Справа № 2- 312/2008
19 серпня 2008 року м.Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого - судді Волощука В.В.
при секретарі Корнєйчук О.В.
з участю:
позивача ОСОБА_1.
відповідача ОСОБА_2.
представника третьої особи ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2та третьої особи Олевської міської ради про встановлення земельного сервітуту, -
Позивач ОСОБА_1., звернувся до суду з позовом в якому просить суд встановити постійний, безоплатний земельний сервітут щодо права встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів, а також під”їзду до його домоволодіння, яке розташоване за адресою м.АДРЕСА_1, з лівої сторони його домоволодіння від вул.Промислової у розміри 4 м., від стіни будинку починаючи від вул.Промислової до входу в будинок з протилежної сторони, який проходить через земельну ділянку відповідача ОСОБА_2., яка прилягає до стіни домоволодіння позивача.
Позивач ОСОБА_1., у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав із підстав, які зазначені у позовній заяві та просить суд задовольнити позов. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він не має можливості встановити будівельні риштування та скласти будівельні матеріали біля свого домоволодіння при проведенні ремонту.
Відповідач ОСОБА_2., у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та пояснив суду, що позивач має можливість встановити будівельні риштування та скласти будівельні матеріали біля свого домоволодіння так, як відстань від будівлі позивача до паркану земельної ділянки встановлення сервітуту якої просить позивач складає більше 1 м. Крім цього він не є власником спірної земельної ділянки так, як не має правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку і зазначена земельна ділянка не передавалася йому у користування.
Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та вважає їх безпідставними так, як спірна земельна ділянка не є власністю відповідача і не передавалася у користування останньому. Дана земельна ділянка встановлення земельного сервітуту відносно якої просить позивач перебуває у власності міської ради. Позивач не є власником або користувачем земельної ділянки.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1., проживає по вул.АДРЕСА_1” Відповідач ОСОБА_2., проживає по вул.АДРЕСА_1. Між їхніми домоволодіннями розташована земельна ділянка, яка знаходиться у власності Олевської міської ради. Зазначену земельну ділянку самостійно без будь-якого дозволу використовує відповідач ОСОБА_2.
Правовстановлюючих документів на право власності або на право землекористування спірної земельної ділянки відповідач не має. Позивач в свою чергу також не має правовстановлюючих документів на право володіння або землекористування земельної ділянки для обслуговування жилого будинку і господарських споруд по вул.АДРЕСА_1” що стверджується повідомленням № 848 від 07.07.2008 року Олевської міської ради. Відповідно до ст.98 ЗК України слідує, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.
В ст.99 ЗК України зазначено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.
Статтею 100 ЗК України також передбачено, що власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.
Із ст.125 ЗК України слідує, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Так позивач у судовому засіданні не надав доказів відносно того, що він є власником або землекористувачем земельної ділянки.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 60 ч.1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов”язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача до відповідача є безпідставними і у зв”язку з чим відмовляє у позові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,15,57,60,88,209,212-215,217 ЦПК України, ст.ст.98,99,100,125 ЗК України, суд -
Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Олевської міської ради про встановлення земельного сервітуту.
Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області через Олевский районний суд Житомирської області протягом 20 днів, після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, або на протязі 10 днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Суддя: