Постанова
Іменем України
20 липня 2006 року
Справа № 20-4/090
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Маслової З.Д.,
суддів Антонової І.В.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Лазарева К.С.
за участю представників сторін:
позивача: Кухаренко В.М., довіреність № 04-280 від 23.05.2006
відповідача : Хлебінська Л.І.- директор, Хаустов В.Я., довіреність № 8 від 31.03.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 07.06.2006 у адміністративній справі № 20-4/090
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а,Севастополь,99011)
до Відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" (вул. Сімферопольська, 2,Севастополь,99003)
про стягнення 4816,00 грн. штрафних санкцій за 2002 рік
Постановою господарського суду міста Севастополя від 07.06.2006 у справі №20-4/090 у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.1991 є різновидом адміністративно - господарських санкцій, у зв'язку з чим для обчислення строку їх стягнення сторони повинні керуватися нормами статті 250 Господарського кодексу України, згідно якої діє 6 місячний строк, але не більше року для їх стягнення, який позивач пропустив, незважаючи на те, що відповідач не виконав у 2002 році вимог закону про створення одного робочого місця для працевлаштування інвалідів.
В апеляційній скарзі Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що згідно статті 249 Господарського кодексу України стягнення адміністративно - господарських санкцій здійснюється на підставі рішень, винесених органами державної влади або органами місцевого самоврядування. В даному випадку Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів у разі порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» №875-12 від 21.03.1991, не виносить самого рішення, оскільки обов'язок відповідача сплачувати штрафні санкції до Державного бюджету передбачений Законом. Таким чином, норми статей 238, 241,249,250 Господарського кодексу України не розповсюджуються на вказані правовідносини.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, представники відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду без змін.
При апеляційному розгляді справи в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України Севастопольський апеляційний господарський суд вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, як винесена з порушенням норм матеріального і процесуального закону.
Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами України відповідно до статті 8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.1991 в редакції закону від 05.07.2001, що діяла на період виникнення правовідносин.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» фінансування робіт по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.
Предметом спору по справі є правомірність стягнення штрафних санкцій за не створення у 2002 році 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів з Відкритого акціонерного товариства «Завод Южреммаш».
Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства «Завод Южреммаш про стягнення штрафних санкцій в сумі 4816,00 грн. за порушення відповідачем положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» № 875-XII від 21.03.1991, яке виразилося в тому що, в 2002 році відповідач не створив 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.1991 в редакції від 05.07.2001, яка діяла в період спірних правовідносин, для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної кількості працюючих, якщо кількість працюючих від 15 до 25 чоловік - встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форма 10-ПІ- поштова - річна, наданого Відкритим акціонерним товариством «Завод Южреммаш» до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 02.06.2003 вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 52 особи, складає 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, працюючих інвалідів 1, фонд оплати праці штатних працівників складає 240,8 тис.грн., середня заробітна плата штатного працівника складає 4816,00 грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця 4816,00 грн. (аркуш справи 4).
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів листом № 03-468 від 27.05.2003 повідомило підприємство про необхідність виправлення недоліків відносно розрахунку чисельності працюючих інвалідів згідно з Інструкцією статистичної чисельності працівників та надання відкоригованого звіту в строк до 03.06.2003 (аркуш справи 7).
02.06.2003 Відкрите акціонерне товариство “Завод “Южреммаш» надало до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відкоригований звіт за 2002 рік, однак вказані недоліки не усунути. (аркуш справи 52).
Згідно до розрахунку позивача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у ВАТ “Завод “Южреммаш» склав 2 місця від загальної кількості працюючих на підприємстві (52 особи), фактично на підприємстві працював 1 інвалід. Середня річна заробітна плата на підприємстві за 2002 рік склала 4816,00 грн.
Таким чином, сума штрафних санкцій із розрахунку середньорічної заробітної плати по підприємству складає 4816,00 грн., які відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих, коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001, підприємства, на яких працює 15 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом (форма 10-ПІ поштова - річна).
У пункті 14 Положення №314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Таким чином, Законом встановлено, що направленню інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню органів, передбачених статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.1991 в редакції Закону від 05.07.2001.Відповідач не надав доказів того, що у 2002 році ним були прийняті заходи по створенню робочого місця для працевлаштування інвалідів.
Доказів того, що протягом 2002 року відповідач надавав зазначеним органам інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, суду не надано, хоча в силу статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна доказати ті обставини , на які вона посилається у підтвердження своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до пункту З Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно довідки МСЕК №175 від 19.10.2004, за період з 01.01.2002 до 01.10.2004 була проведена атестація 155 робочих місць на 9 підприємствах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про атестацію робочих місць інвалідів» №442 від 01.08.1992, однак подані Відкритим акціонерним товариством “Завод “Южреммаш» у цьому списку не значиться, тобто атестацію робочих місць не проводило (аркуш справи 6).
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів передує вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів, що відповідачем не виконано.
Крім того, відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку. Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" містить перелік загальнодержавних платежів та зборів до яких не відносяться санкції передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням викладеного, відповідачем не виконано покладених на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Положенням «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів» обов'язків щодо створення у 2002 році 1 робочого місця для забезпечення працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій.
Розмір штрафних санкцій визначається розміром середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі або організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, з числа робочих місць, встановлених нормативом (Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві), затверджена наказом Мінстату України від 07.07.1995 №171, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.
Сума коштів штрафних санкцій, за не створення у 2002 році 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів становить 4816,00 грн. (240800:50= 4816,00 грн. , 4816,00 грн. х 1= 4816,00 грн.).
Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та відповідно до пункту 3 «Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно 15 квітня року, який наступає за звітним, сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до прикінцевих положень Господарського кодексу України Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку (частина перша пункту 5).
З викладених приписів чинного законодавства випливає, що оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій у цій справі є 2002 рік, то штрафні санкції повинні були сплачені відповідачем не пізніше 15 квітня 2003 року. А отже, припис статті 250 Господарського кодексу України не може бути застосованим до спірних відносин, так як Господарський кодекс України введено в дію з 01.01.2004.
Така правова позиція викладена в постанові Вищого Господарського суду України від 08.11.2005 зі справи №20-9/169.
Керуючись пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, пунктом 3 статті 205, статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 07.06.2006 у справі №20-4/090 скасувати.
3. Прийняти нову постанову:
"1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерним товариством “Завод “Южреммаш» (вул. Сімферопольська,2, місто Севастополь,99003, відомостей про рахунки немає) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, відомостей про рахунки немає ) штрафні санкції в сумі 13857,00 грн.
3. Стягнути з Відкритого акціонерним товариством “Завод “Южреммаш» (вул. Сімферопольська,2, місто Севастополь,99003, відомостей про рахунки немає) в доход бюджету України державне мито у сумі 3,40 грн."
4. Господарському суду міста Севастополя доручити видати виконавчі документи. "
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний термін.
Головуючий суддя З.Д. Маслова
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава