Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122
Іменем України
06.08.2009
Справа №2-31/2518-2009
за позовом - Приватного підприємства «Молодіжний житловий комплекс Інвест» (98109, м.Феодосія, вул. Челнокова, 10)
до відповідача - Феодосійської міської ради (98100, м. Феодосія, вул. Земська, 4)
про спонукання до виконання певних дій
Суддя А.В.Привалова
Від позивача - Ключник О.С., дов. у справі
Від відповідача - Бартєнев О.В., дов. у справі
Обставини справи:
Приватне підприємство «Молодіжний житловий комплекс Інвест» звернулось до господарського суду АРК з позовом до Феодосійської міської ради про зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Феодосія, вул.Челнокова, 10, площею 0,3039 га., в редакції від 28.08.2007р.; зобов'язання відповідача передати земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, вул. Челнокова, 10, шляхом підписання акту приймання - передачі земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 28.08.2007р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано відмовляється від укладення до договору оренди землі в редакції від 28.08.2007 р., так як між позивачем та відповідачем були узгоджені усі істотні умови договору оренди землі від 28.08.2007 р., у тому числі й умови з розміру орендної плати, її формі та строках внесення, що повністю відповідає вимогам ч.2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», ст.180 ГК України та ст.638 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Вказує, що проект договору оренди землі від 28.07.2007р. був підготовлений радою і наданий підприємству, але з вини позивача не був підписаний, а потім після смерті міського голови підписати його у той редакції не уявлялось можливим. Зазначає, що на той час проект договору відповідав діючому земельному законодавству, але на день звернення позивача із даним позовом його редакція не відповідає приписам закону та рішенням Феодосійськоїї міської ради, зокрема, щодо розміру орендної плати. Також вказує на те, що відповідач не ухиляється від укладення договору оренди землі, доказів такого факту позивачем не надано. На думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позову через його необґрунтованість.
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Строк розгляду справи продовжувався за згодою сторін відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд,
Приватне підприємство «Молодіжний житловий комплекс Інвест» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АРК 22.09.2003 р. за №11451050001000405.
Рішенням 21 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради від 27.07.2007 р. №965 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки ПП «Молодіжний житловий комплекс «Інвест» вирішено затвердити проект землеустрою із зміни цільового призначення земельної ділянки приватному підприємству «Молодіжний житловий комплекс «Інвест» для обслуговування цеху з лісопильного, стругального виробництва та виробництва столярних виробів, код цільового використання - 1.10.5 (підприємства іншої промисловості) та передати в оренду на строк до 27.07.2056р. земельну ділянку розташовану за адресою: м.Феодосія, вул.Челнокова, 10, кадастровий номер 0111600000010100460, площею 0,3039 га, утому числі по угіддям: забудовані землі, землі, що використовуються у комерційних цілях 0,3039 га за рахунок земель підприємств іншій промисловості (ПП «МЖК «Інвест»), що увійшли у категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетиці, оборони та іншого призначення у межах м.Феодосії.
Пунктом 3 вказаного рішення зобов'язано ПП «МЖК «Інвест», зокрема, виконувати зобов'язання землекористувача відповідно до вимог ст.96 Земельного кодексу України, а також на протязі двох місяців після прийняття рішення виконати роботу по виносу в натуру меж земельної ділянки та оформити договір оренди землі.
Вказане рішення Феодосійської міської ради не оскаржувалось, не скасоване та не визнано недійсним, отже на час розгляду справи є чинним.
На виконання вказаного рішення Феодосійської міської ради 28.08.2007 р. між сторонами був підготовлений проект договору, проте за різними причинами підписаний не був.
Позивач вважає, що відповідач ухиляється від укладення договору оренди, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом за вирішенням переддоговірного спору про зобов'язання відповідача укласти договір оренди землі в редакції від 28.08.2007р.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог за викладених позивачем підстав позову з огляду на наступне.
Правовою підставою позову щодо обраного позивачем способу захисту свого права позивач визначає положення ст.181 Господарського кодексу України щодо вирішення переддоговірного спору. Вважає, що між сторонами були узгоджені усі істотні умови договору, зокрема, й щодо розміру орендної плати, однак відповідач не уклав договір.
В силу ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом даного спору є зобов'язання відповідача укласти договір оренди на земельну ділянку на умовах, запропонованих позивачем. При цьому позивач вказує на порушення його права на оренду земельної ділянки через ухилення відповідача від укладення договору оренди, що на думку позивача, слід врегулювати у судовому порядку згідно положень ст.181 ГК України
Проте, позивачем не доведено, що право позивача на оренду земельної ділянки порушене відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не відмовляється від укладення договору, але не згоден на його укладення на умовах, запропонованих позивачем. Відповідач вважає, що редакція договору від 28.08.2007р. суперечить діючому земельному законодавству та рішенням Феодосійської міської ради щодо встановлення ставок орендної плати за землю.
Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання позивача в якості підстави свого позову на загальні положення Господарського кодексу України щодо укладення господарських договорів, оскільки з огляду на положення ст.ст. 4, 148, 151, 290 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу земельні відносини; при врегулюванні правовідносин з оренди землі як основного національного багатства пріоритет мають норми спеціального законодавства.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно з ч.3 ст.16 Закону України "Про оренду землі", яка регламентує порядок надання земельної ділянки в оренду, у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» визначає істотні умови договору оренди землі. При цьому, частиною 3 цієї статті передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити усі істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п.1 ст.648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту.
Відповідно до ч.1 ст.649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі» підставою для укладення договору оренди землі і набуття права на оренду земельної ділянки, що знаходиться у комунальній власності, є рішення орендодавця.
При цьому, з огляду на приписи ст.648 Цивільного кодексу України, у своєму рішенні орендодавець має визначити основні умови надання земельної ділянки у оренду: його розмір, розташування, цільове призначення, строк оренди, розмір орендної плати, оскільки такі умови є обов'язковими для сторін при укладенні у подальшому договору оренди, зміст договору має відповідати ним у точності.
Але рішенням 21-й сесії 5-го скликання Феодосійської міської ради від 27.07.2007р. №965, яким передано у оренду позивачу земельну ділянку площею 0,3039 га, розташовану за адресою: м.Феодосія, вул.Челнокова, 10, кадастровий номер 0111600000010100460, не визначені всі основні умови надання земельної ділянки у оренду позивачу, зокрема, щодо розміру орендної плати.
Таким чином, проект договору оренди від 28.07.2007р. не можна вважати належною пропозицією (офертою) щодо укладення договору оренди землі на підставі рішення орендодавця, оскільки позивач не надав суду доказів щодо здійснення такої оферти відповідачу та доказів, що відповідач відмовив йому в укладенні договору на запропонованих умовах. Крім того, зміст проекту договору не відповідає змісту рішення орендодавця щодо основних істотних умов надання цієї ділянки у оренду позивачу.
Слід зазначити, що ст.21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі, розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін, проте він не може бути меншим за розмір земельного податку, що визначається відповідно до Закону України «Про плату за землю».
Як вже зазначалось, пунктом 3 рішення Феодосійської міської ради від 27.07.2007 р. №965 зобов'язано Приватне підприємство «Молодіжний житловий комплекс Інвест» на протязі двох місяців після прийняття рішення виконати роботу по виносу в натуру меж земельної ділянки та оформити договір оренди землі.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений рішенням строк договір оренди земельної ділянки укладений не був.
Позивач посилається на ті обставини, що Феодосійська міська рада ухилилась від підписання договору в редакції від 28.08.2007 р.
Проте відповідних доказів відмови в оформленні договору оренди земельної ділянки у вказаній редакції позивачем суду не надано.
Суду також не надано будь-яких доказів звернення позивача до Феодосійської міської ради з пропозицією оформлення договору оренди земельної ділянки в редакції від 28.08.2007 р.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.99р.).
Право позивача на оформлення договору оренди земельної ділянки виникло на підставі та відповідно до рішення Феодосійської міської ради від №965 від 27.07.2007 р., яким, зокрема, не встановлено розміру орендної плати.
Проте, як свідчать матеріали справи, позивач своєчасно не скористався правом наданим йому вказаним рішенням міської ради, і за вирішенням спору до суду звернувся з позовом лише у травні 20009 року, коли вже законодавцем були внесені зміни у ст.21 Закону України «Про оренду землі» щодо визначення розміру орендної плати.
З матеріалів справи вбачається, що Феодосійською міською радою було прийнято рішення №1842 від 28.11.2008р. «Про введення ставок орендної плати за землю», пунктом 1 якого встановлено розмір річної орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду в розмірі 3% від їх нормативної грошовій оцінки.
Рішенням №1345 від 26.01.2008 р. Феодосійської міської ради «Про міський бюджет на 2008р.» вирішено, що керуючись п.8 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», у зв'язку з внесенням змін в частину 4 статті 21 Закону України «Про оренду землі» яка встановлює, що річна орендна плата за земельні ділянки для інших категорій земель, що знаходяться у державній або комунальній власності, не може бути менш трьохкратного розміру земельного податку, який встановлюються Законом України «Про плату за землю», внести зміни у рішення 41 сесії 4 скликання від 30.09.2005 р. №2299 «Про введення ставок орендної плати за землю» та абзац 2 статті 1 читати у наступній редакції: «Встановити розмір річної орендної плати за земельні ділянки, що здаються в оренду та застосовуються для промисловості; рекреаційного призначення; громадського призначення; оздоровчого призначення у розмірі 3-х процентів їх нормативної грошової оцінки».
Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих повноважень, є обов'язковими для виконання усіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно проживають на відповідній території.
Матеріали справи свідчать, що вказані рішення в порядку, встановленому Законом України «Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», були опубліковані у місцевих засобах масової інформації, отже доведені до відома позивача.
Доказів скасування або недійсності зазначених рішень Феодосійської міської ради суду не надано, отже рішення є чинними на день розгляду справи.
Таким чином, розмір орендної плати був змінений законодавцем, що не залежить від волі сторін за договором, і є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до норм чинного законодавства та на підставі зазначених рішень, а також у зв'язку з тим, що на час прийняття вказаних нормативно-правових актів щодо встановлення розміру орендної плати, договір оренди земельної ділянки між сторонами укладений не був, Феодосійська міська рада обґрунтовано вважає, що договір оренди земельної ділянки повинен бути укладений на нових умовах, зокрема щодо істотної його умови - розміру орендної плати в частині збільшення ставок орендної плати за землю, адже відповідно до ст.19 Конституції України, а також ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономній Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Враховуючи те, що підставою для укладення договору оренди землі є відповідне рішення органу місцевого самоврядування, наявність такого рішення, про що свідчать матеріали справи, а також волевиявлення позивача щодо необхідності оформлення свого землекористування, суд вважає, що у позивача є право на укладення договору оренди земельної ділянки, але, з урахуванням положень чинного законодавства, які діють на час розгляду справи, зокрема, щодо встановлення розміру ставок орендної плати за землю, судом вбачається, що такий договір оренди повинний бути укладений з урахуванням зазначених норм закону та не суперечити ним.
Посилання позивача на те, що Феодосійська міська рада відмовила Приватному підприємству «Молодіжний житловий комплекс Інвест» в укладенні договору оренди земельній ділянки в редакції від 28.08.2007 р. та тім самим позбавила його права на підписання договору оренди, відповідно до вищевказаного рішення міської ради від 27.07.2007р. №965, судом до уваги не приймається, тому що позивачем не надано суду документально підтверджених доказів звернення позивача з пропозицією (офертою) щодо укладення договору саме на цих умовах та доказів відмови Феодосійської міської ради в укладенні договору оренди земельної ділянки у вказаній редакції позивача.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Феодосія, вул.Челнокова, 10, площею 0,3039 га., в редакції від 28.08.2007р. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача передати земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, вул. Челнокова, 10, шляхом підписання акту приймання - передачі земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 28.08.2007р., то оскільки ця вимога пов'язана єдиними підставами виникнення і наданими доказами, то для її задоволення також немає підстав.
Вступна та резолютивна частина рішення за згодою сторін оголошена в судовому засіданні 06.08.2009р. Відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 07.08.2009 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 43, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Копію рішення надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Привалова А.В.