Справа: № 826/4568/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
04 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання незаконною бездіяльність, стягнення коштів, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, яка виявилась у затримці повернення грошових коштів у сумі 1 548 022, 03 грн. на 224 (двісті двадцять чотири) дні ОСОБА_2; стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві кошти в сумі 266 788,37 (двісті шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят вісім тисяч грн. 37 коп.), з яких сума боргу з урахуванням індексу інфляції - 238 287,80 грн. (двісті тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят сім грн. 80 коп.) та сума боргу з урахуванням 3 % річних - 28 500,57 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот грн. 57 коп.) на користь ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
До суду надійшла апеляційна скарга позивача, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на її переконання підставою для зміни судового рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві постановою від 29.11.2010 року відкрито виконавче провадження (ВП №22909953) з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №4204, виданого 13.05.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги стягувача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» у розмірі 5 793 866,15 грн.
Надалі, державним виконавцем у межах виконавчого провадження №22909953 складено акт опису й арешту майна від 09.02.2011 року, згідно якого описано і накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
У ході примусового виконання вказаного вище виконавчого напису нотаріуса були проведені прилюдні торги по реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), за результатами яких переможцем прилюдних торгів визначено ОСОБА_2, ціна продажу 1 595 899,00 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи копія протоколу №1011258/2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_4, затвердженого директором філії 10 ПП «Нива-В.Ш.» Ковальчук М.О. 07.10.2011 року.
На підставі вищевикладеного, головним державним виконавцем складено акт державного виконавця про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах, який затверджено начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 11.10.2011 року, яким визначено, що сума - 1 548 022,03 грн. - внесена повністю на депозитний рахунок Головного управління юстиції у м. Києві, гарантійний внесок в розмірі 47 876,97 грн. залишається Філії 10 Приватного підприємства «Нива - В.Ш.» в рахунок оплати наданих ним послуг з реалізації майна, а також те, що даний акт є підставою для подальшого оформлення переможцем торгів права власності на придбане майно.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19.12.2012 року у справі №22-ц/2690/14055/2012 за результатами розгляду апеляційних скарг заступника прокурора м. Києва та ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, треті особи - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скиба Олена Вікторівна, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про визнання результатів прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, скасування акту державного виконавця про продаж майна на прилюдних торгах, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстрового запису про право власності, зобов'язання внести зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно вирішено апеляційні скарги заступника прокурора м. Києва та ОСОБА_4 задовольнити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2012 року скасувати та постановити нове рішення, визнати результат прилюдних торгів, проведених Приватним підприємством «Нива-В.Ш.» 07.10.2011 року з реалізації квартири АДРЕСА_1 та протокол №1011258/2 від 07.10.2011 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсним, скасувати акт державного виконавця про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах, визнати недійсним свідоцтво від 13.10.2011 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скиба О.В., за реєстровим №2149 про право власності ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, у задоволені решти позовних вимог відмовити (з урахуванням ухвали Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2013 року у вказаній справі про виправлення описки).
На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві із заявою, яка у відповідності до відмітки на копії даної заяви, наявної у матеріалах справи, надійшла до відповідача 26.06.2013 року за вх.№170/04-31, з проханням повідомити про те, коли ОСОБА_2 на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 19.12.2012 року може отримати кошти у сумі 1 548 022,03 грн., які остання перерахувала як переможець прилюдних торгів на рахунок Відділу ДВС Головного управління юстиції у м. Києві.
За результатами розгляду вказаної заяви, начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві листом від 07.07.2014 року повідомив, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19.12.2012 року не передбачено повернення ОСОБА_2 коштів в сумі 1 548 022,03 грн., тобто судом не застосовано двосторонню реституцію при визнанні прилюдних торгів недійсними та роз'яснено ОСОБА_2 про можливість звернення до суду з відповідним позовом про повернення даних коштів на її користь.
В подальшому, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №22909953, копії яких наявні у матеріалах справи, позивач ще двічі звертався з подібними заявами про повернення грошових коштів у розмірі 1 548 022,03 грн., сплачених останнім як переможцем прилюдних торгів, у відповідності до заяв від 01.07.2014 року (вх. №7505/04-03-28 від 07.07.2014 року) та від 28.07.2014 року (вх. №8407/04-03-28 від 29.07.2014 року), які були залишені без задоволення з підстав, аналогічних тим, що вказані у листі від 07.07.2014 року.
Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно, особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.2 ст. 1212 Цивільного Кодексу України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Враховуючи, що прилюдні торги, які вважались підставою для сплати Позивачем грошових коштів визнані недійсними, такі торги не створюють правових наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому особи, що отримали сплачені грошові кошти зобов'язані повернути їх як одержані без достатньої правової підстави.
Як вбачається із вищенаведеного, Позивач неодноразово зверталась до Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у м. Києві із заявами про повернення коштів, але щоразу отримувала відповіді про відмову у виплаті коштів. У зв'язку із цим Позивачем було прийнято рішення звернутись до суду із позовом про повернення безпідставно набутого майна.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25.12.2014 року у справі №2-7369/14 (№760/24541/14-ц) за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про повернення безпідставно набутого майна вирішено позов ОСОБА_2 - задовольнити та стягнути з депозитного рахунку Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 1 548 022,03 грн.
У відповідності до платіжного доручення №20 від 06.02.2015 року Головним управлінням юстиції перераховано на рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 548 022,03 грн. (проведено банком згідно відмітки 18.02.2015 року), що також підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з банківського рахунку позивача.
При цьому, у рішенні Солом'янський районний суд міста Києва чітко вказав, що кошти знаходились на рахунку Відповідача без належної правової підстави та мали бути повернуті Позивачу на його вимогу.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного повернення вищезазначених грошових коштів ОСОБА_2, що стало підставою виникнення у позивача права на стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, при розгляді даної адміністративної справи перевірці підлягають дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, з реалізації покладених на нього чинним законодавством повноважень з примусового виконання рішення, у даному випадку виконавчого напису нотаріуса.
Так, нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606).
Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 62 Закону №606, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Як було зазначено вище, підставою для звернення позивача з вищезазначеними позовними вимогами слугував факт визнання у судовому порядку результату прилюдних торгів, проведених Приватним підприємством «Нива-В.Ш.» 07.10.2011 року з реалізації квартири АДРЕСА_1 та протоколу №1011258/2 від 07.10.2011 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними, скасування акту державного виконавця про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах, визнання недійсним свідоцтва від 13.10.2011 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скиба О.В., за реєстровим №2149 про право власності ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що призвело до безпідставного збереження відповідачем грошових коштів у розмірі 1 548 022.03 грн., сплачених позивачем я переможцем прилюдних торгів.
Також відповідачем було вказано, що грошові кошти знаходились на рахунку Головного управління юстиції у м. Києві, а також що Відповідач не міг бути боржником перед Позивачем (відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України), так як не користувався та не міг користуватись коштами, які були сплачені Позивачем.
Факт розпорядження коштами Відповідачем підтверджується тим, що саме до Відповідача подавалася заява про повернення грошових коштів разом із Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва по справі № 2-7369/14 від « 25» грудня 2015 року про повернення безпідставно набутого майна, яке набрало законної сили « 02» лютого 2015 року.
Колегія суддів наголошує, що у рішенні Солом'янський районний суд міста Києва чітко вказав, що кошти знаходились на рахунку Відповідача без належної правової підстави та мали бути повернуті Позивачу на його вимогу.
Таким чином, саме незаконна бездіяльність посадових осіб Відповідача та ігнорування Відповідачем вимог Позивача щодо повернення грошових коштів призвело до прямого порушення прав та законних інтересів Позивача, внаслідок невчасного отримання належних Позивачу коштів та спричинило останньому збитки.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Ігнорування Відповідачем вимог Позивача призвело до прямого порушення прав та законних інтересів Позивача, внаслідок невчасного отримання належних Позивачу коштів.
Згідно ч. 2 ст. 1214 Цивільного Кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, 01.07.2014 року Позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у м. Києві з вимогою про повернення грошових коштів.
Відповідно до чинного законодавства України грошові кошти повинні були повернути до 08.07.2014 року включно (семиденний строк з моменту звернення, встановлений ст. 530 ЦК України), але вимогу Позивача вчасно не було виконано. Кошти було перераховано на рахунок Позивача 18.02.2015 року.
Враховуючи вищенаведене, за період з 09.07.2014 року по 17.02.2015 року, Позивач має право на виплату від Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 3 (трьох) відсотків річних від загальної суми заборгованості, а також інфляційні витрати за весь час прострочення з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Відповідно до розрахунків, що були надані ОСОБА_2, зазначені суми складаються із суми боргу з урахуванням індексу інфляції - 238 287,80 грн. (двісті тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят сім грн. 80 коп.) та суми боргу з урахуванням 3 % річних - 28 500,57 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот грн. 57 коп.).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду в разі порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2015 р. - скасувати та ухвалити нову.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, яка виявилась у затримці повернення грошових коштів у сумі 1 548 022, 03 грн. на 224 (двісті двадцять чотири) дні ОСОБА_2.
Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві кошти в сумі 266 788,37 (двісті шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят вісім тисяч грн. 37 коп.), з яких сума боргу з урахуванням індексу інфляції - 238 287,80 грн. (двісті тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят сім грн. 80 коп.) та сума боргу з урахуванням 3 % річних - 28 500,57 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятсот грн. 57 коп.) на користь ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е.Мацедонська
Повний текст рішення виготовлено 06.08.2015 року.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.