Справа: № 826/6756/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
06 серпня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Джуна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Джуна», звернувся в суд з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2014 року №0006202207.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Джуна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Диліжанс 2010» з податку на додану вартість за період з 01.06.2014 року по 30.06.20914 року при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг).
За результатами перевірки складено Акт 18.09.2014 року №4245/26-58-22-07-17/39118572, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальному розмірі 712 760,00 грн., в тому числі по періодам: за червень 2014 року у сумі 712 760,00 грн.
Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача із зазначеним вище контрагентом Акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Диліжанс 2010» від 20.08.2014 року № 823/26-58-22-04-17/33628495.
10.10.2014 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0006202207, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 890 950,00 грн., з яких 712 760 грн. за основним платежем та 178 190 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з необґрунтованості висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.
Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.
Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.
Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентом реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.
З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2014 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Диліжанс 2010» (Виконавець) укладено договір №27/05-Д, згідно умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок виконати роботи з розробки, друку та розповсюдження рекламних буклетів, ділі - «рекламні послуги». Види рекламних послуг обумовлюються у доповненні до даного Договору.
На підтвердження факту надання Виконавцем рекламних послуг за цим Договором складається та підписується Сторонами відповідний акт виконаних робіт (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п.3.2 Договору подати на затвердження Замовнику ескізи, оригінал-макети та інші матеріали, необхідні для надання послуг, в 10-денний строк.
Вартість робіт даного Договору узгоджується у Доповненні (п. 4.2 даного договору).
Як встановлено судом першої інстанції, факт надання послуг позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, містять всі необхідні реквізити.
Надані позивачем докази (кошториси на виготовлення та розповсюдження рекламного буклету, програми по розповсюдженню рекламних буклетів, акти виконаних робіт тощо) розкривають зміст отриманих рекламних послуг. Так, із останніх вбачається найменування отриманих послуг, їх кількість та вартість, адреси розповсюдження рекламної продукції тощо.
В рахунок оплати надання рекламних послуг на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Відповідно до в статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама визначається як інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Позивачем надано докази використання отриманих послуг у власній господарській діяльності. Зокрема, виконання робіт з розробки, друку та розповсюдження рекламних буклетів з метою формування та підтримання обізнаності у споживачів реклами та інтересу в останніх щодо позивача та товару, який реалізовується ним за адресами м. Київ, вул. Сурикова, 3-А та м. Київ, просп. Московський, 6, літера «Д, Д1».
Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме отримання послуг з метою стимулювання збуту продукції, що реалізує позивач.
Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.
Також, відповідачем не надано доказів того, що суми сплаченого (нарахованого) позивачем податку, у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими накладними або останні оформлені з порушенням вимог закону.
Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах акта неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Диліжанс 2010» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, а відповідно і штрафних санкцій - є протиправним.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 06.08.2015 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.