Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" серпня 2009 р. Справа № 59/171-09
вх. № 5469/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Оганян Л.А., за довіреністю №01-62юр/5324 від 08.07.2009р.
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод", м. Дергачі
до Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
про зобов'язання вчинити певні дії та переукласти договір
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить зобов"язати відповідача встановити дозволену потужність позивачу на рівні 13 МВА, як визначену технічними умовами від 13.08.1974р. № 23-299/5, без додаткової плати за приєднання та отримання нових технічних умов, зобов"язати відповідача переукласти з позивачем договір про постачання електричної енергії. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позивач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог заявленого позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.9498), поданому через канцелярію господарського суду, який долучається судом до матеріалів справи.
Ухвалою від 13.07.2009р. суд попередив сторони про те, що у разі неявки сторони в судове засідання суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
28 квітня 2007 року між РВ Фонду Державного майна України по Харківській області та ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" був укладений договір оренди цілісного майнового комлексу державного підприємства "Дергачівський державний моторобудівний завод".
Відповідно до ст. 14, 15 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", п. 1.7. договору оренди від 28.04.2007р. та на підставі наказу інпромполітики України № 263 від 24.05.2007р. підприємство "Дергачівський державний моторобудівний завод" було припинено шляхом реорганізації через приєднання до орендоря за договором оренди - ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод", що також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію підприємства "Дергачівський державний моторобудівний завод" з відміткою про припинення юридичної особи 11.12.2007р.
Таким чином, ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" є правонаступником підприємства "Дергачівський державний моторобудівний завод".
ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" має повноваження щодо укладення договорів з електропередавальною організацією та/або постачальником електричної енергії, про що зазначено в листі РВ ФДМУ по Харківській області від 11.02.2008р. № 06-1079.
30.07.2002р. між підприємство "Дергачівський державний моторобудівний завод" та Акціонерною компанією "Харківобленерго" був укладений договір на користування електричною енергією № 53-002.
Після припинення підприємства "Дергачівський державний моторобудівний завод" ТОВ "Дергачівський моторобудівний завод" (позивач по справі ) звернувся до Акціонерної компанії "Харківобленерго" (відповіач по справі) з проханням переукласти з ним договір про постачання електричної енергії (листи № 140 від 20.12.2007р., № 9 від 25.01.2008р.).
В позовних вимог позивач просить зобов"язати відповідача: 1. встановити дозволену потужність позивачу на рівні 13 МВА, як визначену технічними умовами від 13.08.1974р. № 23-299/5, без додаткової плати за приєднання та отримання нових технічних умов; 2. зобов"язати відповідача переукласти з позивачем договір про постачання електричної енергії.
В обгрунтування п. 1 заявлених позовних вимог стосовно узгодження обсягів дозволеної потужності позивач зазначає, що листом відповідача № 01-54-філ з-да Малишева/264 від 26.02.2008р. позивачу було підтверджено дозволену потужність 3500 кВт по ІІІ категорії надійності елекропостачання від власносї підстанції ПС-110/10 кВ "філія заводу Малишева", що знаходиться на балансі позивача, потужністю 16 МВА. А приєднана потужність електроустановок заводу відповідно до виданих під час його проектування та виконаних будівництвом технічних умов технічних умов від 13.08.1974р. № 23-299/5 складала 13 МВА, що виділені для потреб заводу з загальної потужності підстанції 16 МВА.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав щодо п. 1 позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорівЮ що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.
Враховуючи вищевикладене у суду є підстави для припинення провадження по справі згідно п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір щодо встановлення дозволеної потужності позивачу на рівні 13 МВА, як визначеної технічними умовами від 13.08.1974р. № 23-299/5, без додаткової плати за приєднання та отримання нових технічних умов не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав щодо п. 2 позовних вимог про зобов"язання відповідача переукласти з позивачем договір про постачання електричної енергії суд виходить з наступного.
Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України ч.2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині зобов'язання відповідача переукласти договір не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений якимось договором, укладеним між сторонами. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази досудового врегулювання спору у відповідності до положень ст.ст. 5, 6 Господарського процесуального кодексу України. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.
Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним ст.2 Закону України "Про судоустрій" (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).
Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В частині позовних вимог щодо зобов"язання відповідача (Акціонерної компанії "Харківобленерго") встановити дозволену потужність позивачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод") на рівні 13 МВА, як визначену технічними умовами від 13.08.1974р. № 23-299/5, без додаткової плати за приєднання та отримання нових технічних умов провадження у справі припинити.
В частині позовних вимог щодо зобов"язання відповідача (Акціонерної компанії "Харківобленерго") переукласти з позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Дергачівський моторобудівний завод") договір про постачання електричної енергії в задоволенні позову відмовити.
Суддя
/Повний текст рішення підписано 20.08.2009р.
Справа № 59/171-09/