79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.07.09 Справа№ 2/73
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника відповідача Тимощук О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Снєжка-Україна”, м.Яворів до Комунального підприємства Яворівської міської ради «Яворів», м.Яворів про стягнення 100 000 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Снєжка-Україна”, м.Яворів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства Яворівської міської ради «Яворів», м.Яворів про стягнення 100 000 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.03.2009р. порушив провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 3.12.2007р. відповідач листом №0312-01 звернувся до позивача з проханням надати фінансову допомогу. Фінансова допомога в розмірі 100 000 грн. була перерахована позивачем відповідачу 5.12.2007р. На думку позивача між ним та відповідачем фактично був укладений договір поворотної фінансової допомоги. 17.02.2009р. позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення грошових коштів, перерахованих в якості поворотної фінансової допомоги, яку відповідач залишив без задоволення.
Представник відповідача в судових засіданнях позов заперечив повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема відповідач зазначив, що 31.10.2008р. господарським судом Львівської області (суддя Костів Т.С.) було порушене провадження у справі за позовом ТОВ „Снєжка-Україна” до КП Яворівської міської ради „Яворів” про стягнення 99 000 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.12.2008р. провадження у даній справі припинено у зв'язку з поданням позивачем заяви про відмову від позову.
Крім цього, на думку відповідача, згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Відповідач зазначив, що жодних договорів між КП Яворівської міської ради „Яворів” та ТОВ „Снєжка-Україна” щодо поворотної фінансової допомоги укладено не було.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суду не поступало.
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. За клопотанням сторін ухвалою суду від 14.05.2009р. було продовжено строк вирішення спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
3.12.2007р. відповідач листом №0312-01 звернувся до позивача з проханням надати фінансову допомогу, з огляду на важке фінансове становище, викликане недостатнім фінансуванням міською радою.
5.12.2007р. платіжним дорученням №2 позивач перерахував відповідачу 100 000 грн. з призначенням платежу „фінансова допомога на покращення фінансово-економічного становища комунального підприємства згідно листа №0312-01 від 03.12.2007р. без ПДВ”.
17.02.2009р. позивач направив відповідачу вимогу про повернення грошових коштів за вих. №40, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Судом встановлено, що 31.10.2008р. позивачем подано до господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача 99 000 грн. Представником позивача надано суду примірник позовної заяви та ухвали про порушення провадження у справі від 31.10.2008р. Позовна заява мотивована тим, що на підставі листа відповідача від 3.12.2007р. з проханням надати фінансову допомогу позивачем помилково перераховано відповідачу 100 000 грн. згідно платіжного доручення №2 від 5.12.2007р. На думку позивача, відповідач безпідставно набув вказані грошові кошти, а тому відповідно до ст.1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу це майно як набуте або збережене за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави. Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.12.2008р. у справі №15/291 у зв'язку з поданням позивачем заяви №266 від 17.12.2008р. про відмову від позову суд прийняв відмову позивача від заявленого ним позову та припинив провадження у справі.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів данного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Однак лист відповідача №0312-01 від 3.12.2007р. вищевикладеним вимогам не відповідає. Як вбачається з даного листа, відповідач звернувся до позивача з проханням „в зв'язку з важким фінансово-економічним становищем комунального підприємства, що пов'язане з недостатнім фінансуванням міською радою робіт по благоустрою міста, прошу надати посильну фінансову допомогу для успішного закінчення фінансового року та в рахунок теперішніх та майбутніх добрих ділових відносин”. Зазначене звернення відповідача не містить умови про предмет договору, в ньому відповідач не вказує суму, яку бажав би отримати від позивача, не зазначено про обов'язок відповідача згодом повернути ці кошти позивачу, не виражено намір відповідача вважати себе зобов'язаним у разі прийняття даної пропозиції позивачем.
Відповідно до п.1.22.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” поворотна фінансова допомога -сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій за користування такими коштами.
Варто додатково зазначити, що згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Враховуючи вищевикладене у суду відсутні правові підстави вважати, що між позивачем та відповідачем укладено договір поворотної фінансової допомоги на суму 100 000 грн., а тому в позові слід відмовити.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що при зверненні з позовом до суду позивачем підставою позовних вимог визначено укладений на його думку договір поворотної фінансової допомоги. Заяв чи клопотань від позивача про зміну підстави позовних вимог на адресу суду не надходило.
Як вже було попередньо встановлено судом, 31.10.2008р. позивачем подано до господарського суду Львівської області позов про стягнення з відповідача 99 000 грн. Позовна заява була мотивована тим, що на підставі листа відповідача від 3.12.2007р. з проханням надати фінансову допомогу позивачем помилково перераховано відповідачу 100 000 грн. згідно платіжного доручення №2 від 5.12.2007р. Підставою даного позову позивач вказав безпідставне набуття вказаних грошових кошті, які відповідно до ст.1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу як майно, яке набуте або збережене за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.12.2008р. у справі №15/291 у зв'язку з поданням позивачем заяви №266 від 17.12.2008р. про відмову від позову суд прийняв відмову позивача від заявленого ним позову та припинив провадження у справі.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору поворотної фінансової допомоги. Клопотань від позивача про витребування таких доказів не надходило. Заяв чи клопотань від позивача про зміну підстави позовних вимог не поступало.
Оскільки спір виник з вини позивача, то відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 626, 638, 641, 1046, 1047 ЦК України, ст. 180 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя