Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"10" серпня 2015 р. Справа № 911/2550/15
За позовом Приватного підприємства “Вікта”
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “БМБ Бленд”
про стягнення 6 781,26грн
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 17.04.2015);
від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність №226 від 24.10.2014)
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство “Вікта” (далі - ПП “Вікта”) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “БМБ Бленд” (далі - ТОВ “БМБ Бленд”) про стягнення 8833,77грн, у тому числі:
- 2 052,51грн- основна заборгованість;
- 2141,09грн - пеня за період з 03.06.2014 по 15.06.2015;
- 230,65грн - проценти за період з 04.02.2014 по 15.06.2015;
- 4409,52грн - втрати від інфляції за період з 04.02.2014 по 15.06.2015.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 26 від 10.01.2011 (далі - договір) в частині оплати за поставлений товар у встановлений договором строк (а.с.2-5).
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2015 провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2052,51грн припинено відповідно до п.4 ч.1 ст.80 ГПК України (а.с.73-74).
Відповідач у справі - ТОВ “БМБ Бленд” у письмових поясненнях просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, вказуючи, що вона нарахована понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені заперечував.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
10.01.2011 між сторонами у справі - ПП “Вікта” (далі - постачальник) та ТОВ “БМБ Бленд” (далі - замовник) укладено договір поставки №26 (а.с.15-17, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
За умовами договору, постачальник зобов'язується передати у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити сіль харчову «Екстра» (далі - товар) в асортименті та кількості, узгоджених у заявці та вказаних у видаткових накладних та рахунку-фактурі (п.1.1 договору).
Згідно п. 2.5 договору, загальна ціна договору являє собою фактичну суму вартості поставок товару на протязі дії договору відповідно до видаткових накладних на поставлений товар.
Відповідно до п. 3.3 договору, товар вважається переданим у власність покупця з моменту отримання його останнім фізично та здійснення відмітки покупцем у видатковій накладній, що товар прийнятий.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що датою поставки/датою отримання товару вважається дата у видатковій накладній.
Згідно п. 4.1 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на умовах відстрочення платежу - 5 банківських днів, на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 11.1 передбачено, що даний договір вступає в дію з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012. Поряд з цим, як визначено п. 11.2 договору, якщо не одна із сторін не заявила про своє бажання розірвати договір на протязі строку цього договору, то його дія продовжується на рік.
Доказів заявлення про розірвання відповідного договору сторонами не надано під час розгляду справи, отже, такий договір діяв у період виникнення спірних відносин.
Як встановлено під час розгляду справи, на виконання умов договору, у період з 24.01.2014 по 21.03.2014 позивачем поставлено відповідачу товар за видатковими накладними:
- № РН-0000120 від 24.01.2014 на суму 1735,01грн;
- № РН-0000224 від 12.02.2014 на суму 1785,00грн;
- № РН-0000279 від 25.02.2014 на суму 985,00грн;
- № РН-0000456 від 21.03.2014 на суму 1692,50грн (а.с.18-).
Вказаний товар прийнято представником відповідача, повноваження якого підтверджують довіреностями №72 від 23.01.2014, №145 від 12.02.2014, №185 від 25.02.2014, №291 від 21.03.2014 (а.с.26-29)
Відповідачем, в рахунок оплати отриманого товару, перераховано платіжними дорученнями; №2937 від 03.06.2015 - 2000,00грн; №2177 від 08.06.2015 - 2000,00грн, №94 від 17.06.2015 - 2052,51грн (а.с.38,39,57, 58-60).
Як вказував в судовому засіданні представник позивача, на момент прийняття рішення у справі заборгованість за поставлений товар повністю погашена.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності встановленої договором та чинним законодавством України за порушення зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено під час розгляду спору у даній справ, відповідач, в порушення своїх зобов'язань, розрахувався за поставлений товар з порушенням строку його оплати, що встановлений п. 4.1 договору, - 5 банківських днів.
Так, товар поставлений за видатковою накладною: №РН-0000120 від 24.01.2014 мав бути сплачений відповідачем до 31.01.2014, №РН-0000224 від 12.02.2015 - до 19.02.2014, №РН-0000279 від 25.02.2014 - до 04.03.2014, №РН-0000456 від 21.03.2014 - до 28.03.2014.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на порушення строків оплати, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у розмірі 2141,09грн, а саме:
- за період з 03.06.2014 по 03.06.2015 на суму 1590,01грн (неоплачена частина поставленого товару на суму 1735,01грн) - 551,72грн;
- за період з 03.06.2014 по 03.06.2015 на суму 1785,00грн - 619,38грн, за період з 03.06.2015 по 08.06.2015 на залишок заборгованості у сумі 1375,01грн -13,56грн;
- за період з 08.06.2014 по 08.06.2015 на суму 985,00грн - 347,31грн, за період з 08.06.2015 по 15.06.2015 на залишок заборгованості у сумі 630,01грн - 4,73грн;
- за період з 12.06.2014 по 12.06.2015 на суму 1692,50грн - 604,39грн.
Заявлені вимоги є частково обґрунтованими з наступних підстав.
В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.
Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п. 7.3 договору за порушення термінів оплати товару і послуг, передбачених п. 4.1 вказаного договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від недоплаченої суми за кожний день прострочення.
Встановлений відповідним пунктом договору розмір пені не перевищує максимального розміру, визначеного ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Проте, пеня позивачем нарахована без урахування положень ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, розмір пені, за розрахунком суду, з урахуванням заявленого позивачем періоду, та обмежень, встановлених ч.6 ст.232 ГК України, становить 294,76грн, а саме:
- за період з 03.06.2014 (заявлено в розрахунку) по 31.07.2014 (6 місяців з дня коли зобов'язання мало бути виконано - включно по 31.01.2014) на суму 1590,01грн - 52,75грн;
- за період з 03.06.2014 по 19.08.2014 на суму 1785,00грн - 82,45грн;
- за період з 08.06.2014 по 04.09.2014 на суму 985,00грн - 42,94грн;
- за період з 12.06.2014 по 28.09.2014 на суму 1692,50грн - 116,62грн.
Таким чином, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 294,76грн; в задоволенні вимог про стягнення 1846,33грн пені суд відмовляє.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 230,65грн. процентів, заявлена позивачем:
- за період з 04.02.2014 по 03.06.2015 на суму 1590,01грн - 63,25грн;
- за період з 21.02.2014 по 03.06.2015 на суму 1785,00грн - 68,52грн;
- за період з 03.06.2015 по 08.06.2015 на залишок заборгованості в сумі 1375,01грн - 0,68грн;
- за період з 06.03.2014 по 08.06.2015 на суму 985,00грн - 37,16грн, за період з 08.06.2015 по 15.06.2015 на залишок заборгованості 360,01грн - 0,24грн;
- за період з 01.04.2014 по 12.06.2015 на суму 1692,50грн - 60,80грн.
Так, позивачем при розрахунку процентів, до періоду, за який вони нараховувались, включені дні, у які здійснена оплата і сума боргу, з її урахуванням, фактично становила менший розмір.
Так, розмір процентів, за розрахунком суду, який здійснено з урахуванням заявленого позивачем періоду, дат оплат, становить за поставлений товар:
- за період з 04.02.2014 по 02.06.2015 (оскільки 03.06.2015 відповідачем здійснена оплата) на суму 1590,01грн - 63,25грн;
- за період з 21.02.2014 по 02.06.2015 на суму 1785,00грн - 68,51грн, за період з 03.06.2015 по 07.06.2015 (оскільки 08.06.2015 відповідачем здійснена оплата) на залишок заборгованості в сумі 1375,01гррн - 0,57грн;
- за період з 06.03.2014 по 07.06.2015 на суму 985,00грн - 37,16грн, за період з 08.06.2015 по 15.06.2015 на залишок заборгованості у розмірі 360,01грн - 0,24грн;
- за період з 01.04.2014 по 12.06.2015 на суму 1692,50грн - 60,93грн
Таким чином, розмір процентів становить 230,66грн, проте враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, вимоги в частині стягнення процентів підлягають задоволенню у розмірі 230,65грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 4409,52грн втрат від інфляції, суд зазначає, що позивачем невірно визначено періоди, оскільки до періоду нарахування, за який вони нараховувались, включені дні, у які здійснена оплата і сума боргу, з її урахуванням, фактично становила менший розмір.
Проте, враховуючи, що така помилка не потягла за собою заявлення втрат від інфляції у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, вимоги про стягнення 4409,52грн втрат від інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1329,56грн.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “БМБ Бленд” на користь Приватного підприємства “Вікта” 294,76грн пені, 230,65грн процентів, 4409,52грн втрат від інфляції, а також 1329,56грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 1846,33грн пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 12.08.2015.
Суддя Ейвазова А.Р.