Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 206
Іменем України
04.08.2009
Справа №2-6/2848-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморський берег», м.Севастополь,
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротехно-плюс», м. Київ,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурзуфський», м. Білогірськ,
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Конверсія», м. Київ,
4. Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації», м. Ялта
про визнання недійсною мирову угоду.
Суддя В.М. Шкуро
Представники:
Від позивача - не з'явився, повідомлений належним чином.
Від відповідачів:
ТОВ «Конверсія» - Войцеховський А.Є., представник, довіреність 10.06.2008р.
Від решти сторін - представники не з'явились, повідомлені належним чином.
Суть спору: ТОВ «Чорноморський берег» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до ТОВ «Євротехно-плюс», ТОВ «Гурзуфський», ТОВ «Конверсія», Комунального підприємства «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсною мирової угоди, укладеної 19.12.2008р. між сторонами, яка затверджена ухвалою господарського суду АР Крим від 19.12.2008р. у справі №2-8/10800-2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювана мирова угода від імені ТОВ «Чорноморський берег» укладена та представлена на затвердження суду неповноважною на вчинення такого правочину особою - представником по довіреності Войцеховським А.Є., оскільки згідно з пунктом 8.6.16 Статуту ТОВ «Чорноморський берег» вирішення питання відчуження будь-якого нерухомого майна товариства відноситься до виключної компетенції зборів учасників товариства. А відповідно до пункту 8.6.10 Статуту лише збори учасників товариства вповноважені затверджувати договори (угоди, в тому числі і мирові), укладені на суму, що перевищує 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
В силу положень пунктів 8.9, 8.10 та 8.11 Статуту директор товариства не уповноважений видавати довіреності на вчинення дій від імені усього товариства, в тому числі і від імені зборів учасників, а підписує довіреність представникам, вповноваженим лише на виконання його власних функцій.
Позивач оспорює мирову угоду, яка за своїм змістом є правочином тому, що є документальним оформленням дій сторін, які набувають, змінюють, припиняють цивільні права та обов'язки. А отже, на думку позивача, мирова угода, як і будь-який інший право чин, може бути оскаржена у судовому порядку, що знаходить своє підтвердження у судовій практиці (постанова Вищого господарського суду України від 14.10.2008р. у справі №24/489).
Представники відповідачів - ТОВ «Гурзуфський» та КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» у засідання суду не з'явились, про час розгляду справи повідомлені рекомендованою кореспонденцією, відзиви на позов з обґрунтуванням своїх заперечень не надали.
14.07.2009р. господарським судом АР Крим отримано письмове клопотання представника ТОВ «Конверсія» Войцеховського А.Є. про припинення провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарському суду.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності зі статтею 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд -
встановив:
Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.12.2008р. по справі №2-8/10800-2008 затверджена мирова угода, яка укладена 19.12.2008р. між ТОВ «Гурзуфський», ТОВ «Чорноморський берег», ТОВ «Конверсія», КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» та ТОВ «Євротехно-Плюс».
Відповідно до умов вказаної мирової угоди право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 18.10.2007р., згідно якого ТОВ «Чорноморський берег» виступив іпотекодавцем, яким є нерухоме майно у складі:
комплексу нежитлових будівель, реєстраційний номер 11842140, загальною площею 1 628, 3 кв.м., що складається із: основної частини літ А, площею 1 282,0 кв.м., туалету літ Б, площею 75,9 кв.м., гаражу літ. В, площею 29,3 кв.м., бані літ Г, площею 18,8 кв.м., навісу (прохідна) літ Д, площею 21,1 кв.м., волнолому морського ІV з навісом літ Ж, площею 201, 2 кв.м. та споруд з №1 по №29, що розташоване за адресою: АРК м. Ялта вул. Дражинського,37;
будівлі автопавільйону пляжного комплексу санаторія навіс літ. Е, реєстраційний номер 15383352, загальною площею 75,0 кв.м., що розташована за адресою: АРК м. Ялта вул.Дражинського, 37,
перейшло від ТОВ «Чорноморський берег» (іпотекодавець) до ТОВ «Євротехно-Плюс».
Позивач вважає, що ця мирова угода від імені ТОВ «Чорноморський берег» укладена та представлена на затвердження суду неповноважною на вчинення такого правочину особою - представником по довіреності Войцеховським А.Є., у зв'язку з чим, позивач просить суд визнати її недійсною.
Дослідивши надані сторонами у підтвердження своїх доводів і заперечень докази, заслухав пояснення представників сторін, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу.
Позивач розглядає затверджену судом мирову угоду як правочин, направлений на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Недійсність правочину обґрунтовує тим, що він укладений та підписаний від імені ТОВ «Чорноморський берег» представником Войцехівським А.Є., тоді як відповідно до пункту 8.6.10 Статуту лише збори учасників товариства вповноважені затверджувати договори (угоди, в тому числі і мирові), укладені на суму, що перевищує 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Директор товариства в силу положень пунктів 8.9, 8.10 та 8.11 Статуту не уповноважений видавати довіреності на вчинення дій від імені усього товариства, в тому числі і від імені зборів учасників, а підписує довіреність представникам, вповноваженим лише на виконання його власних функцій.
Вирішуючи заявлене представником ТОВ «Конверсія» Войцеховським А.Є. клопотання про припинення провадження у справі суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 2 статті 22 Закону України «Про судоустрій України» передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивача і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, визначені у статті 1 цього кодексу.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Враховуючи, що сторонами у даній справі є юридичні особи, а спір між цими особами виник з приводу укладення ними мирової угоди, якою врегульовані взаємні права і обов'язки сторін щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто з господарських правовідносин, законних підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України суд не вбачає.
Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 78 ГПК України про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з приписами пункту 7 статті 80 цього Кодексу, згідно з якими суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а частиною четвертою цієї статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено.
Виходячи із змісту наведених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акта - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.
Отже, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною у позовному провадженні оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Така позиції дотримується Верховний Суд України у прийнятій 20.01.2009р. постанові про скасування рішень господарських судів попередній інстанцій у справі №24/489, на яку посилається позивач в обґрунтування можливості визнання недійною у позовному провадженні затвердженої господарським судом мирової угоди.
Статтею 16 ЦК України визначений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відтак, визначаючи у позовній заяві предмет позову, а по іншому спосіб захисту свого порушеного цивільного права або інтересу, позивач зобов'язаний використовувати ті способи захисту, які передбачені законом або договором. Невірно вибраний спосіб захисту порушеного права тягне за собою відмову у позові.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обраний позивачем предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав. Це є підставою для відмови у позові.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 04 серпня 2009 року.
Рішення оформлене відповідно до статті 84 ГПК України і підписане 10 серпня 2009 року.
На підставі викладено, керуючись ст.49, 82-84, 85, ГПК України, суд -
У позові відмовити повністю.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Шкуро В.М.