Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303
Іменем України
23.06.2009
Справа №2-17/2572-2009
За позовом Фізичної особи - підприємця Лук'янова Віталія Олександровича
До відповідача ВАТ «Крименерго»
про спонукання виконувати договір
Суддя В.І. Гайворонський
Від позивача - Гончаров П.Ю., представник
Від відповідача - не з'явився
Суть спору: Позивач згідно з позовом просить спонукати відповідача виконувати договір про поставку електроенергії № 1045 від 20.05.2005 року між СПД Лук'яновим В.О. та ВАТ «Крименерго» в особі Сімферопольського РЕМ належним чином, у зв'язку з його неналежним виконанням.
Відповідач відзиву на позов не надав.
У судовому засіданні по справі оголошену вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд -
Згідно п.1 Договору про поставку електричної енергії № 1045 від 20 травня 2005 року Поставник (ВАТ «Крименерго») поставляє електричну енергію Споживачу (Лук'янову Віталію Олександровичу), а Споживач сплачує поставнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини енергозберігання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ППЄЄ) згідно умов цього Договору та додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.
Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:
Згідно матеріалів справи на теперішній час Договір про поставку електричної енергії № 1045 від 20 травня 2005 року відповідачем виконується.
Так, позивачем не надано доказів того, що електрична енергія йому не поставляється.
Ст. 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, які надані зацікавленими особами.
Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати до справи після винесення рішення по справі.
Більш того, із підстав позову витікає, що відповідач лише має наміри припинити поставку електричної енергії.
Тобто, позов не обґрунтовується тим, що електрична енергія не поставляється .
Таким чином, немає підстав вважати, що право позивача порушене, та відповідач не виконує обов'язків за договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України суд може захистити порушене право.
Однак, на цей час право позивача не порушене.
Оскільки право позивача в цей час не порушене, підстав для задоволення позову на цей час не існує, що також відповідає практиці розгляду аналогічних питань Вищім Господарським Судом України (постанова Вищого Господарського Суду України від 15 листопада 2007 року № 2-29/7035-2007).
Необхідно також відмітити, що позивач вказує про те, що він не має заборгованості по сплаті за отриману електричну енергію за договором.
Однак, доказів щомісячної оплати за спожиту електричну енергію згідно п. 2.2.3 Договору ним не надано.
Тобто, позивач також не надав доказів щодо обставин, на які він посилається.
Окрім цього, позовна вимога не конкретна.
Так, у позовній вимозі не вказується, в якій саме частині необхідно спонукати відповідача виконувати договір.
Неконкретна вимога не може бути задоволена.
При цьому необхідно також відмітити, що згідно ч. 2 статті 22 ГПК України позивач вправі змінити підставу або предмет позову лише до прийняття рішення.
Таким чином, є декілька підстав, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 5 статті 49 ГПК України підстав для відшкодування позивачу судових витрат не існує.
На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.