Справа: № 750/5608/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
30 липня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Чеботок Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови про накладання штрафу, -
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області знаходиться виконавчий лист № 751/11213/14, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова 23.02.2015 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, призначену відповідно до частини другої ст. 37 Закону України «Про державну службу» виходячи з 80 відсотків від суми середнього заробітку за останні 24 місяці роботи на момент її призначення, з включенням до розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення - 2106 грн та індексації - 5123 грн 11 коп., прокоригованими відповідно до Постанови КМУ від 31.03.2000 № 865, починаючи з 01.10.2014.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії відповідно до рішення суду. Рішення суду виконано частково в частині перерахунку пенсії.
Враховуючи те, що після перерахунку пенсії її розмір став меншим ніж до перерахунку, боржник продовжив виплачувати пенсії стягувачеві у попередньому розмірі.
27 травня 2015 року державним виконавцем винесено постанову, яка є предметом оскарження, про накладення штрафу на боржника.
Вважаючи порушенням своїх прав та інтересів з боку виконавчого органу та з метою їх відновлення пенсійний орган звернувся за захистом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в УПФ України в місті Чернігові були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області від 26.05.2015 ВП № 45954014 про накладення штрафу у розмірі 1360 грн є передчасною.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (Закон № 606-ХІV).
Згідно із частинами першою та другою статті 75 цього Закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (далі - Положення, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.
Отже, невиконання судового рішення УПФ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена в Постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року (Справа № 21-66а15), яка відповідно до статті 244-2 КАС України, є обов'язковою до виконання.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на приписи до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що Оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова про накладення штрафу є передчасною.
Згідно із частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 19 червня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
Повний текст виготовлено: 05 серпня 2015 року.
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Твердохліб В.А.
Бужак Н.П.