ІМенем УКраїни
29 липня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.,
суддів: Касьяна О.П., Мостової Г.І.,
Наумчука М.І., Остапчука Д.О.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9, приватної агрофірми «Тарасівка» про стягнення коштів за грошовим зобов'язанням, за касаційною скаргою ОСОБА_9, який діє у своїх інтересах та інтересах приватної агрофірми «Тарасівка», на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 8 липня 2014 року,
встановила:
У березні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що 12 травня 2011 року між ним та ОСОБА_9 був укладений договір позики на суму 321 226 грн зі сплатою 3% від суми заборгованості за кожен місяць користування коштами із кінцевим терміном повернення 15 вересня 2011 року. В цей же день між позивачем та приватною агрофірмою «Тарасівка» було укладено договір поруки. Боржник свої зобов'язання не виконав у встановлений термін. Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 1 червня 2012 року з приватної агрофірми «Тарасівка» на користь позивача було стягнуто 388 991 грн 49 коп. та судовий збір. Посилаючись на те, що рішення було виконано фактично тільки 15 лютого 2013 року, просив задовольнити позов.
Рішенням Коропського районного суду від 3 червня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_3 2 569 грн 81 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 8 липня 2014 року рішення першої інстанції скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача 106 004 грн 58 коп. відсотків за користування позикою за період 16 березня 2012 року по 15 лютого 2013 року, 2 569 грн 81 коп. інфляційних нарахувань, 8 833 грн 72 коп. - 3% річних, а всього 117 408 грн 11 коп.
ОСОБА_9 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою у своїх інтересах та інтересах приватної агрофірми «Тарасівка», в якій просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов суди виходили з того, що проценти, інфляційні нарахування та 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором позики підлягають стягненню як з боржника так і з поручителя в солідарному порядку.
Проте повністю з такими висновками судів погодитися не можна.
Судами встановлено, що 12 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав в позику 321 226 грн зі сплатою 3 % від суми заборгованості щомісяця з кінцевим терміном повернення до
На забезпечення виконання зобов'язань за договором позики між ОСОБА_3, ОСОБА_9 та приватною агрофірмою «Тарасівка» було укладено договір поруки від 12 травня 2011 року, за яким остання зобов'язувалася
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 1 червня 2012 року з приватної агрофірми «Тарасів
Згідно розрахунків позивача, які не спростовані відповідачами, за період з 16 березня 2012 року по 15 лютого 2013 року відсотки за користування позикою згідно умов договору становлять 106 004 грн 58 коп., інфляційні нарахування - 2569 грн 81 коп., три відсотки річних - 8833 грн 72 коп.
Згідно зі статтями 553, 554 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. У разі порушення такого зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно п. 1 договору позики позичальник зобов'язується повернути суму позики в строк до 15 вересня 2011 року.
Відповідно до п. 4. 2 договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за договором позики.
За змістом положень ч. 4 ст. 559 ЦК України для припинення поруки необхідні такі умови: настання строку визначеного у договорі поруки або настання строку виконання основного зобов'язання; не пред'явлення вимог до поручителя протягом шести місяців з дня настання такого строку. При цьому строк настання виконання основного зобов'язання може настати у строк, визначений договором або законом.
Умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання зобов'язань за кредитним договором не може вважатись встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.
За таких обставин, порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані норми закону уваги не звернув, не врахував, що строк повернення позики був встановлений до 15 вересня 2011 року, не з'ясував чи з дотриманням встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України строку заявлені вимоги до поручителя на час подання позову до Коропського районного суду Чернігівської області, за результатами розгляду якого було ухвалено рішення від 1 червня 2012 року, чи не припинилася порука з підстав передбачених цією статтею, та чи є підстави для покладення відповідальності на поручителя.
Тому зроблений апеляційним судом висновок про наявність підстав для стягнення коштів з поручителя є передчасним.
Попереднє судове рішення будь-яких висновків щодо того чи припинилась порука не містить.
Порушення судом апеляційної інстанції при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене ним рішення в частині стягнення заборгованості з приватної агрофірми «Тарасів
В частині вирішення позову до ОСОБА_9 апеляційний суд обгрунтовано виходив із того, що проценти, визначені статтями 536, 1048 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, вони сплачуються боржником за весь період користування ними, у тому числі і після настання терміну їх повернення, якщо інше не встановлено умовами договору, за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність передбачена ст. 625 ЦК України.
Встановивши, що позичальник своєчасно не повернув основну суму боргу, а договором не обмежено строк протягом якого останній зобов'язаний сплачувати проценти за користування грошима, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення вказаних коштів із останнього на користь позивача.
В цій частині рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_9, який діє у своїх інтересах та інтересах приватної агрофірми «Тарасівка», задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 8 липня 2014 року в частині вирішення вимог до приватної агрофірми «Тарасівка» про стягнення коштів скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до цього суду.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.І. Мартинюк
Судді:О.П. Касьян Г.І. Мостова М.І. Наумчук Д.О. Остапчук