73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
16.09.2009 Справа № 17/4-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Реві Д. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом колективного підприємства "Центр науково-технічної творчості "Потенціал", м. Херсон
до відповідача - 1: відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні
до відповідача - 2: Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області
про стягнення 1141 грн. 42 коп.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Пономаренко А. А. - директор.
від відповідача - 1 - не прибув.
від відповідача - 2 - Корягіна О. Ю., представник, дов. №14-08/6/5 від 09.01.09р.
Позивач -колективне підприємство Центр науково-технічної творчості „Потенціал”, м. Херсон звернувся до відповідача -Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 1141,42 грн. збитків, з яких 828,92 грн. виконавчого збору, 25 грн. витрат на проведення виконавчих дій, 101,43 грн. інфляційних втрат, 186,07 грн. витрат на відрядження; а також просить стягнути з відповідача 150 грн. за надання правової допомоги по складанню позовної заяви.
Обґрунтовуючи підстави позову позивач зазначає, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2009 року у справі №15/461-07 визнано недійсними постанову Відділу державної виконавчої служби Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 03.10.2008 року про арешт коштів КП ЦНТТ „Потенціал” та постанову від 05.11.2008 року про арешт майна КП ЦНТТ „Потенціал” та оголошення заборони на його відчуження.
Підставою для скасування зазначених постанов ВДВС стало те, що в порушення вимог статті 24 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчий орган не надав можливості позивачеві добровільно виконати рішення суду по справі №15/461-07, оскільки не направив на його адресу постанову про відкриття виконавчого провадження та належним чином не попередив останнього про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Позовні вимоги КП ЦНТТ „Потенціал” ґрунтуються на незаконному, на його думку, стягненні 828,92 грн. виконавчого збору та 25 грн. витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
Розгляд справи розпочато в судовому засіданні 20 серпня 2009р., у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи на підставі ст.77 ГПК України було відкладено на 31.08.2009р.
28 серпня 2009 року позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення та збільшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 1192,42 грн. з яких 828,92 грн. виконавчого збору, 25 грн. витрат на проведення виконавчих дій, 101,43 грн. інфляційних втрат, 186,07 грн. витрат на відрядження; 51 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги по справі №15/461-07; крім того позивач просить стягнути з відповідача 150 грн. за надання правової допомоги по складанню позовної заяви, 102 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про уточнення та збільшення позовних вимог від 27.08.2009 року №147 (а.с.37- 44).
Ухвалою від 31 серпня 2009 року за ініціативою суду, на підставі ч.1 статті 24 ГПК України, враховуючи, що рішення в даному спорі може мати наслідком стягнення коштів з рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету, до участі в справі було залучено Головне управління Державного казначейства України в Херсонській області в якості другого відповідача; розгляд справи було відкладено на 11 вересня 2009 року.
В судовому засіданні 11 вересня 2009 року позивач підтримав позовні вимоги, просить задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача-1 проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки в апеляційному порядку не скасовано та не визнано недійсними постанови ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій.
Представник відповідача-2 зазначив, що до повноважень Держказначейства не входить контроль за обґрунтованістю та своєчасним внесенням обов'язкових платежів до бюджету, у т.ч. по сплаті виконавчого збору; надав пояснення щодо порядку повернення коштів Державного бюджету, які були помилково або надмірно зараховані до бюджету та просить суд прийняти рішення згідно з урахуванням даних пояснень.
В судовому засіданні 11 вересня 2009 року оголошено перерву до 16 вересня 2009 року.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2008 року господарським судом Херсонської області було видано наказ на виконання рішення по справі №15/461-07 про стягнення з Колективного підприємства Центру науково-технічної творчості „Потенціал”, м. Херсон на користь приватного підприємця Щербини А.М., м. Херсон 8289 грн. 20 коп.
19.09.2008 року Відділом державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні було відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу та запропоновано боржнику добровільно виконати наказ суду до 25.09.2008 року. Однак, в порушення вимог статті 24 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчий орган не надав можливості позивачеві добровільно виконати рішення суду по справі №15/461-07, оскільки не направив на його адресу постанову про відкриття виконавчого провадження та належним чином не попередив останнього про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
03 жовтня 2008 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів КП ЦНТТ „Потенціал”, а 05 листопада 2008 року -постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження.
30 вересня 2008 року державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 828,92 грн., а 17.10.2008 року -постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 25 грн. Доказів фактичного направлення (вручення) боржникові копій зазначених постанов виконавчим органом суду не надано.
На теперішній час Запорізьким апеляційним господарським судом вже встановлено факти, які мають істотне значення для оцінки правовідносин у поточному спорі, зокрема, постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2009 року у справі №15/461-07 визнано недійсними постанову Відділу державної виконавчої служби Суворовського РУЮ у м. Херсоні від 03.10.2008 року про арешт коштів КП ЦНТТ „Потенціал” та постанову від 05.11.2008 року про арешт майна КП ЦНТТ „Потенціал” та оголошення заборони на його відчуження.
Зазначена постанова набрала законної сили, тому встановлені нею факти не повинні доводитись знову при вирішенні справи №17/4-09 в порядку статті 35 ГПК України. Сторонами у справі №17/4-09 факти, викладенні у постанові апеляційної інстанції по справі №15/461-07 в загальному порядку не спростовані, а норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав зазначеної постанови у справі №15/461-07.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі №48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівним той факт, що постанова Відділу державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні від 03.10.2008 року про арешт коштів КП ЦНТТ „Потенціал” та постанова від 05.11.2008 року про арешт майна КП ЦНТТ „Потенціал” та оголошення заборони на його відчуження були прийняті з порушенням норм Закону України „Про виконавче провадження” та законних прав та інтересів Колективного підприємства Центр науково-технічної творчості „Потенціал”, причому цей факт не може ставитись судом під сумнів та є таким, що виключає необхідність додаткового доведення зазначених обставин та фактів.
Згідно частини другої ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, повноваження та дії органу ДВС (відповідача) повинні здійснюватись у відповідності до Закону України „Про державну виконавчу службу”, Закону України „Про виконавче провадження” та інших законів України.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” встановлено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір відповідно до статей 45, 46 Закону України „Про виконавче провадження” стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово.
Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими в ч.2 ст.24 Закону України „Про виконавче провадження”, і був нереальним.
В даному випадку позивач навіть не був обізнаний про факт винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2008 року та встановлення строку для добровільного виконання наказу господарського суду по справі №15/461-07.
Згідно статті 46 Закону України „Про виконавче провадження” для обґрунтованого стягнення виконавчого збору необхідно простежити процедуру виконавчого провадження для визначення моменту стягнення виконавчого збору державним виконавцем та врахувати тісний зв'язок між невиконанням рішення та стягненням виконавчого збору.
Суд констатує, що дії виконавчого органу щодо винесення постанови від 30.09.2008 року про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 828,92 грн. та постанови від 17.10.2008 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 25,00 грн. суперечать нормам законодавства і є неправомірними, оскільки позивачеві не було надано можливості виконати наказ суду у добровільному порядку без примусового стягнення заборгованості, що підтверджується постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2009 року по справі №15/461-07.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 2 статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Згідно з приписами статті 1166 Цивільного Кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому суд констатує, що неправомірність дій виконавчого органу при проведенні виконавчого провадження підтверджуються відповідним судовим рішенням - постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2009 року по справі №15/461-07, яка має преюдиційне значення для даної справи про відшкодування збитків.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору може бути скасована за поданням державного виконавця начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. Про факт скасування рішення господарського суду Херсонської області по справі №15/461-07, на виконання якого було видано наказ за яким проводилось виконавче провадження, було зазначено в постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 13.03.2009 року у справі №15/461-07. Натомість, виконавчим органом не було вжито належних заходів щодо повернення позивачеві помилково стягнутої суми виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Таким чином наведене спростовує доводи відповідача-1 в частині нескасування судом апеляційної інстанції постанов виконавчого органу про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Матеріалами справи підтверджується, що виконавчий збір в сумі 828 грн. 92 коп. було стягнуто Відділом виконавчої служби з позивача на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.09.2008р. та перераховано на користь держави платіжними дорученнями №4731 від 21.10.2008 року та №5070 від 19.11.2008 року (а.с.63).
Витрати на проведення виконавчих дій в сумі 25,00 грн. стягнуто з відповідача на підставі постанови Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.10.2008 року та перераховано на потреби Державної виконавчої служби, що підтверджується розрахунком державного виконавця про перерахування від 16.10.2008 року (а.с.62).
Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” встановлено, що в справах про розгляд позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що згідно статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" органом стягнення виконавчого збору до державного бюджету визначено державну виконавчу службу.
Відповідно до вимог ч.2 статті 50 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать до Державного бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
З метою реалізації цієї норми Бюджетного кодексу України наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2002 року за №1000/7288) затверджено Порядок повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів); пунктом 1.3 якого передбачено, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України шляхом оформлення розрахункових документів.
Відповідно до пункту 1.5 зазначеного Порядку повернення сплачених платежів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України з обов'язковим зазначенням обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі надається платником до органу Державного казначейства України разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Згідно ч.5 статті 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Як вже зазначалося, факт перерахування коштів - виконавчого збору в сумі 828,92 грн. в доход державного бюджету підтверджується матеріалами справи, а саме копіями платіжних доручень №4731 від 21.10.2008р. та №5070 від 19.11.2008р. (а.с.63).
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині повернення 828 грн. 92 коп. виконавчого збору обґрунтованими та зобов'язує Управління Державного казначейства України у Херсонській області повернути їх на рахунок позивача.
Судом встановлено, що частина коштів, стягнутих виконавчою службою, а саме 25,00 грн., були використані нею без перерахування до бюджету, що відповідає приписам статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення 101 грн. 43 коп. інфляційних втрат. З огляду на приписи статті 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції нараховується в разі прострочення боржником грошового зобов'язання. В даному випадку правовідносини між сторонами у спорі виникли не з грошових зобов'язань, а з інших підстав, в зв'язку з чим нарахування інфляційних витрат є необґрунтованим; тому в задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Щодо вимоги про стягнення 150,00 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З аналізу чинного законодавства вбачається, що відшкодуванню підлягають лише адвокатські послуги, які відповідно до ст. 44 ГПК України входять до складу судових витрат та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки наведеною вище нормою передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.
Втім, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката.
Таким чином, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг не є судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті правової допомоги в сумі 150 грн.00коп. не є документально обґрунтованою, є недоведеною, а тому такою, що підлягає залишенню без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.
Не підлягають також задоволенню вимоги щодо стягнення 51 грн. державного мита, сплаченого позивачем при подачі апеляційної скарги по справі №15/461-07 та 186,07 грн. витрат на відрядження до Запорізького апеляційного господарського суду для оскарження постанови ДВС, оскільки питання відшкодування зазначених сум мало вирішуватись в межах апеляційного провадження по справі №15/461-07.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В судовому засіданні за згодою позивача та представника відповідача-2 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі наведених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст.44, 49, 81, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне Управління Державного казначейства України у Херсонській області (м. Херсон, вул. Комсомольська, буд. 21, розрахунковий рахунок невідомий) повернути на рахунок Колективного підприємства "Центр науково-технічної творчості "Потенціал", (м. Херсон, вул. Декабристів, буд. 41 кв. 7, код ЗКПО 05842264, р/р 26008300 в УСБ м. Херсона, МФО 352015) помилково перерахований Відділом Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції виконавчий збір в сумі 828,92 грн. (вісімсот двадцять вісім грн. 92 коп.).
3. Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні (м. Херсон, вул. Фрунзе, буд. 2, розрахунковий рахунок невідомий) на користь Колективного підприємства "Центр науково-технічної творчості "Потенціал" (м. Херсон, вул. Декабристів, буд. 41 кв. 7, код ЗКПО 05842264, р/р 26008300 в УСБ м. Херсона, МФО 352015) - 25 грн. (двадцять п'ять грн.), як помилково стягнутих витрат на проведення виконавчих дій.
4. Стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні (м. Херсон, вул. Фрунзе, буд. 2, розрахунковий рахунок невідомий) на користь Колективного підприємства "Центр науково-технічної творчості "Потенціал" (м. Херсон, вул. Декабристів, буд. 41 кв. 7, код ЗКПО 05842264, р/р 26008300 в УСБ м. Херсона, МФО 352015) 73 грн. 04 коп. (сімдесят три грн. 04 коп.) державного мита та 225 грн. 58 коп. (двісті двадцять п'ять грн. 58 коп.) витрат на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. Позовні вимоги в частині стягнення 150 грн. витрат на правову допомогу залишити без розгляду.
6. В решті позову в частині стягнення 338 грн. 50 коп. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Сулімовська М. Б.
Дата підписання рішення, виготовленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України
16.09.2009р.