Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215
Іменем України
27.08.2009
Справа №2-19/2373-2009
За позовом - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м.Ялта АР Крим
До відповідача - Комунального підприємства «Санаторій ім.Куйбишева», м.Ялта АР Крим
Про стягнення 118004,31 грн.
Суддя Мокрушин В.І.
Від позивача - Нетесов Д.О., ю/к, довіреність № 8-2/ю від 09.01.2009 р.
Від відповідача - Стрекалова М.М., директор.
Суть спору:
Позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з відповідача - Комунального підприємства «Санаторій ім.Куйбишева» заборгованості у розмірі 118004,31 грн., яка складається з суми санкцій за перевищенння ліміту водоспоживання та санкцій, які нараховані за несвоєчасний розрахунок за перевищення ліміту водоспоживання.
Відповідач надав відзив на позов, згідно якому просить у задоволенні позову відмовити та застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників сторін вони давали пояснення на російський мові.
У процесі розгляду справи клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами у порядку ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) заявлено не було.
Розглянув матеріали справи, суд -
03.03.2006 р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (код ЄДРПОУ 03348005) та Комунальним підприємством «Санаторій ім.Куйбишева» (код ЄДРПОУ 02650771) був укладений договір № 747 про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації (а.с.5-8).
Відповідно до п.11., п.11.1 вказаного договору він набуває чинності після досягнення згоди по всім суттєвим умовам і підписання сторонами та діє до 31 грудня 2008 р., а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання. Строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від договору.
Відповідно до п.9.1.3 вказаного договору за перевищення лімітів водоспоживання відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі пґятикратної вартості різниці фактично спожитої води.
Відповідно до наданого розрахунку наднормативне споживання води було здійснено у 3 кварталі 2006 року (а.с.9).
У подальшому позивачем у звязку з неоплатою відповідачем санкцій на суму пятикратної вартості було нараховано індекс інфляції та 3% річних.
Відповідно до п.1 ст.549 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З урахуванням положень вказаної статті штраф, передбачений п.9.1.3 вказаного договору є неустойкою.
Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями) позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про сплив строку позовної давності.
Відповідно до п.3 ст.267 Цивільного кодексу України (від 16.01.2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями) позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач заявив відповідне клопотання про застосування строку позовної давності, тому суд до вказаних правовідносин застосовує строк позовної давності і з цих підстав відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до §1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» (ратифіковано Законом України від 17.07.1997 року № 475) суд повинен надати обгрунтування свого рішення, але це не може сприйматися як вимога надати докладну відповідь на кожний аргумент. Межи такого обов'язку можуть бути різноманітними залежно від обставин справи. Окрім того, по кожній справі необхідно враховувати аргументи, які сторона надає до суду. Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року.
З урахуванням викладеного суд не надає оцінки діям позивача щодо нарахування індексу інфляції та 3% річних на суму пятикратної вартості за перевищення ліміту водоспоживання.
На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги.
Судові витрати господарський суд покладає на позивача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII).
У судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодекса України суд, -
· У задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.