Справа №2-131/09
Кат.33
(повний текст)
30 січня 2009 року Ленінський районний суд м.Севастополя в складі: головуючого судді - Проценко О.І.,
при секретарі - Володіні Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кримського державного автомобільного учбового комбінату, третя особа з боку відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору -ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з|із| позовом до Кримського державного автомобільного учбового комбінату з вимогами про відшкодування збитку, заподіяного|спричиненого| пошкодженням|ушкодженням| транспортного засобу в результаті|унаслідок,внаслідок| дорожньо-транспортної пригоди|випадку|, що мала місце 27.11.2002 року та відбулася з вини 3-ої особи, яка перебувала з відповідачем у трудових стосунках. При цьому позивач просив|прохала| стягнути з відповідача суму у розмірі 3 390 грн. у рахунок відшкодування матеріального збитку, витрати по оплаті проведення експертизи у розмірі 219 грн., судовій збір у розмірі 59,50 грн., а також 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі,|прохала| свої|шкоди| вимоги мотивував тим, що з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем, належним на праві власності відповідачу, відбулася дорожньо-транспортна пригода у результаті якої, автомобілю позивача була заподіяна матеріальна шкода у зазначеному вище розмірі, вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що пошкодження автомобілю спричинило йому страждання та хвилювання, крім того, він до даного часу не може користуватися автомобілем, у результаті чого порушений його звичайний уклад життя, |прохає|до того ж, з моменту|із моменту| ДТП| пройшло багато часу|минули,спливли|, протягом якого відповідач відмовлявся від виконання зобов'язань по відшкодуванню заподіяної|спричиненого| його працівником шкоди.
Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, не спростовуючи самого факту ДТП та того, що відповідач дійсно є власником автомобілю, який був учасником події, заперечували проти того, що пошкодження автомобілю позивача відбулося у результаті винних дій 3-ої особи по справі - ОСОБА_2, пояснювали, що саме позивачем були допущені порушення правил ПДУ, які виразилися в тому, що ОСОБА_1 були порушені правила переїзду перехрестя п.16.3 ПДРУ та порушені вимоги дорожнього знаку 5.16.- напрямок руху по смугах, які мають безпосередній зв'язок із ДТП, що мала місце, крім того звертали увагу суду на те, що траєкторія руху автомобілю „Опель”, що належить позивачу, була пов'язана з випередженням автомобілю відповідача із наступним перестроюванням автомобілю вправо у безпосередній близькості до автомобілю „ЗІЛ”, що також є однією з причин зіткнення, у зв'язку з чим, у спричиненні шкоди винний сам позивач, тоді як перелічені обставини не були враховані при проведенні судової експертизи, у зв'язку з чим вважали, що працівником відповідача не були порушені привила дорожнього руху, а тому просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, у зв'язку із його необґрунтованістю.
З-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнавав, погоджувався з позицією представників відповідача, своєї провини у ДТП не визнавав, вважав, що діяв правомірно правил дорожнього руху не порушував.
Вислухавши думку сторін по справі, дослідивши матеріали цивільної справи, свідчення свідків, допитаних у судовому засіданні та оглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи №3-807/03, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
Судом встановлено|установлено|, що 27.11.2002 року о 11.50 год. на перехресті вул.Токарева та Гідрографічної в|вдома,дома| м. Севастополі відбулася дорожньо-транспортна пригода|випадок| за участю водіїв ОСОБА_1 - позивача по справі, який є власником та керував автомобілем „Опель” держ.номерний знак НОМЕР_1 та ОСОБА_2 - третьою особою по справі, який знаходився у трудових відносинах із Кримським державним автомобільним учбовим комбінатом та здійснював навчання практичному керуванню курсанта автомобілем «ЗИЛ-130», держ.номерний знак НОМЕР_2||.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, на момент вчинення ДТП, ОСОБА_2 проводив навчання практичному керуванню курсанта ОСОБА_3, у порушення вимог 13.1 ПДРУ, неправильно обрав безпечну дистанцію до їдучого попереду автомобілю, в результаті чого провів зіткнення із зазначеним транспортним засобом,, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце дії та вчинені вони цією особою.
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 11.04.2003 р. водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєні ДТП, що мала місце 27.11.2002 року о 11.50 год. на перехресті вул. Токарева та Гідрографічної в|вдома,дома| м.Севастополі, провадження за адміністративним матеріалом припинено, за закінченням строк притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначена постанова суду залишена без змін постановою Голови Апеляційного суду м. Севастополя від 03.09.2008 р.
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи (а.с.147-149), в діях водія ОСОБА_2 мається невідповідність вимогам п.п. 2.3 (б), 2.10 (а,в), 13.1. ПДРУ, при цьому на момент зіткнення автомобіль позивача „Опель” знаходився у нерухомому стані.
Таким чином, вина ОСОБА_2 в скоєні ДТП та причинний зв'язок між ДТП та пошкодженням автомобілю марки „Опель” держ.номерний знак НОМЕР_1, є повністю доведеною.
Протягом розгляду справи, сторона відповідача наполягла на задоволенні їх клопотання щодо призначення повторної авто-технічної експертизи, для вирішення питань, що раніше не були поставлені перед експертом. Проте суд, приймаючи до уваги схему ДТП (а.с.17 адміністративного матеріалу), враховуючи розташування на ній учасників ДТП, наявності та характеру ушкоджень транспортних засобів, прийшов до висновку про відсутність необхідності призначення додаткової авто-технічної експертизи. Приймаючи таке рішення суд враховував доводи представників відповідачів, щодо порушення правил дорожнього руху саме позивачем у частині перетинання перехрестя та розташування по смугах, проте вивчивши схему ДТП та враховуючи пояснення сторін надані ними одразу після ДТП, суд не може погодитися із цими доводами, тому що у разі дотримання водієм, який керував автомобілем відповідача ПДР, враховуючи габарити автомобілю „ЗиЛ”, ширину дороги та відстані між місцем зіткнення та краєм дороги, у разі достатніх для керування автомобілем навиків у водія „ЗиЛу”, було достатньо місця для вчинення маневру повороту праворуч без зіткнення із автомобілем позивача, який був розташований на своїй смузі та перебував у стоячому положенні.
Встановлено|установлено|, що в результаті ДТП| автомобілю позивача спричинені|отримав| механічні пошкодження|ушкодження|, сума матеріального збитку|шкоди| заподіяного|спричиненого| власнику автомобіля „Опель” держ.номерний знак НОМЕР_1, | згідно акту товарознавського дослідження |спеціаліста| № 1475 від 09.12.2002 (а.с.9-20) року складає 3 390 грн..|шкоди| |заперечувався|
Згідно зі ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином сума матеріального збитку у розмірі 3 390 грн. підлягає відшкодуванню з вказаного відповідача, який не позбавлений можливості заявляти вимоги до 3-ї особи ОСОБА_2 в порядку регресних вимог до винної особи.
Вимоги позивача|позовниці,позивачки| ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд знаходить не|находить| підлягаючими задоволенню, оскільки відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, при вирішенні спору суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інши обставини, що мають значення для вирішення спору.
Зі справи видно, що будь-яких доказів у підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, останній не надав, сам факт ДТП відповідно до вимог діючого ЦПК України не є доказом спричинення йому моральної шкоди, у зв'язку з чим, у задоволенні цієї частини позову слід відмовити.
Відповідно до ст.ст.84,88 ЦПК| України відшкодуванню на користь позивача|позовниці,позивачки| підлягають також судові витрати, що складаються з оплати державного мита в сумі 59,50 грн. (арк.с.1), вартості автотоварознавського дослідження - 219 грн.. |уявлених|
На підставі ст.ст.1187,1167 ЦК| України, |становищ||керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Кримського державного автомобільного учбового комбінату, третя особа на стороні відповідача-ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з Кримського державного автомобільного учбового комбінату на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріального збитку суму у розмірі 3 390 грн., у відшкодування витрат на проведення експертизи 219 грн., судовий збір у сумі 59,50 грн., всього стягнути 3 668,50 грн.
У іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди|частки| - відмовити.
Стягнути з Управління кооперативної торгівлі і ринків Кримпотребсоюзу витрати на інформаційно-технічне забезпечення судової діяльності у сумі 30 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя підпис
КОПІЯ ВІРНА.
Суддя Ленінського районного
Суду міста Севастополя: О.І.Проценко