Справа: № 826/2549/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
05 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого суддіПетрика І.Й.
СуддівБорисюк Л.П.,
Собківа Я.М.,
При секретаріВаляєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Офіс Менеджмент Груп» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000912204 від 09.02.2015р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2014 по 30.09.2014рр по взаємовідносинам з ТОВ «Прод-Ресурс».
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 12.01.2015 року № 12/26-54-22-04-07/39096973.
В ході перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 810 584, 00 грн., у тому числі за вересень 2014 р. на суму 810 584 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення - № 0000912204 від 09.02.2015 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 215 876 грн., в тому числі за основним платежем 810 584 грн. та за штрафною (фінансовою санкцією) - 405 292 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України (далі - ПК) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).
Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.
При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.
Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.08.2014р. між позивачем та ТОВ «Прод-Ресурс», як Виконавцем, укладено договір комплексного технічного обслуговування будівель, інженерних систем та комунікацій № 90, згідно якого Виконавець зобов'язується якісно та своєчасно надати послуги (виконати роботи) з технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій в майнових комплексах, визначених в Договорі. Обсяг, перелік та вартість робіт (послуг) визначаються сторонами в кошторисах, що складаються сторонами на кожний календарний місяць надання послуг/виконання робіт Виконавцем, які є невід'ємними частинами договору. Приймання-передача виконаних робіт (наданих послуг) оформлюється сторонами Актами приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг).
На підтвердження фактів виконання Сторонами (ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» та ТОВ «Прод-Ресурс») своїх договірних зобов'язань (надання послуг та оплати їх вартості за вказаним правочином) позивач надав належним чином завірені копії наступних первинних і розрахункових, та інших документів: договір від 29.08.2014р. № 90 з додатком №1 від 29.08.2014р., яким визначений кошторис вартості робіт, що надаються у вересні 2014р.; договір оренди № Д559 від 01.05.2014р. (про оренду нерухомого майна загальною площею 29 570,20 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, пр. Московський, 9) та договір оренди № ОТ 1068 від 01.05.2014р. (про оренду нерухомого майна загальною площею 14876,20 кв. м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014р. №№ ПР-000144 - ПР-000146, №№ ПР-000706 - ПР-00721; податкові накладні від 30.09.2014р. №№ 144-146, №№ 706-721, які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 ПК України; платіжне доручення № 506 від 15.10.2014 року, про сплату вартості наданих ТОВ «Прод - Ресурс» послуг на суму 522 397,23 грн. (з ПДВ), з відміткою банківської установи про проведення відповідних розрахункових операцій.
Також, 30.04.2014 між позивачем та ТОВ «Прод-Рерурс», як Виконавцем, укладено Договір комплексного рекламно-маркетингового обслуговування № 3, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати роботи із виготовлення зовнішньої реклами та відповідних їй рекламних засобів, а також із розміщення реклами, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Перелік та вартість робіт визначається в окремих додатках до договору, а оплата здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок Виконавця.
На підтвердження фактів виконання Сторонами (ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» та ТОВ «Прод-Рерурс») своїх договірних зобов'язань (надання послуг та оплати їх вартості за вказаним правочином) позивач надав належним чином завірені копії наступних первинних і розрахункових, та інших документів: договір № 3 від 30.04.2014р. з додатком № 5 від 28.08.2014р. «Перелік та вартість робіт з комплексного рекламно-маркетингового обслуговування на вересень 2014р.»; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2014, №№ ПР-000128 - ПР - 000143; податкові накладні від 30.09.2014р. №№ 128 - 143, які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені 201 ПК України; платіжні доручення про сплату вартості наданих ТОВ «Прод-Рерурс» послуг (з ПДВ) про проведення відповідних розрахункових операцій.
Крім того, позивачем були долучені до матеріалів справи та досліджені судом макети зображень для розміщення на засобах реклами та фотокопії розміщення рекламних засобів з зображенням згідно макетів реклами позивача (біг борди, сіті лайти, розтяжки), відеоролик.
Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, встановленим п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.
Проте, зі змісту акту перевірки від 12.01.2015р. вбачається, що відповідач не встановив ані фактів неналежного оформлення первинних документів, ані дефектів податкових накладних, що виписувалися контрагентом позивача.
Крім того, встановлено, на момент здійснення операцій з комплексного рекламно - маркетингового обслуговування та комплексного технічного обслуговування будівель, інженерних систем та комунікацій у вересні 2014р. ТОВ «Прод - Ресурс» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та до Реєстру платників ПДВ, про що свідчить присвоєння індивідуального податкового номеру 386497426552 контрагенту позивача.
Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та контрагентом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що такі операції здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Посилання відповідача на акт перевірки, який по факту є актом про неможливість проведення зустрічної звірки, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства Позивача.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року у справі № К/800/41631/13.
Крім того, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Петрик І.Й.
Судді: Борисюк Л.П.
Собків Я.М.
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Собків Я.М.
Борисюк Л.П.