29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" вересня 2009 р.
Справа № 7/1516
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”, м. Київ
до Приватного підприємства „Тріада”, с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області
про стягнення 68 577,30 грн.
Суддя С.І. Крамар
Представники сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
Суть спору. Позивач звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача суму боргу за поставлений товар згідно договору поставки нафтопродуктів № 18 від 24.03.2008р. у розмірі 68 577,30 грн., з яких: 42 383,60 грн. - основного боргу; 10 022,33 грн. - пені; 8 499,94 грн. -20% річних та 7 671,43 грн. -втрат від інфляції.
Представник позивача в судовому засіданні 20.08.2009р. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзиву на позов не подав, позовні вимоги по суті та розміру не оспорив, повноважного представника для участі у судовому засіданні повторно не направив, тому суд вважає за можливе розглянути справу згідно ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Між позивачем та відповідачем укладений договір поставки нафтопродуктів № 18 від 24.03.2008 р. (далі -Договір).
Згідно п. 1.1. даного Договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а останній прийняти і оплатити нафтопродукти (далі - товар) згідно умов Договору та Додаткової угоди до нього.
Згідно п. 3.1 Договору, між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 5 від 27.03.2008р., якою сторони погодили ціну та кількість поставлених нафтопродуктів. Додаткова угода укладена на загальну суму 102 523,20 грн.
Одержання товару відповідачем підтверджується видатковою накладною № 13/0000044 від 27.03.2008р. та товаро-транспортною накладною № 13/0000044 від 27.03.2008 р. і довіреністю на одержання товару від 24.03.2008 р. № 436183 серія ЯПБ.
Згідно п. 3.2 Договору „Покупець здійснює 100 % передплату вартості Товару на підставі рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника”.
На виконання даної умови Договору, позивач виписав відповідачеві рахунок - фактуру № Счт.- 130044 від 27.03.2008 р. на суму 102 535,92 грн. зі строком оплати один день.
Відповідно до банківської виписки від 04.04.2008 р., по товаро-транспортній накладній № 13/0000044 від 27.03.2008р. на загальну суму 102 523,20 грн. було здійснено часткове погашення суми боргу в розмірі 60 139,60 грн., Таким чином, борг по товаро-транспортній накладній № 13/0000044 від 27.03.2008р. становить 42 383, 60 грн.
В порушення умов Договору, відповідач на день пред'явлення позовної заяви не сплатив повну вартість поставленого йому товару, а саме в розмірі 42 383,60 грн, що також підтверджується актом звірки між сторонами за період з 01.02.2008 р. по 31.12.2008 р.
19 серпня 2008 р. на адресу відповідача повторно було направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар. Направлення претензії відповідачу підтверджується копією поштової квитанції про відправлення.
Відповідно до п. 5.2. Договору позивачем за несвоєчасну сплату вартості отриманих нафтопродуктів, нараховано відповідачу пеню в сумі 10 022,33 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 28.03.2008 р. по 28.03.2009 р.
Відповідно до п. 5.3. Договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 % річних за період з 28.03.2008 р. по 28.03.2009 р. в сумі 8 499,94 грн. та 7 671,43 грн. інфляційних нарахувань за період з 28.03.2008 р. по 28.03.2009 р.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача 68 577,30 грн., з яких: 42 383,60 грн. - основного боргу; 10 022,33 грн. - пені; 8 499,94 грн. -20% річних та 7 671,43 грн. -втрат від інфляції.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за Договором та поставив відповідачу товар на загальну суму 102523,20 грн. В свою чергу, відповідач прийняв товар, однак обов'язку щодо здійснення 100% передоплати вартості товару не виконав. Станом на 31.12.2008р. заборгованість відповідача становить 42 383,60 грн., що підтверджується актом звірки, який підписаний керівниками та бухгалтерами підприємств та скріплений печатками.
Відповідно до п. 5.2. Договору позивачем за несвоєчасну сплату вартості отриманих нафтопродуктів, нараховано відповідачу пеню в сумі 10 022,33 грн. із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 28.03.2008 р. по 28.03.2009 р.
Відповідно до п. 5.3. Договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 20 % річних за період з 28.03.2008 р. по 28.03.2009 р. в сумі 8 499,94 грн. та 7 671,43 грн. втрат від інфляції за період з 28.03.2008 р. по 28.03.2009 р.
За таких обставин, позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню частково на суму 42 383,60 грн. - основного боргу, 10 022,33 грн. -пені, 8 499,94 грн. -20% річних та 7 665,73 грн. -втрат від інфляції у зв'язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахувань. В частині інфляційних нарахувань в розмірі 5,70 грн. необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”, м. Київ до Приватного підприємства „Тріада”, с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області про стягнення 68 577,30 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства „Тріада”, (Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, код 21344933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”, (м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, код 33060700) 42 383,60 грн. (сорок дві тисячі триста вісімдесят три грн. 60 коп.) основного боргу, 10 022,33 грн. (десять тисяч двадцять дві грн. 33 коп.) пені, 8 499,94 грн. (вісім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять грн. 94 коп.) 20% річних, 7 665,73 грн. (сім тисяч шістсот шістдесят п'ять грн. 73 коп.) втрат від інфляції, 685,71 грн. (шістсот вісімдесят п'ять грн. 71 коп.) державного мита та 117,99 грн. (сто сімнадцять грн. 99 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Суддя