів їх до гаражного приміщення, в якому знаходився автомобіль «Газель» та ще два трактори. В гаражному приміщенні вони всі розмістилися на кузові автомобіля «Газель» і ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали розпивати горілку «Хлібний дар». Він, ОСОБА_6, алкогольні напої з ними не вживав. ОСОБА_11 пішов до будинку та на підносі приніс продукти харчування, після чого вони розмістилися в гаражному приміщенні за розкладним дерев'яним столиком. Він просидів з ними близько години, та біля 17 години пішов до свого автомобіля чекати ОСОБА_7 Свідок уточнив, що при ньому ніхто між собою ніяких сварок та бійок не вчиняв. В салоні автомобіля він чекав на ОСОБА_7 близько 40 хвилин. Оскільки ворота до подвір'я, в якому знаходиться гаражне приміщення, були відкриті, то він побачив, як із гаражного приміщення вийшов ОСОБА_7 і направився до нього. ОСОБА_11 за ОСОБА_7 на подвір'я вийшов ОСОБА_5, а за ним, на відстані близько 2-3 метрів вийшов ОСОБА_11, який тримав в руці сокиру. Сергій кинув сокирою в сторону ОСОБА_5, чи влучила сокира в останнього він не бачив, а бачив, як сокира впала в сніг, а ОСОБА_5 впав на землю. В цей момент ОСОБА_7 сів до автомобіля і сказав, щоб ОСОБА_5 з ОСОБА_11 розбиралися самі, попросив їхати додому. Він вирішив, що нічого страшного не трапилося і не підходячи до ОСОБА_5 поїхав додому. Через деякий час ОСОБА_7 на мобільний телефон зателефонувала дружина ОСОБА_5 і попросила, щоб вони терміново приїхали до неї додому. Він з ОСОБА_7 приїхали до неї додому, де на них чекали працівники міліції, від яких він дізнався, що ОСОБА_5 знаходиться в лікарні в тяжкому стані, і що ОСОБА_4 влучив йому сокирою в голову (том 1 а.с. 49-50);
- оголошеними в судовому засіданні відповідно до ст.ст. 306, 314 КПК України показами свідка ОСОБА_7, який будучи допитаним на досудовому слідстві показав, що 23.02.2010 року він разом з ОСОБА_6 знаходився за місцем проживання останнього. Близько в після обідній час на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 і запросив їх до нього додому в с. Личанка. Вони з ОСОБА_6 погодилися і сіли на автомобіль НОМЕР_2 жовтого кольору та направилися до ОСОБА_5 додому. Приїхавши, побачили, що ОСОБА_5 за місцем його проживання не було. Він зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_5, який повідомив, що знаходиться у свого товариша та запропонував їм приїхати до нього, розповів куди їхати. Вони сіли до автомобіля і під'їхали до воріт одного із будинків в с. Личанка, куди їм пояснив ОСОБА_5 Під'їхавши до будинку, зустріли ОСОБА_5 з невідомим чоловіком, в подальшому з'ясувалося, що невідомого чоловіка звали ОСОБА_6. ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 підійшли до нього з ОСОБА_6, ОСОБА_6 запропонував пройти до гаражного приміщення, що біля будинку та вжити з ними горілку. Сергій завів їх до гаражного приміщення, в якому знаходився автомобіль «Газель» та ще два трактори. В гаражному приміщенні вони всі розмістилися на кузові автомобіля «Газель» і він, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали розпивати горілку «Хлібний дар». ОСОБА_6 алкогольні напої з ними не вживав. ОСОБА_11 пішов до будинку та на підносі приніс продукти харчування, після чого вони розмістилися в гаражному приміщенні за розкладним дерев'яним столиком ОСОБА_6 сказав, що піде до автомобіля і пішов, а вони втрьох залишилися. ОСОБА_11 між ОСОБА_11 та ОСОБА_5 була розмова про колишні конфлікти. Як йому здалося вони розмовляли спокійно і це не було схоже на сварку. ОСОБА_11 схопився за сокиру, яка знаходилась в гаражі, потримав її декілька секунд в руці, поставив на місце і сів за столик. З яких причин ОСОБА_11 брав сокиру йому не відомо. ОСОБА_11 він запропонував ОСОБА_5 їхати додому, але він відмовився і забажав залишитись. Він вирішив іти до ОСОБА_6, який чекав його в автомобілі. Вийшовши з гаража він пішов до автомобіля, назад не обертався і що відбувалось позад нього не бачив, котра була година не знає. Сівши в автомобіль вони поїхали додому. Через деякий час йому на мобільний телефон зателефонувала дружина ОСОБА_5 і попросили щоб вони терміново приїхали до неї додому. Приїхавши до неї він дізнався, що господар гаражного приміщення ОСОБА_6 влучив сокирою в голову ОСОБА_5 і останній знаходиться в лікарні в тяжкому стані (том 1 а.с. 51-52);
- протоколом огляду місця події від 24.02.2010 року, під час якого було зафіксовано обстановку в приміщенні гаража по вул. Шевченка, 79 в с. Личанка Києво-Святошинського району Київської області, на войлоку було виявлено плями бурого кольору, із зовнішньої сторони гаража на вулиці з лівої сторони від воріт на снігу знаходиться пляма бурого кольору, вилучено три господарських сокири, дві скляних пляшки з-під горілки «Хлібний дар» ємністю 0,5 л, марлю з плямами бурого кольору схожими на кров (том 1 а.с. 7-14);
- явкою з повинною ОСОБА_4 (том 1 а.с. 27);
- актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 230 від 03.03.2010 року ОСОБА_4 в період інкримінованих йому діянь і в даний час на психічне захворювання не страждає, під час інкримінованих йому дій перебував у стані простого алкогольного сп'яніння (том 1 а.с. 45-47);
- копією свідоцтва про смерть ОСОБА_5 01.03.2010 року (том 1 а.с. 71);
- протоколом очної ставки від 16.03.2010 року, проведеної між свідком ОСОБА_6 та ОСОБА_4, під час якої свідок ОСОБА_6 дав покази, аналогічні тим, які давав під час його допиту, зазначив, що 23.02.2010 року, коли ОСОБА_7 з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розпивали спиртні напої, він чекав ОСОБА_7 в автомобілі. Побачив, як з гаражного приміщення вийшов ОСОБА_7 і направився до нього. ОСОБА_11 за ним на подвір'я з гаражного приміщення вийшов ОСОБА_5, а за ним на відстані 2-3 метрів вийшов ОСОБА_4 Уточнив, що ОСОБА_4 не повністю вийшов з гаражного приміщення, а знаходився при вході. Оскільки в гаражі горіло світло, то він це добре бачив. ОСОБА_4 в руці тримав сокиру. ОСОБА_11 він побачив, як ОСОБА_4 кинув сокиру в сторону ОСОБА_5, який на той момент був спиною до ОСОБА_4 Чи влучила сокира в ОСОБА_5 він цього моменту не бачив, а бачив лише, що сокира впала в сніг, а ОСОБА_5 впав на землю. В цей момент ОСОБА_7 вже сів до автомобіля і сказав, щоб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розбиралися самі і попросив їхати додому. Він вирішив, що нічого страшного не трапилося і не підходячи до ОСОБА_5 поїхав додому. Такі покази свідка ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив (том 1 а.с. 86-88);
- протоколом очної ставки від 16.03.2010 року, проведеної між свідком ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (том 1 а.с. 89-91);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 24.03.2010 року, під час якого ОСОБА_4 розповів та показав яким чином відбувалися події 23.02.2010 року (том 1 а.с. 92-100);
- висновком експерта № 87/Д від 30.03.2010 року при огляді 25.02.2010 року ОСОБА_4 було виявлено садно лобної ділянки зліва та садно в лівій скроневій ділянці, виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету, яким міг бути кулак, за давністю можуть відповідати терміну, вказаному в постанові та є легкими тілесними ушкодженнями (том 1 а.с. 105);
- висновком експерта № 93/Д/82тр від 30.03.2010 року, відповідно до якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 виявлено: лінійну рану після хірургічної обробки в лівій скронево-потиличній ділянці, трепанаційний дефект кісток склепіння черепа в лівій скроневій ділянці з лініями перелому, що відходять від нього на основу черепа, пошкодження твердої мозкової оболонки, забій-розможення головного мозку, множинні вторинні крововиливи в стовбур мозку, набряк-набухання головного мозку. Смерть ОСОБА_5 наступила в результаті відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом кісток черепа, забоєм-розможенням головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Можливо, що черепно-мозкова травма могла утворитись від дії предмету з рубаючими властивостями, а саме від дії сокири. Черепно-мозкова травма за давністю може відповідати терміну, вказаному в постанові. Смерть ОСОБА_5 була констатована 01.03.2010 року о 18 годині 10 хвилин (том 1 а.с. 110-111);
- актом судово-медичного дослідження трупа № 82 від 27.03.2010 року, відповідно до висновків якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 виявлено: лінійну рану після хірургічної обробки в лівій скронево-потиличній ділянці, трепанаційний дефект кісток склепіння черепа в лівій скроневій ділянці з лініями перелому, що відходять від нього на основу черепа, пошкодження твердої мозкової оболонки, забій-розможення головного мозку, множинні вторинні крововиливи в стовбур мозку, набряк-набухання головного мозку. Смерть ОСОБА_5 наступила в результаті відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом кісток черепа, забоєм-розможенням головного мозку. Відкрита черепно-мозкова травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Можливо, що черепно-мозкова травма могла утворитись від дії предмету з рубаючими властивостями (том 1 а.с. 112-114);
- протоколом пред'явлення предметів для впізнання ОСОБА_4, який серед інших впізнав сокиру під № 3 та пояснив, що саме цією сокирою він кинув в напрямку ОСОБА_5 (том 1 а.с. 128-131);
- протоколами огляду предметів від 29.03.2011 року, під час якого були оглянуті, вилучені під час огляду місця події 24.02.2011 року, сокира та марля зі слідами бурого кольору схожими на кров (том 1 а.с.132, 134);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 04.01.2011 року, під час якого ОСОБА_4 розповів та показав яким чином відбувалися події 23.02.2010 року, було проведено заміри відстані між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в момент, коли перший кинув в останнього сокирою, яка складає 4,1 м (том 2 а.с. 34-40);
- висновком експерта № 1/Д/82 тр від 06.01.2011 року, відповідно до якого можливість утворення виявленої при дослідженні трупа ОСОБА_5 черепно-мозкової травми за механізмом, вказаним ОСОБА_4 під час відтворення обстановки та обставин події 04.01.2011 року, не виключається (том 2 а.с. 49).
Суд визнає, що підсудний, потерпіла ОСОБА_2, свідок ОСОБА_9 суду, а свідки ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7 під час досудового слідства давали правдиві показання, які відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі.
Аналіз досліджених та оцінених по справі доказів свідчить про те, що вина ОСОБА_4 повністю доведена, але його дії органами досудового слідства невірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України з наступних підстав.
Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 07.02.2003 року для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
В даному випадку, суд приходить до переконання, що під час досудового та судового слідства не було добуто доказів про наявність в діях підсудного умислу на вбивство потерпілого, зважаючи на спосіб вчинення злочину ОСОБА_4 - кидання сокири з відстані близько 2-4 метрів в темний час доби, при наявність можливості у ОСОБА_4 підійти до потерпілого та нанести йому цілеспрямований удар в життєво важливі органи, відсутність будь-яких даних, що свідчили б про спеціальну підготовку чи навики ОСОБА_4 у володінні сокирою як зброєю, дружні стосунки підсудного і потерпілого на протязі багатьох років, що передували злочину, сумісне розпивання спиртних напоїв в день вчинення злочину. Наведене свідчить, що ставлення ОСОБА_4 до смерті потерпілого ОСОБА_5 було необережним. Необережне ставлення до наслідків вчиненого підтверджують і дії підсудного після вчинення злочину, оскільки останній наніс потерпілому лише один удар, маючи можливість нанести удари ще. Зважаючи на відсутність умислу на вчинення умисного вбивства у ОСОБА_4, суд враховує також і проміжок часу, що пройшов від нанесення потерпілому тілесних ушкоджень 23.02.2010 року та його смертю 01.03.2010 року.
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного.
Призначаючи покарання підсудному, суд бере до уваги, що вчинений ним злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких, ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому злочині, що полягає у критичній оцінці підсудним своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинений злочин, активне сприяння розкриттю злочину, що полягає у добровільному повідомленні підсудним обставин вчинення ним злочину, також відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, відповідно до ст. 67 КК України суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Приймаючи до уваги наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд приходить до висновку про можливість призначити підсудному покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України.
Крім того суд бере до уваги, що судова колегія, скасовуючи 13.10.2010 року попередній вирок від 28.07.2010 року (а.с.217-224 т.1), яким ОСОБА_4 був засуджений за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі, та направляючи справу на додаткове розслідування, не вказала на його м'якість і на застосування більш суворого покарання (а.с.255-257 т.1), а тому у відповідності до ст. 375 КПК України, суд першої інстанції не вправі погіршувати становище засудженого і призначати більш суворе покарання ніж було призначене скасованим вироком, оскільки обсяг обвинувачення, визнаний судом доведеним (ч.2 ст.121 КК України), не збільшився.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 КПК України постановляючи вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Враховуючи п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями), при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає доведеними вимоги про відшкодування 150000 грн. моральної шкоди, та, приймаючи до уваги часткове відшкодування, проведене під час розгляду справи в суді в розмірі 30000 грн., стягує з підсудного на користь потерпілої 120000 грн. завданої моральної шкоди.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України, в редакції 1961 року.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, в редакції 1961 року, п 11 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання, тобто з 28 липня 2010 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою в Київському СІЗО Управління ДДУ з ПВП в м. Києві та Київській області.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) 120000 (сто двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.
Речові докази: сокиру та марлю з плямами бурого кольору, передані на зберігання до камери схову речових доказів Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, знищити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 15 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Суддя О.М.Гришко