Справа: № 810/2003/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
04 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Діоро» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Діоро» про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що у відповідача наявний обов'язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування інвалідів у відповідності до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік форми №10-ПІ, поданого ТОВ «Діоро» 12 лютого 2015 року, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 1 особа. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», становить 5 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника ТОВ «Діоро» складає 40420,00 грн. Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем не визначалась.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 6 осіб, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, становить 5 осіб, за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті відповідачем становить 202101,45 грн., сума пені, яку необхідно сплатити становить 5456,70 грн. Загальна сума до сплати - 207558,15 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
В силу вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Частиною 4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Таким чином, з огляду на вищенаведені норми, відповідач, як юридична особа, що використовує найману працю, у якої середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», повинен щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається, враховуючи, що кількість працюючих більша за 15 осіб, в розмірі середньої річної заробітної плати, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджено «Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», абз.3 п.2 якого визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Форма звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та порядок її подання затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316.
Згідно п.2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що при наявності вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, звітність за формою №3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з наступного дня після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дати, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення відповідачем надано до суду копії звітів за формою №3-ПН, що подавались ним до центру зайнятості щомісячно протягом 2014 року. При цьому, в наданих звітах в розділі ІІ «Характеристики вакансії та вимоги до претендента» зазначена в п.4 категорія громадян «інваліди». Вищевказані звіти містять інформацію про наявність у відповідача вакансій, їх кількість, назву професії (посади), що можуть бути зайнятими інвалідами, яка надається органу працевлаштування інвалідів.
Відповідно до листа Славутицького міського центру зайнятості від 12 травня 2015 року №4/4/03, у 2014 році ТОВ «Діоро» надавало до Славутицького міського центру зайнятості звіти форми 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з вакансіями для працевлаштування осіб з інвалідністю. У 2014 році на заявлену для інвалідів вакансію Славутицьким міським центром зайнятості у ТОВ «Діоро» було направлено для працевлаштування 1 особу, яка була працевлаштована.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування органу зайнятості населення щодо наявності вільних вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом щомісячної подачі звітів за формою 3-ПН протягом 2014 року, але заявлені робочі місця залишились вакантними у зв'язку з ненаправленням уповноваженими органами для працевлаштування інвалідів, тому у діях відповідача відсутній склад правопорушення, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, а також відсутність за місцем знаходження відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись та відповідають заявленим вимогам, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування до ТОВ «Діоро» адміністративно-господарських санкцій, оскільки в діях відповідача відсутній склад правопорушення, передбаченого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», так як відповідачем здійснені передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходи щодо інформування органів працевлаштування інвалідів про наявну можливість для їх працевлаштування, чим надано можливість виконання вищевказаними органами свого обов'язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів, оскільки обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх пошуку для працевлаштування.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 06 серпня 2015 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Грищенко Т.М.