Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
20.07.2009
Справа №2-17/2873-2009
За позовом ТОВ «Крим-Антарес»
До відповідача Фізичної особи - підприємця Болтути Олександра Юрійовича
про стягнення 40 697,00 грн. основного боргу та 5630,90 грн. неустойки
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Авчиян А.Х., керівник
Від відповідача - не з'явився
За участю - Солод А.А.
Сутність спору: Згідно позову та уточнення до нього позивач просить стягнути з відповідача 40 697,00 грн. основного боргу та 5630,90 грн. неустойки у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору № 33 від 21.10.2008 року.
Згідно ст.22 ГПК України уточнення позовних вимог є правом позивача.
Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення, що також відповідає практиці розгляду вказаних питань Севастопольським апеляційним господарським судом (постанова від 06.04.2004 року по справі №2-17/896-2002).
При цьому також необхідно відмітити, що зменшення позовних вимог права та інтереси відповідача порушувати не може.
Таким чином, позовні вимоги вважаються заявленими згідно уточнення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не представив. Про слухання справи відповідач повідомлений рекомендованою кореспонденцією, вручення якої підтверджене поштовим повідомленням про вручення та реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції.
Солод Андрій Анатолійович (комерційний директор ТОВ «Крим-Антарес») в поясненнях підтверджує, що Болтута О.Ю. придбав гіпсокартон по видатковій накладній № КА-0000274 від 22.10.2008 року на суму 26 607,00 грн. та видатковій накладній № КА-0000290 від 30.10.2008 року на суму 24 990,00 грн. А також підтверджує, що Болтута О.Ю. особисто підписував вищезазначені накладні, а також інші документи, пов'язані з угодою (договори, специфікації, довіреність, завіряв копії свого паспорту, свідоцтва) в його присутності.
По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Згідно п. 1.1 Договору № 33 від 21.10.2008 року Продавець (ТОВ «Крим-Антарес») зобов'язується передати у власність Покупця (Фізичної особи-підприємця Болтути О.Ю) гіпсокартонні листи (товар), а покупець зобов'язується прийняти їх і оплатити.
Згідно п. 5.2 договору за порушення термінів оплати продавець має право стягнути з покупця штраф в розмірі 5% за кожен тиждень прострочення платежу. Сплата штрафу не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно Додаткової угоди від 22.10.2008 року до Договору № 33 від 21.10.2008 року, укладеної між ТОВ «Крим-Антарес» та СПД Болтутою О.Ю. розрахунки за товар, що поставляється, здійснюються в грошовій формі відповідно до чинного законодавства. Форма розрахунків - відстрочка платежу, з моменту відгрузки на 7 (сім) календарних днів. Моментом проведення оплати вважається момент зарахування коштів на рахунок продавця.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:
Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються цим договором і нормами, що відносяться до договорів.
У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підставам недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.
При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі давати оцінку договору на предмет його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.
Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.
В постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.
Зацікавленою особою не надано доказів того, що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.
При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.
Таким чином суд вправі розглядати справу по тім матеріалам, яки надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отримання відповідачем товару від позивача підтверджено видатковими накладними № КА-0000274 від 22.10.2008 року на суму 26607,00 грн., № КА-0000290 від 30.10.2008 року на суму 24990,00 грн.
Згідно Претензії позивача від 24.04.2009 року, вих. № 39/09, про отримання якої відповідачем є поштове повідомлення, позивач просить відповідача погасити основну суму боргу 40697,00 грн., та суму пені 50619,98 грн., а також вказує, що у випадку непогашення заборгованості в строк до 30.04.2009 року у повному обсязі, ТОВ «Крим-Антарес» буде звертатися до суду.
Відповідач не оскаржує отримання товару.
Більш того, Солод Андрій Анатолійович (комерційний директор ТОВ «Крим-Антарес») в поясненнях підтверджує, що Болтута О.Ю. придбав гіпсокартон по видатковій накладній № КА-0000274 від 22.10.2008 року на суму 26 607,00 грн. та видатковій накладній № КА-0000290 від 30.10.2008 року на суму 24 990,00 грн. А також підтверджує, що Болтута О.Ю. особисто підписував вищезазначені накладні, а також інші документи, пов'язані з угодою (договори, специфікації, довіреність, завіряв копії свого паспорту, свідоцтва) в його присутності.
Більш того, згідно виписок банку відповідач частково сплачував кошти за товар.
Відповідачем не представлено доказів погашення боргу в сумі позову.
Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Якщо борг буде сплачено в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.
По суті указана в п. 5.2 договору штрафна санкція є пенею, тобто, неустойкою.
Так, згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд вважає, що відносно дня прострочки, про що вказується в ст. 549 ЦК України та тижня прострочення, про що вказується в п. 5.2 договору, можливе застосування передбаченої ст. 8 ЦК України аналогії.
Окрім цього, вказана відповідальність, передбачена договором, який не визнаний недійсним в будь-якій частині, та відповідно, не приймати до уваги вказану неустойку у суду підстав не існує.
Сума неустойки, в розмірі 5630,90 грн., яка вказана в заяві про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, не перевищує суму, розраховану згідно пункту 5.2 договору.
При викладених обставинах суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу відповідачем.
Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 904 від 26.05.2009 року на суму 1081,06 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 905 від 26.05.2009 року на суму 312,50 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Так, з відповідача підлягає стягненню 40 697,00 грн. основного боргу та 5630,90 грн. неустойки, разом на суму 46 327,9 грн.
Державне мито в даному випадку повинно складати 463,28 грн. (1% від 46 327,9 грн.)., тоді як воно слачене позивачем на суму 1081,06 грн.
Таким чином, позивачу підлягає поверненню 617,78 грн. зайво сплаченого державного мита.
Згідно статті 84 ГПК України в рішенні суду вказується про повернення мита. Згідно ч. 2 статті 47 ГПК України про повернення мита видається довідка.
Судові витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу сплачені відповідно до вимог законодавства, та зменшувати їх суму у суду підстав не існує.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності Болтута Олександра Юрійовича (адреса: 98300, м. Керч, вул. Кірова б. 119, кв. 30, ідентифікаційний номер 2263415491; п/р 2600030015133 у Відділенні № 6 КФ «Виейби Банк», МФО 308047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Антарес» (юридична адреса: 95048, м. Сімферополь, вул. Зенітна б. 72, к. 411; фактична адреса: 95043, м. Сімферополь, вул. Київська б. 138; код ЄДРПОУ 30317600; п/р 26000011031700 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) 40 697,00 грн. основного боргу; 5630,90 грн. неустойки; судові витрати з державного мита в сумі 463,28 грн., та 312,50 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Крим-Антарес» (юридична адреса: 95048, м. Сімферополь, вул. Зенітна б. 72, к. 411; фактична адреса: 95043, м. Сімферополь, вул. Київська б. 138; код ЄДРПОУ 30317600; п/р 26000011031700 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) із Державного бюджету 617,78 грн. зайво сплаченого державного мита.
Видати довідку.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.