"20" серпня 2009 р. Справа № 10/1115
Господарський суд Черкаської області в особі судді Шумка В.В., при секретарі судового засідання Кравцовій Ю.А., за участю представників сторін:
позивача -Башутіної Т.В., за довіреністю,
відповідача -Горяніна А.О., за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” про стягнення 30 573 437,02 грн. і зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз” до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про визнання недійсними окремих положень договору, -
Подано позов про стягнення з відповідача на користь позивача 26 701 054,42 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 2 032 641,52 грн. пені, 1 521 943,47 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 317 797,61 грн. -3% річних.
Позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою просить суд стягнути з відповідача 5 686 293,46 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 845 604,13 грн. пені, 1 679 298,95 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 346 282,41 грн. -3% річних.
Представник позивача позов підтримав в уточненій сумі позовних вимог.
Відповідач у відзиві на позов, його представник у засіданні суду проти позову заперечили повністю. Мотиви заперечень відповідача полягають у тому, що згідно з чинними нормами законодавства, договором сторін, річний обсяг споживання природного газу, від якого залежить як ціна на газ для конкретного споживача, так і ціна газу для відповідача, може бути визначений лише після закінчення календарного року, а складені сторонами щомісячні акти передачі-приймання газу не можуть бути доказом наявності та визначення розміру боргу.
Відповідач подав зустрічний позов про визнання недійсним окремих положень договору сторін № 06/07-2773 від 29.12.2007 р. на постачання природного газу.
Оскільки спір виник при виконанні сторонами саме цього договору, суд вважає, що зустрічний позов взаємопов'язаний з первісним.
Тому, згідно з ст. 60 ГПК України зустрічний позов відповідача має бути прийнятий та розглянутий судом спільно з первісним позовом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов задоволенню судом не підлягає, з таких мотивів.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач довів, що 29.12.2007 року сторонами укладений договір № 06/07-2773 на постачання природного газу (у подальшому тексті рішення „договір” у відмінках). Це підтверджено копією вказаного договору та не заперечується відповідачем.
Згідно з п. 1 договору постачальник (позивач за первісним позовом) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідач за первісним позовом) в січні 2008 р. природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Сторонами також укладені додаткові угоди № № 1-6 до вказаного договору на постачання природного газу. Згідно з додатковою угодою № 1 постачальник передає покупцеві на умовах цього договору щомісячно природний газ, з січня по грудень 2008 року у вказаних в цій угоді обсягах. Це підтверджено копіями вказаних угод та не заперечується відповідачем за первісним позовом.
Ціна газу визначена п. 4 договору сторін і встановлена в залежності від кількості газу, використаного населенням (категорії за кількістю споживання), а також наявністю чи відсутністю у споживачів газу (населення) приладів обліку (газових лічильників).
Порядок проведення розрахунків за газ визначений п. 5 договору, згідно з яким оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місцем поставки газу (п. п. 5.1, 5.2 договору).
Згідно з поданими суду копіями актів передачі-приймання природного газу, позивач за первісним позовом, у період з січня по грудень 2008 р. передав, а відповідач за первісним позовом прийняв природний газ, вартість якого за ціною та іншими умовами договору, становить 144 795 426,39 грн. Це підтверджено наданими суду копіями щомісячних актів передачі-приймання природного газу, складених та засвідчених сторонами. Вказані щомісячні акти містять дані про категорії споживачів газу, обсяги поставленого газу, вартість газу за категоріями споживачів та загальну вартість поставленого газу щомісячно, тобто відповідають умовам, викладеним у п. 3 договору сторін.
Згідно з п.п. 3.4 п. 3 договору вказані акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків сторін договору.
Відповідач за первісним позовом поставлений йому газ оплатив частково. Це підтверджено поданим суду розрахунком та не заперечується відповідачем.
Згідно з поданою суду позовною заявою, сума боргу відповідача перед позивачем на день подачі позову до суду становила 26 701 054,42 грн.
Проте позивач повідомив суд про часткову сплату відповідачем боргу, який є предметом цього позову. Відповідно до наданих суду уточнень позовних вимог частину боргу в сумі 19 326 079,96 грн. відповідачем було сплачено до подачі позову до суду, а 1 688 681,00 грн. - після подачі позову до суду.
Згідно з ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За викладених обставин та на підставі вказаних норм чинного законодавства підлягає стягненню з відповідача на користь позивача борг по оплаті природного газу в сумі 5 686 293, 46 грн.
В частині стягнення з відповідача 19 326 079,96 грн. позов задоволенню не підлягає за відсутністю боргу в цій сумі на день подачі позову до суду, а провадження у справі в частині стягнення 1 688 681,00 грн. боргу підлягає припиненню судом згідно з п. 11 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору на день вирішення спору судом.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з цією нормою, п. п. 6.2. п. 6 договору позивачем нараховані та заявлені до стягнення 1 679 298,95 грн. -боргу, що виник внаслідок інфляції та 346 282,41 грн. -3 % річних за час прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.
Проте, беручи до уваги, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не були враховані від'ємні значення індексів інфляції за визначений період, на підставі листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 02-97р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», суд здійснив їх перерахунок та вважає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні збитки в сумі 1 636 424,28 грн.
Згідно з Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р., п.п. 6.2 п. 6 договору позивачем нарахована та підлягає стягненню пеня у розмірі 1 845 604,13 грн.
Спір виник з вини відповідача, тому судові витрати, згідно з ст. 49 ГПК України, покладаються на нього.
Позовними вимогами позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) є визнання судом недійсними окремих положень договору № 06/07-2773 на постачання природного газу, укладеного сторонами 29.12.2007 р., а саме пунктів 3.4 та 5.1 договору.
Представник позивача за зустрічним позовом вказані вимоги підтримав, мотивуючи їх тим, що на його переконання, ці положення договору суперечать ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідач за зустрічним позовом -ДК „Газ України” проти зустрічного позову заперечив, мотивуючи це тим, що постачання газу відповідачеві здійснено виключно на умовах укладеного сторонами договору, який не суперечить чинному законодавству. Пропозицій позивача за зустрічним позовом про розірвання, зміну чи доповнення договору не надходило, а зустрічний позов по суті направлений на зміну істотних умов договору - ціни на газ та порядку і строків здійснення розрахунків за нього.
Розглянувши зустрічний позов, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд вважає, що зустрічний позов задоволенню не підлягає з таких мотивів.
По суті, за змістом та формою договір № 06/07-2773 на постачання природного газу, укладений сторонами 29.12.2007 р., при виконанні якого виник цей спір, є двостороннім правочином, вчинений сторонами у письмовій формі.
Згідно з частиною 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з частиною 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з матеріалами справи вказаний правочин вчинений сторонами, які наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності та за їх вільним волевиявленням.
Обставиною, яка на переконання позивача за зустрічним позовом є підставою для визнання окремих положень цього правочину (договору) недійсними, є невідповідність цих положень Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. При цьому позивач за зустрічним позовом не вказав, а суд не вбачає, яким саме нормам ЦК України суперечать положення договору, в чому полягає його невідповідність моральним засадам суспільства.
Позивач за зустрічним позовом вказав, що п.п. 3.4, п.п. 5.1 договору сторін суперечать п. 7 Тимчасового порядку установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення (надалі -„Тимчасовий порядок” у відмінках), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1697 від 08.12.2006 р. „Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів”.
Вказана постанова прийнята до укладання сторонами спірного договору на постачання природного газу, тому положення Тимчасового порядку мали бути враховані при укладенні договору або ж бути підставою для внесення змін чи доповнень до договору.
Вимоги позивача за зустрічним позовом полягають у визнанні недійсними п.п. 3.4 та п.п. 5.1 договору сторін, якими встановлено:
- п.п. 3.4 -не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.
- п.п. 5.1 -оплата з газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Таким чином, цими положеннями договору встановлено порядок, строк та підстави для оплати поставленого газу.
Підстави та порядок зміни або розірвання договору встановлені ст. 188 ГК України, ст. 652 ЦК України.
Доказів вжиття позивачем за зустрічним позовом заходів щодо внесення змін до договору суду не подано.
Крім того, суд не вбачає невідповідності положень договору, недійсність яких є предметом зустрічного позову, Тимчасовому порядку установлення роздрібних цін на природний газ для потреб населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1697 від 08.12.2006 р.
За таких обставин суд вважає, що подаючи зустрічний позов, відповідач за первісним позовом обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
Визначення умов щодо строків, порядку та підстав оплати товару, яким в даному випадку є природний газ, має здійснюватися у встановленому законодавством порядку, при укладанні або зміні договору, в тому числі, і за рішенням господарського суду.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, суд вважає, що підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 60, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Черкасигаз”, м.Черкаси, вул. Громова, 142, код 03361402, на користь, Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827, 5 686 293,46 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 845 604,13 грн. пені, 1 636 424,28 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 346 282,41 грн. -3% річних, 25 500,00 грн. відшкодування сплаченого державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
Провадження у справі в частині стягнення 1 688 681,00 грн. боргу припинити.
В решті позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Суддя В.В. Шумко
Повний текст рішення виготовлений
та підписаний 25.08.2009 р.