Справа № 2- 321/2008
01 серпня 2008 року м.Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді Волощука В.В.
при секретарі Корнєйчук О.В.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1.
представників відповідачів: ОСОБА_2.
ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства „Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій” та ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення грошової компенсації моральної шкоди, -
ОСОБА_4., звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення грошової компенсації моральної шкоди, яким просить зобов”язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію, відносно нього, яка була відповідачами поширена, як таку, що є недостовірною та порочить його честь, гідність, ділову репутацію, що викладена останніми у письмовому листі, адресованому голові Житомирської обласної державної адміністрації. При цьому позивач, зазначив, що у вказаному листі відповідачі звинувачують його в порушеннях, за які законодавство України передбачає відповідальність.
У зв”язку з чим просить визнати зазначену у листі інформацію недостовірною, такою, що наносить шкоду честі, гідності та ділової репутації позивача та зобов”язати відповідачів спростувати її у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом направлення офіційного листа на адресу голови Житомирської обласної державної адміністрації та стягнути з відповідачів на відшкодування компенсації моральної шкоди по 50 000 грн., з кожного.
У листі відповідачів була поширена інформація, яка на думку позивача завдала особливої шкоди честі, гідності та його ділової репутації, яка зводиться до того, що відповідач - голова правління ВАТ „Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій” (далі ВАТ „Озерянський КЗБГК”; комбінат), ОСОБА_5., висловився у листі в адресу позивача такими словами та словосполученнями: “за минулого головування ОСОБА_4, кільки років тому з метою безперешкодної діяльності комбінату його керівництву ним було запропоновано перерахувати до Олевського жіночого об”єднання „Дія” 100 тис., грн.., що й було зроблено. Кошти цієї неприбуткової організації за вказівками ОСОБА_4, були використані не за призначенням, що свідчить про те, що зазначена організація наповнювалася коштами господарюючими суб”єктами під впливом ОСОБА_4, для їх безконтрольного використання останнім у подальшому. Напевно на цей час голова райдержадміністрації повторно відшуковує джерела фінансування створеної під його впливом організації та пробує тиснути на господарюючих суб”єктів району, зокрема на комбінат.
Зазначені дії голови райдержадміністрації наводять на роздуми про певну його особисту зацікавленість у перешкоджанні нам у нашій діяльності і свідчать про намагання віднайти будь-які неправомірні шляхи для припинення діяльності підприємства”.
У судовому засіданні представник позивача підтримав даний позов, який під час судового розгляду уточнив, доповнив та збільшив розмір позовних вимог на суму 1130 грн., та просить його задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів позов не визнали повністю, надавши суду пояснення, які зводяться до того, що дійсно голова правління ВАТ „Озерянський КЗБГК”, у своєму листі до голови Житомирської обласної державної адміністрації дозволив собі такі висловлювання відносно особи позивача. Проте, дані висловлення носять оціночний характер, а не характер фактів, що мають місце і у зв”язку з чим вважають, що інформація, яка викладена відповідачем ОСОБА_5., у листі, носить характер оціночних суджень, яка не підлягає спростуванню.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, оцінивши покази відповідача ОСОБА_5, допитаного у судовому засіданні як свідка по даній справі та матеріали справи, судом було встановлено наступне.
12 травня 2008 року із письмовим листом № 83 до голови Житомирської обласної державної адміністрації, звернувся голова правління ВАТ „Озерянський КЗБГК” ОСОБА_5., щодо перешкоджання позивачем по відновленню роботи комбінату, у якому висловлювався відносно своєї позиції до ОСОБА_4, на втручання останнім в діяльність по відновленню роботи на комбінаті висловивши такі слова і словосполучення відносно нього, як: “за минулого головування ОСОБА_4, кільки років тому з метою безперешкодної діяльності комбінату його керівництву ним було запропоновано перерахувати до Олевського жіночого об”єднання „Дія” 100 тис., грн.., що й було зроблено. Кошти цієї неприбуткової організації за вказівками ОСОБА_4, були використані не за призначенням, що свідчить про те, що зазначена організація наповнювалася коштами господарюючими суб”єктами під впливом ОСОБА_4, для їх безконтрольного використання останнім у подальшому. Напевно на цей час голова райдержадміністрації повторно відшуковує джерела фінансування створеної під його впливом організації та пробує тиснути на господарюючих суб”єктів району, зокрема на комбінат.
Зазначені дії голови райдержадміністрації наводять на роздуми про певну його особисту зацікавленість у перешкоджанні нам у нашій діяльності і свідчать про намагання віднайти будь-які неправомірні шляхи для припинення діяльності підприємства”.
Представники відповідачів не заперечують проти того, що голова правління ВАТ „Озерянський КЗБГК” - ОСОБА_5., звертався до голови Житомирської обласної державної адміністрації з відповідним листом, з метою звернути увагу останнього на проблеми комбінату, де у якому вживав дані слова і словосполучення, однак висловлення носять оціночний характер, а не характер фактів, що мають місце.
Позивач ОСОБА_4., є головою Олевської районної державної адміністрації Житомирської області (далі Олевської РДА), а ОСОБА_5., - головою правління ВАТ „Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій”. Останній направив до Житомирської обласної державної адміністрації письмовий лист щодо перешкоджання позивачем по відновленню роботи комбінату.
Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України, кожен має право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації, що порочить його честь і гідність.
Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, в яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати за судом спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов”язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.
Зобов”язаними суб”єктами зазначених правовідносин є особи, які незалежно від наявності їхньої вини, поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, які порочать честь і гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам особи про яку такі відомості поширені.
Крім того ст.34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до роз”яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій” № 7 від 28.09.1990 року, відповідачем у справі може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що ганьблять позивача.
На позивача покладений обов”язок довести в суді факт поширення відомостей, що порочать його честь, гідність чи ділову репутацію, саме відповідачем, а той зобов”язаний довести, що ці відомості відповідають дійсності.
Головним чинником у даній справі є поширення саме негативної інформації про особу, яка з огляду на вищевикладене є недостовірною.
В свою чергу, суд виходить із того, що в силу ст.3 ЦК України, де задекларовано неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини.
Для визначення норм законодавства, які мають регулювати відносини між сторонами по справі, суд виходить із змісту ст.9 Конституції України та ст.ст. 4, 10 ЦК України, які передбачають застосування судом чинних міжнародних договорів, згода на обов”язковість, яких надана Врховною Радою України, які є частиною національного законодавства України.
09 листопада 1995 року Україна підписала Європейську Конвенцію з прав людини, яка була ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року і вступила в силу з моменту передачі ратифікаційних грамот Генеральному Секретареві Ради Європи - 11.09.1997 року.
Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини передбачено право поваги до приватного і сімейного життя. Право на повагу до приватного життя є правом на приватність, правом жити так, як кожен того бажає, і бути захищеним від оприлюднення фактів приватного життя. Вимога поваги до приватного життя автоматично обмежовується в тій мірі, в якій окрема особа сама ставить своє особисте життя у залежність від громадського життя або інших інтересів, які забезпечуються захистом.
Позивач, обіймаючи посаду голови Олевської районної державної адміністрації, автоматично обмежив своє право на приватність життя, оскільки набув статус публічної особи. Окрім того, письмові висловлення у листі відповідача стосуються позивача не як приватної, а як публічної особи.
Із змісту листа відповідача ОСОБА_5, до голови Житомирської обласної державної адміністрації від 12.05.2008 року за № 83 вбачається певна критика діяльності позивача, як голови Олевської РДА, по відношенню до комбінату, а не як фізичної особи, мешканця міста.
Межі припустимої критики є, відповідно, більш широкими по відношенню до особи публічної, аніж до приватної особи. На відміну від приватної особи, особа публічна неминуче та свідомо виставляє себе, свої слова та вчинки на прискіпливий розгляд широкої громадськості. Тому, зазначені особи мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
Захист репутації позивача в світлі Європейської Конвенції з прав людини є, але вимоги до такого захисту співставляються судом з інтересами відкритого обговорення питань, що стосуються його та його діяльності як публічної особи - голови Олевської РДА.
Статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини передбачено свободу вираження поглядів. Тому, суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_5., як голова правління ВАТ „Озерянський КЗБГК” у даному випадку висловлюючи свої погляди відносно особи позивача, займаної ним посади та його діяльності у відношенні комбінату - висловив свої погляди, дав оцінку тим фактам, що відбуваються в суспільстві.
Виходячи із вищенаведеного, суд прийшов до висновку про те, що письмовий лист відповідача ОСОБА_5, до голови Житомирської обласної державної адміністрації з приводу діяльності голови Олевської РДА - позивача ОСОБА_4., у відношенні до ВАТ „Озерянський КЗБГК” не може вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам позивача. В зазначеному листі міститься оціночне, критичне судження, яке ґрунтувалося на його переконанні та не носило характеру поширення відомостей відносно дій голови Олевської РДА по відношенню до комбінату, в ньому відсутні прямі посилання про вчинення злочину, зловживання службовим положенням особисто позивача. Цей лист не був поширений широкому загалу, а лише спрямований органу державної виконавчої влади.
Крім цього, позивач займає особливе відповідальне становище і у листі мова іде про його діяльність у відношенні до комбінату, а не про приватне життя. Тому в такому випадку межа допустимої критики є значно ширшою. Щоб забезпечити вільне обговорення його дій як посадової особи. Отже критичні зауваження, викладені у листі не можливо вважати поширенням неправдивої інформації, що підлягає спростуванню.
Так відповідно до ст.47-1 Закону України „Про інформацію” від 02.10.1992 року за № 2657-ХІІ (із змінами), у якій зазначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача до відповідачів є безпідставними і у зв”язку з чим відмовляє у позові.
Керуючись ст.32, 34 Конституції України, ст.ст.10,11,15,57-60,184,ч.3 ст.209,212-215 ЦПК України, ст.ст.3,4,10,297,299 ЦК України, суд -
Відмовити у позові ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства „Озерянський комбінат залізобетонних гідротехнічних конструкцій” та ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення грошової компенсації моральної шкоди.
Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області через Олевский районний суд Житомирської області протягом 20 днів, після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, або на протязі 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Суддя: