Справа: № 826/9295/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
06 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П.
Петрика І.Й.,
при секретарі Шевчук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський", виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання незаконним та скасування наказу від 08.05.2015 № 273,
У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд першої інстанції) знаходиться об'єднана адміністративна справа №826/9295/15 за позовами товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський" (далі - позивач-1, ТОВ "Вітряний парк Новоазовський") та виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром" (далі - позивач-2, ВЕО "Вітроенергопром") до Міністерства енергетики та вугільної промисловості Україні (далі - відповідач-1, Міненерговугілля) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, (далі - відповідач-2, НКРЕКП) про:
- визнання незаконним наказу Міненерговугілля від 08 травня 2015 року № 273 "Про затвердження переліку виробників електричної енергії" (далі - оскаржуваний наказ) із дня його прийняття у частині віднесення ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" (п. 18 додатку до наказу) та ВЕО "Вітроенергопром" (п. 19 додатку до наказу) до переліку виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження;
- скасування оскаржуваного наказу у зазначеній частині;
- зобов'язання НКРЕКП розглянути питання щодо внесення змін до алгоритму Оптового ринку електричної енергії, що передбачають здійснення державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") перерахувань ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" та ВЕО "Вітроенергопром", як виробникам електричної енергії з альтернативних джерел, коштів у розмірі вартості фактично проданої ними, починаючи із 01 травня 2015 року, електроенергії за договором № 7074/04 від 09 червня 2011 року (ТОВ "Вітряний парк Новоазовський") та договором № 5745/01 від 27 жовтня 2009 року (ВЕО "Вітроенергопром"), за наслідками чого прийняти рішення.
Крім того, представником позивачів подано до суду першої інстанції клопотання про вжиття заходів забезпечення позовів до ухвалення рішень у справах шляхом зупинення із дати прийняття дії оскаржуваного наказу у частині, що стосується ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" та ВЕО "Вітроенергопром".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про вжиття заходів забезпечення адміністративних позовів від 26 червня 2015 року задоволено клопотання позивачів, зупинено дію наказу від 08.05.2015 №273 в частині віднесення TOB Вітряний парк Новоазовський», ВЕО «Вітроенергопром» (пункти 18 та 19 додатку до наказу) до переліку виробників електричної енергії, установки яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Вважаючи ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва про вжиття заходів забезпечення адміністративних позовів від 26.06.2015 у справі № 826/9295/15 незаконною та необґрунтованою, та такою, що винесена з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, відповідачем Міненерговугілля України подано апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Міненерговугіллям України прийнято наказ № 273 від 08.05.2015 у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України. Крім того, апелянт зазначає про відсутність прямого причинно-наслідкового зв'язку між оскаржуваним наказом та очевидною небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів, а також відсутність підстав вважати, що захист прав, свобод та інтересів позивачів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Натомість, апелянт вважає, що зупинення дії оскаржуваного наказу призведе до можливості перерахування коштів виробникам електричної енергії, а саме позивачам, установки яких фактично знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Міненерговугілля України підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року - скасуванню прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративних позовів відмовити, з огляду на таке.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 4, 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду та постановляє нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції, беручи до уваги в тому числі і обставини, встановлені у справі 826/3905/15, прийшов до висновку, що у заявлених клопотаннях представником позивачів обґрунтовано та доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позовів, оскільки дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" та ВЕО "Вітроенергопром", для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Із вказаної норми вбачається, що законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:
існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;
наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Способами забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії, а заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.
Способами забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії, а заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
При вирішенні спірного питання, судом апеляційної інстанції враховано Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» № 2 від 06.03.2008 р., в якій Пленум надав роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Так, під ознаками очевидної протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень слід розуміти такі його правові дефекти, встановлення яких є можливим на стадії розгляду клопотання про забезпечення позову.
Даючи оцінку заявленим клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову та доводам, зазначених в їх обґрунтування, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Судом з матеріалів справи встановлено, що Міненерговугіллям України прийнято наказ № 273 від 08.05.2015, яким визначено перелік виробників електричної енергії, установки (устаткування та/або енергетичного обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Оскаржуваний наказ оформлено з метою ідентифікації окремих виробників електричної енергії, установки (устаткування та /або енергетичне обладнання) яких знаходяться на території, де органи державної влади тимчасового не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, з якими, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2015 року № 263 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" (далі - Постанова № 263), розпорядник коштів із рахунків зі спеціальним режимом використання - ДП "Енергоринок", із 01 травня 2015 року припиняє розрахунки за вироблену на неконтрольованій території електричну енергію, окрім купівлі різниці перетоків електричної енергії в обсягах, визначених у точках обліку, що розташовані на контрольованій території України.
Постановою № 263, яку прийнято згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про електроенергетику", внесено зміни до порядку проведення розрахунків на Оптовому ринку електроенергії, зокрема, щодо припинення купівлі-продажу електроенергії у виробників електричної енергії, які провадять діяльність на території, де органи державної влади тимчасового не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження (на неконтрольованій території).
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивачів зазначає, що оскаржуваний наказ у частині, що стосується ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" та ВЕО "Вітроенергопром", оформлено без урахування фактичного місцезнаходження їх виробничих потужностей. Зокрема, енергетичне обладнання ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" та ВЕО "Вітроенергопром" знаходиться на території, підконтрольній Україні, а саме на землях Розівської сільської ради у Новоазовському районі Донецької області, яка не віднесена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р до території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги позивачів, заявлені в адміністративних позовах, обґрунтовано саме протиправністю оскаржуваного наказу Міненерговугілля України в частині, з посиланням зокрема на те, що енергетичне обладнання ТОВ "Вітряний парк Новоазовський" та ВЕО "Вітроенергопром" знаходиться на території, підконтрольній Україні, а саме на землях Розівської сільської ради у Новоазовському районі Донецької області, яка не віднесена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р до території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Тобто, факт протиправності оскаржуваного наказу в частині становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи судом по суті з дослідженням та врахуванням всіх обставин та доказів, зокрема, з наданням оцінки таким доказам, як лист Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 08.04.2015 №33/3289, яким Міненерго вугілля України повідомляється про те, що фактично вітрові установки Позивачів знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, положень Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 № 252 «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася анти терористична операція», (дію якого зупинено згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.) та інших .
Вирішення ж відповідного питання за наслідками розгляду клопотання про забезпечення позову фактично є передчасним вирішенням позовних вимог, оскільки протиправність оскаржуваного наказу в частині є не доведеним і таким, що підлягає встановленню при вирішенні справи по суті.
Щодо очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів, то таких доказів, які б безумовно підтверджували вказану обставину, з урахуванням того, що Господарським судом м. Києва розглядалась справа № 910/13587/15, суду не надано.
Разом з тим, не можуть взятися до уваги суду апеляційної інстанції посилання позивачів на отримані збитки, понесені ними внаслідок прийняття наказів № 88 від 12.02.2015 та № 100 від 18.02.2015, якими визначено перелік виробників електричної енергії, установки яких знаходяться на території, де органи державної влади не здійснюють, або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, оскільки зазначені накази вважаються такими, що втратили чинність.
Судом апеляційної інстанції не встановлено прямого причинно-наслідкового зв'язку між оскаржуваним наказом та очевидною небезпекою заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачів. Також не має підстав вважати, що захист прав, свобод та інтересів позивачів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову передчасним та не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову і приходить висновку, що судом першої інстанції помилково застосовано положення статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення відповідного питання та є підставою для скасування ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року та залишення клопотання про забезпечення позову без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року клопотання апелянта про відстрочення сплати судового збору задоволено та в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, у зв'язку з чим таку підлягають стягненню з особи, що подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст.160, 196, 199, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року - скасувати та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Вітряний парк Новоазовський", виробничо-енергетичного об'єднання "Вітроенергопром"про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Стягнути з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському район; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у розмірі 60 (шістдесят) грн. 90 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Повний текст ухвали складено та підписано 06 серпня 2015 року.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: Л.П.Борисюк
І.Й. Петрик
.
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.