01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
26.08.09 Справа № 17/125-09
За позовом Суб'єкт підприємницької діяльності Голюс Володимир Йосипович
до Комунальне підприємство “Облсвітло”
про стягнення 10 123,62 грн.
Суддя В.Г. Суховий
Представники: згідно з протоколом судового засідання
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Суб'єкта підприємницької діяльності Голюс Володимир Йосипович (далі -Позивач) до Комунального підприємства “Облсвітло” (далі -Відповідач) про стягнення 10 123,62 грн, з яких 7 787,00 грн -основний борг, 921,64 грн -пеня, 1221,69 грн - інфляційні та 193,29 грн -3% річних.
Ухвалою суду від 13.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.08.2009р.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 2/08-2008 від 28.08.2008р. щодо оплати отриманого товару.
26.08.2009р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 13.07.2009р.
Однак, копія зазначеної ухвали суду від 13.07.2009р. була повернута поштовим відділенням зв'язку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці “за зазначеною адресою не проживає”.
Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд в с т а н о в и в:
28 серпня 2008 року між Суб'єктом підприємницької діяльності Голюс Володимир Йосипович та Комунальним підприємством “Облсвітло” було укладено Договір № 2/08-2008 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) позивач (виконавець за Договором) зобов'язується поставити, а відповідач (замовник) прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та ціні згідно накладної до даного Договору, яка являється невід'ємною його частиною.
На підставі даного Договору позивачем за довіреностями ЯПД № 766531 від 29.08.2008р. та ЯПД № 766538 від 04.08.2008р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7 787,00 грн, що підтверджується накладною № 43 від 29.08.2008р. на суму 2 805,00 грн та накладною № 44 від 04.09.2008р. на суму 4982,00 грн, підписаними представниками сторін.
Згідно з п. 2.3 Договору оплата здійснюється відповідачем (замовником) через сім днів після отримання Товару.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме не сплатив вартість отриманого товару, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість за отриманий товар у сумі 7 787,00 грн.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Таким чином, між сторонами був укладений договір поставки.
За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Наявна заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 7 787,00 грн підтверджується та визнається і відповідачем у двохсторонньому акті звірки взаєморозрахунків, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого заборгованість відповідача за накладними № 43 та № 44 станом на 01.06.2009р. становить 7 787,00 грн.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар згідно Договору № 2/08-2008 від 28.08.2008р. у сумі 7 787,00 грн є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 921,64 грн -пені, 1221,69 грн - інфляційних та 193,29 грн -3% річних.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1221,69 грн - інфляційних та 193,29 грн -інфляційних.
Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1221,69 грн. -інфляційних, нарахованих на суму заборгованості 7 787,00 грн за період з вересня 2008р. по червень 2009р., та 3% річних у розмірі 193,29 грн за період з 12 вересня 2008 року по 10 липня 2009 року, згідно поданих позивачем розрахунків (в матеріалах справи).
Щодо позовних вимог в частині стягнення 921,64 грн пені, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).
Відповідно до пункту 6.1 Договору за несвоєчасне перерахування оплати за товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого платежу за кожен прострочений день до фактичної оплати.
Статтею 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тому господарський суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені та стягує з відповідача пеню у розмірі 921,64 грн. згідно доданого до позову розрахунку.
На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Облсвітло” (код 03346354) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності Голюс Володимир Йосипович (код 1987714538) 7 787,00 грн. основного боргу, 1221,69 грн -інфляційних, 193,29 грн -3% річних, 921,64 грн -пені, а також судові витрати: держмито у розмірі 102,00 грн. та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя