04 серпня 2015 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Нагорняк В.А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. Позивач вказував, що відповідачка теж зареєстрована у вищевказаній квартирі, однак з 2013 року в ній не проживає. Оскільки у добровільному порядку відповідачка відмовляється знятися із реєстраційного обліку, позивач просив зняти її з реєстраційного обліку в судовому порядку.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Тернопілської області від 09 липня
2015 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 квітня 2015 року скасовано в частині визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову та залишаючи в решті рішення суду першої інстанції без змін, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції та з їх оцінкою.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ В.А. Нагорняк