Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" вересня 2009 р. Справа № 54/182-09
вх. № 6222/1-54
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Задоров Д.В., дов. від 25.06.2009 року
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Елемент Лізинг", м. Київ
до ТОВ "Укртрансбудмонтаж", м. Харків
про стягнення 57554,87 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з ТОВ "Укртрансбудмонтаж" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу транспортних засобів № ЄЛ/Хрк-0331/ДЛ, який було укладено між сторонами 08.07.2008 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 57554,87 грн., з яких 30670,40 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 3486,35 грн. - пеня, 21408,95 грн. додаткова винагорода, 1989,17 грн. відшкодування транспортного податку. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та у повному об'ємі оплаті лізингових платежів. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Представник позивача у судовому засіданні заявлений позов підтримує, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав супровідним листом (вх.22570) витребувані судом документи, які долучаються до матеріалів справи.
Відповідач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належними чином.
Ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.08.2009р. та про відкладення розгляду справи від 27.08.2009р., яку було направлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві (61052, м. Харків, вул. Мало-Панасівська, 4/7), повернулись до суду, з довідкою поштового відділення в якій зазначено, що таке підприємство не значиться.
Відповідно до наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.08.09р. місцезнаходженням відповідача є: 61052, м. Харків, вул. Мало-Панасівська, 4/7.
Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
08 липня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0331/ДЛ, згідно п. 3 якого позивач придбав у власність предмет лізингу за договором № 0331 - вантажний бетонозмішувач КАМАЗ 69361-N, шасі ХТС35229R81153637, державний номер AA1781HО та надав його відповідачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах визначених договором. Відповідач, в свою чергу, на підставі п. 1.1. "Правил фінансового лізингу транспортних засобів" (додаток № 1 до договору) зобов'язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є Додатком № 3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Факт передачі предмету лізингу підтверджується актом приймання-передачі від 28.07.2008р.
Ціна договору формувалась та вказувалась у національній валюті України - гривні на день підписання договору та складає 766178,45 грн., у тому числі ПДВ (п. 5.2. договору).
28 січня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № ЭЛ/Хрк-0331/ДЛ від 08.07.2008р., відповідно до п. 1. якої вони домовились у добровільному порядку на підставі п. 8.1. Додатку № 1 "Правил фінансового лізингу транспортних засобів" договору фінансового лізингу припинити його дію з 28.01.2009р.
Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди відповідач підтвердив свою згоду на розторгнення договору фінансового лізингу та добровільне повернення транспортного засобу.
Пунктом 3 додаткової угоди сторони обумовили, що вартість транспортного засобу, що повертається складає 399690,18 грн. у тому числі ПДВ 20%.
У відповідності до п. 4 додаткової угоди на дату її підписання відповідач має зобов'язання по сплаті заборгованості по лізинговим платежам у сумі 15404,59 грн.
Крім того, у відповідності до п. 5 цієї ж додаткової угоди на дату її підписання (28.01.2009р.), на підставі п. 10.7. Додатку № 1 "Правил фінансового лізингу транспортних засобів" договору фінансового лізингу № ЭЛ/Хрк-0331/ДЛ від 08.07.2008р., відповідач при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини оплачує незавершений лізинговий платіж у повному обсязі в сумі 15265,81 грн.
Згідно з п. 6 додаткової угоди відповідач на підставі п. 5.1. Додатку № 1 "Правил фінансового лізингу транспортних засобів" договору фінансового лізингу на дату підписання цієї додаткової угоди відповідачу за період 17 дні прострочення нарахована пеня у розмірі 261,88 грн.
Відповідно до п. 7 додаткової угоди сторони обумовили, що відповідач зобов'язаний додатково сплатити суму винагороди у зв'язку із збільшенням коефіцієнту у сумі 13626,38 грн.
Таким чином, оскільки додаткова угода № 1 від 27.04.2009р. є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу і підписана обома сторонами договору, то відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 44558,66 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановленим ЦК України та законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Стаття 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює права лізингодавця, у тому числі:
1) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;
2) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;
3) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;
4) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
5) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 62229,61 грн. заборгованості з урахуванням пені обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
В позовній заяві позивач просить стягнути на підставі п. 3.1.9. Додатку № 1 "Правил фінансового лізингу транспортних засобів" до договору фінансового лізингу з відповідача ще 1989,17 грн. невідшкодованого транспортного податку.
Суд, розглянувши позовні вимоги в цій частині позову, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було надано доказів сплати ним протягом дії договору лізингу транспортного податку.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 63, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансбудмонтаж" (61052, м. Харків, вул. Мало-Панасівська, буд. 4/7, код ЄДРПОУ 30430162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (юр. адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130; фактична адреса: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85, код ЄДРПОУ 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа-банк" у м. Києві, МФО 300346) 30670,40 грн. заборгованості за лізинговими платежами; 3486,35 грн. пені; 21408,95 грн. додаткової винагороди; 555,65 грн. державного мита, 300,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписано 28.09.2009р.