Справа №487/7134/14-к 10.08.2015 10.08.2015 10.08.2015
Провадження № 11-кп/784/228/15 Головуюча у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2
10 серпня 2015 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014150030002313 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2015 р., яким:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 :
- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7 ,
потерпілий ОСОБА_8 ,
обвинувачений ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченого.
Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким визнати його невинним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Короткий зміст рішення суду 1-й інстанції.
ОСОБА_6 визнано винним за ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь департаменту фінансів Миколаївської міської Ради 6759 грн. 36 коп. відшкодування витрат на лікування потерпілого, а також на користь потерпілого ОСОБА_8 відшкодування 1546 грн. майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.
Узагальнені доводи апеляційної скарги обвинуваченого.
Посилається на неповноту і упередженість досудового розслідування та судового розгляду, суперечливість доказів та не умотивування судом висновку у вироку про доведеність його ( ОСОБА_6 ) винуватості, а також на те, що злочину не вчиняв, оскільки потерпілого не бив.
Стверджує, що судом не були допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були очевидцями події, могли підтвердити, що у сутичці брали участь інші особи, а сам він ( ОСОБА_6 ) лише намагався вгамувати нападників, проте суд відмовив у їх виклику в судове засідання.
Вказує на неузгодженість у показах свідків та самого потерпілого, згідно яких потерпілий та свідок ОСОБА_11 стверджують, що він наносив потерпілому удари стільцем, в той час, як свідок ОСОБА_12 вказав, що він наносив удари тільки руками та ногами.
Зазначає, що при намаганні розборонити осіб, що приймали участь у бійці, сам отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому правої ліктьової кістки, встановлений лікарем-травматологом міської лікарні № 4 м. Миколаєва (згідно копії лікарняної картки та виписки з медичної карти амбулаторного хворого).
Не погоджується із стягненням матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_8 і держави, оскільки сам захищався від протиправних дій потерпілого ОСОБА_8 та між його діями і завданою шкодою відсутній причинний зв'язок.
Крім того, посилається на свою позитивну характеристику, надану релігійною громадою Української православної церкви Чернігівської єпархії.
Встановлені судом 1-ї інстанції обставини.
19 травня 2014 року, приблизно о 19 год. 45 хв., в приміщенні бару «Місячне сяйво», розташованому по вул. Генерала Карпенка в м. Миколаєві, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, вимагаючи від ОСОБА_8 повернення грошового боргу в розмірі 360 грн., умисно наніс один удар кулаком правої руки, від чого потерпілий впав на підлогу, а обвинувачений, продовжуючи свої дії, направлені на умисне спричинення тілесних ушкоджень, продовжив наносити удари ногою в область обличчя потерпілого, від чого останній втратив свідомість.
Діями ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора і потерпілого про залишення оскаржуваного вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, допитавши свідків та дослідивши надані апеляційному суду документи, обговоривши доводи скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Оцінивши перевірені докази, районний суд обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середньої тяжкості за обставин, викладених у вироку.
Так, сам ОСОБА_6 у суді, хоча винуватим себе не визнав, проте не заперечував, що 19 травня 2014 року, біля 19 години, знаходився в барі «Місячне сяйво», де вживав алкогольні напої, бачив бійку між ОСОБА_8 та двома незнайомими йому чоловіками, намагався їх заспокоїти, розбороняв, штовхав їх, проте, ударів не наносив, у тому числі, і потерпілому.
Потерпілий ОСОБА_8 надав пояснення, що знаходився у барі «Місячне сяйво», де разом пив пиво. До нього підійшов ОСОБА_6 , який був п'яний, став вимагати повернення не існуючого боргу в сумі 300 грн. Він хотів встати із-за столу, але ОСОБА_6 вдарив його рукою по тулубу і він впав. Тоді ОСОБА_6 почав бити його ногою в обличчя. На деякий час він втратив свідомість, а коли отямився, обвинувачений знову наніс декілька ударів стільцем по голові.
Свідок ОСОБА_12 у суді пояснив, що у барі «Місячне сяйво» бачив побиття ОСОБА_8 , який лежав на підлозі, а обвинувачений ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, бив його руками та ногами по голові і тулубу. Приблизно, через 10 хвилин приїхали працівники міліції і ОСОБА_6 намагався втекти, але його наздогнали.
Свідок ОСОБА_13 показала, що увечері, проходячи мимо бару «Місячне сяйво», бачила сутичку між двома чоловіками. ОСОБА_8 лежав на підлозі та прикривав голову руками, а бив його обвинувачений ОСОБА_6 . Потім останній вибіг з бару, через деякий час повернувся, взяв стілець та вдарив ним потерпілого по тілу. Обвинувачений був у сильному алкогольному сп'яніння. Після бійки, біля обвинуваченого вона побачила жінку, яка спочатку намагалась заспокоїти обвинуваченого, а коли приїхали працівники міліції, намагалась вивезти його із приміщення бару, але його було затримано.
На досудовому слідстві, відповідно до протоколів пред'явлення особи для впізнання, через декілька днів після події, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 впізнали ОСОБА_6 як особу, що спричинила тілесні ушкодження потерпілому.
За висновком судово-медичного експерта, у ОСОБА_8 мали місце тілесні пошкодження у вигляді кровотеч, саден обличчя, крововиливів білонної оболонки лівого ока, закритого перелому верхньої стінки лівої верхньої щелепної пазухи, котрі могли утворитись від дії тупого твердого предмету та при обставинах, вказаних у постанові про призначення експертизи, що не виключається.
Ушкодження у вигляді кровотеч, саден, крововиливів відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а перелому верхньої стінки лівої верхньої щелепної пазухи - до середнього ступеня тяжкості.
Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, потерпілому нанесено не менше 3-4 ударних впливів тупими твердими предметами, котрими могли бути руки, ноги та інше.
Утворення даних тілесних пошкоджень при падінні з висоти власного росту на плоскість виключається.
Факт перебування ОСОБА_6 у стані наркотичного та алкогольного сп'яніння під час побиття потерпілого підтверджений витягом із медичної картки, за яким ОСОБА_6 19.05.2014 р., о 22 год.15 хв., оглянуто в Миколаївському обласному наркологічному диспансері та встановлено діагноз: гостра інтоксикація внаслідок вживання канабіноідів та алкоголю.
Об'єктивні данні, що містяться в наведених вище доказах, а саме, що побиття потерпілого вчинене саме ОСОБА_6 , а не іншою особою, що вбачається із пояснень потерпілого та двох очевидців події, механізм утворення тілесних ушкоджень, а також намагання обвинуваченого втекти з місця події з метою уникнути відповідальності за скоєне, на переконання суду 1-ї інстанції беззаперечно свідчать про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.
Крім того, апеляційним судом повторно допитано свідка ОСОБА_13 , котра як і у суді 1-ї інстанції, беззаперечно підтвердила, що ОСОБА_6 , перебуваючи у стані сп'яніння, бив потерпілого руками та ногами, кричав, чи зрозумів його потерпілий, а потім ударив його і стільцем. Після намагався втекти, але його затримали та повернули. Інші особи участі у цій бійці не приймали. Потерпілий обвинуваченому ударів не наносив.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком районного суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , тому підстав для скасування вироку з мотивів недоведеності вини та закриття кримінального провадження, про що фактично просить апелянт, не вбачає.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що потерпілого побила інша особа (або інші особи) не відповідають дійсності, оскільки спростовані вище наведеними фактичними даними та висновками.
Більш того, очевидці події заперечували у суді причетність до побиття, окрім ОСОБА_6 , інших осіб.
Посилання у скарзі на відмову у допиті судом в якості свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , що були очевидцями події, не вагомі, оскільки ці особи за клопотанням сторони захисту були допитані апеляційним судом.
Так, свідок ОСОБА_14 , надала пояснення про те, що знайома з обвинуваченим та потерпілим, який мав борг перед баром, де вона працювала.
Коли йому про цей борг нагадали, він почав їх ображати, за них вступились двоє невідомих хлопців, з яким потерпілий почав битися і вони впали на підлогу. До них підбіг інший хлопець, на ім'я ОСОБА_15 , який бив потерпілого стільцем, а потім підбіг ОСОБА_6 , став їх розбороняти та відтягнув ОСОБА_16 від потерпілого.
Свідок ОСОБА_17 фактично надала суду аналогічні пояснення, хоча не бачила, хто конкретно і як бив потерпілого, оскільки подія сталась не у приміщенні бару, а на його зовнішній терасі.
До цих свідчень працівників бару «Місячне сяйво» апеляційний суд ставиться критично, оскільки їх пояснення про побиття потерпілого двома невідомими та чоловіком, на ім'я ОСОБА_15 , окрім пояснень самого обвинуваченого, іншими об'єктивними даними не підтверджені.
Більш того, вони суперечать свідченням, як самого потерпілого, так і свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , що були очевидцями події, та, будучи попереджені судом про відповідальність за надання завідомо неправдивих пояснень, настоювали на тому, що потерпілого бив саме і тільки один ОСОБА_6 . Ніхто інший, крім нього, ударів ОСОБА_8 не наносив, не від кого він потерпілого не боронив, а після події намагався втекти.
Ні в районному, ні в апеляційному суді не встановлено будь-яких обставин, що свідчили б про наявність у потерпілого та цих свідків підстав для обмови ними обвинуваченого, якого свідок ОСОБА_13 взагалі до події не знала.
За такого, пояснення працівників бару, які, до того ж, є знайомими обвинуваченого, а отже мають упереджене ставлення до ним вчиненого, викликають у суду апеляційної інстанції сумнів щодо їх щирості, а тому і до об'єктивності викладення ними обставин злочину, скоєного відносно потерпілого ОСОБА_8 .
Суд також критично ставиться і до пояснень в апеляційному розгляді свідка ОСОБА_18 про те, що потерпілого били дві невідомі особи, а не ОСОБА_6 , оскільки ці свідчення суперечать вище викладеним доказам, а також, що свідок підтримує дружні стосунки з обвинуваченим, а отже є зацікавленою особою на користь останнього.
Твердження про суперечливість пояснень потерпілого та свідків щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень - ногою чи стільцем - не суттєві, тому як за змістом обвинувачення, визнаного судом доведеним, тілесні ушкодження у потерпілого виникли внаслідок завдання ударів руками та ногами.
Наявність у ОСОБА_6 тілесного ушкодження - перелому правої ліктьової кістки - відношення до чинного кримінального провадження не має, оскільки це ушкодження отримане 20.05.2014 р. (наступного дня після події) та при падінні з дерева, що вбачається із копії виписки з медичної картки амбулаторного хворого міської лікарні № 4.
Щодо позитивної характеристики обвинуваченого з релігійної громади, то її видано 06.02.2015 р., тобто після постановлення вироку у провадженні, отже суд не мав можливості врахувати її при мотивування покарання обвинуваченого.
Крім того, у скарзі не зазначено, яким чином ця характеристика має вплинути на законність вироку щодо ОСОБА_6 , оскільки апелянтом оспорюється лише доведеність вини, а не вид чи розмір призначеного покарання.
Доводи про безпідставність стягнень на відшкодування майнової та моральної шкоди суперечать обставинам провадження, оскільки вироком повністю доведено винуватість ОСОБА_6 у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, тому він, на підставі ст.ст.1166,1167 Цивільного кодексу України, повинен відшкодувати державі витрати на лікування потерпілого (позов прокурора) та самому потерпілому - завдану злочином шкоду - майнову і моральну.
З урахуванням викладеного, всі апеляційні доводи є неприйнятними, тому вирок районного суду має бути залишений без зміни.
Керуючись ст.ст.405,407,424,426,532 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2015 року у відношенні ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала апеляційного суд набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: